Рішення № 34538705, 05.11.2013, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/6775/13-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючогосудді Линника В.Я.,

при секретаріМагльона О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із даним позовом. З урахуванням уточнень мотивує свої вимоги тим, що 30.04.1993 р. він уклав з відповідачкою шлюб, від якого у них народилися дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 Спільне життя не склалося через те, що не змогли досягти згоди у питаннях щодо розподілу сімейних обовязків, мають різні погляди на життя та обовязки подружжя, на ставлення подружжя один до одного, що призводило до постійних сварок.

Вказує, що з початку 2000 р. став проживати окремо від відповідачки, не ведуть спільне господарство. Майже дванадцять років вже проживає з іншою жінкою, від якої має спільного сина, тому збереження шлюбу не відповідає його інтересам.

Просить суд розірвати шлюб між ним та відповідачкою, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Ірпінського виконавчого комітету Київської області за актовим записом № 110.

В судовому засіданні позивач та його представники підтримали позов, підтвердили обставини, наведені в позовній заяві, просили задовольнити позовні вимоги.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечувала проти позову. Вказувала, що з позивачем разом не проживають лише з 2012 р., просила суд надати час на примирення з позивачем.

Суд, заслухавши доводи та заперечення сторін, показання свідків, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 30.04.1993 р. позивач зареєстрував з відповідачкою шлюб у Відділі ЗАГС Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, актовий запис № 110, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 4). Від даного шлюбу сторони мають доньок ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчать свідоцтва про їх народження (а.с. 5, 6).

З початку 2000 р. позивач став проживати окремо від відповідачки, вони не ведуть спільне господарство, він проживає з іншою жінкою, з якою мають спільного сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7). Дані обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_6Ю, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і сам позивач, допитаний в суді в якості свідка. Таким показанням свідків не суперечать і письмові пояснення ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12П, ОСОБА_13 (а.с. 22-23, 33, 34, 82, 83).

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідачки на те, що спільно вона з позивачем не проживає лише з 2012 р., оскільки суду не надано доказів на підтвердження такої обставини. Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 повідомили суд, що позивач мав ключ від квартири, де проживає відповідачка з дітьми, і бачили як він туди заносив пакети з іжою та речами. Однак, суд не вважає, що сам факт купівлі їжі та речей підтверджує факт проживання спільною сімєю та ведення спільного господарства сторонами, оскільки в судовому засіданні позивач та його представники наполягали на тому, що позивач продовжує піклуватись про спільних з відповідачкою дітей, утримує їх і, як підтвердила свідок ОСОБА_15, зявився до відповідачки з метою проконсультуватись з нею з приводу навчання старшої доньки за кордоном.

Є безпідставними також посилання відповідачки на спільний відпочинок та закордонні поїздки, оскільки перебування батька на відпочинку з дітьми чи сам факт виїзду батька з неповнолітніми дітьми за кордон не підтверджують факт спільного проживання та ведення спільного господарства їх батьками.

Також не підтверджує такий факт надання позивачем та відповідачкою доручень і письмових дозволів на вчинення правочинів (а.с. 50-56), оскільки відсутність спільного проживання не припиняє інститут спільної власності на майно сторін, а тому наявність таких документів передумовлена вимогами закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути предявлений одним із подружжя.

Виходячи із встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливі і суперечать інтересам позивача, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Суд відмовляє відповідачці у наданні строку для примирення з позивачем, оскільки, як визнала в судовому засіданні відповідач, позов про розірвання шлюбу між ними вже слухався судом і під час розгляду такої справи сторонам надавався час на примирення, але по суті спір не було вирішено у звязку із залишенням позову без розгляду.

Отже, враховуючи, що сторонам вже надався судом строк на примирення, але після цього позивач повторно звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, суд дійшов висновку, що надання строку на примирення є недоцільним і не призведе до збереження сімї.

Керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112, 180-182 Сімейного кодексу України, ст. 10, 60, 213, 224 ЦПК України суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 30.04.1993 р. Відділом ЗАГС Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, актовий запис № 110.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, а особами, які були відсутні під час проголошення рішення, - з дня отримання його копії.

Суддя:

ОСОБА_16