Вирок № 34537723, 21.10.2013, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Справа № 225/3371/13-к

Провадження № 1-кп/225/124/2013 Головуючий:Челюбєєв Є.В.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2013 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Челюбєєва Є.В.,

при секретарі Бондарчук Т.І.,

з участю

прокурора Калашнікової Т.В.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

представника потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42013050220000011 від 01 лютого 2013 року стосовно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, українки, ІНФОРМАЦІЯ_3, працює лікарем гінекологом, раніше не судимої, проживаючої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 134 ч. 2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

30.11.2011 року ОСОБА_2 звернулася до лікаря гінеколога ОСОБА_4 з приводу не бажаної вагітності. В свою чергу ОСОБА_4, маючи медичну освіту, але не маючи спеціального дозволу сертифікату з надання комплексної допомоги жінкам при небажаній вагітності, розуміючи, що її дії виходять за межі компетенції, як лікаря гінеколога, в порушення «клінічного протоколу» без заведення медичної документації (а саме медичних карт переривання вагітності) згодилась зробити ОСОБА_2 аборт. За раніше досягнутої домовленості, 04.01.2012 року ОСОБА_2 приблизно о 10 год. прийшла на прийом в медичну амбулаторію м.Артемово м.Дзержинська Донецької області, де ОСОБА_4, з метою переривання вагітності, не перебуваючи в умовах гінекологічного або денного стаціонару, умисно з метою пери рвання вагітності (тобто проведення медичного аборту) ввела інтравагінально в організм ОСОБА_2 медичний препарат «мефепристон», а також дала супутні лікарські препарати, які ОСОБА_2 за рекомендацією ОСОБА_4 прийняла. Внаслідок цього 04.01.2012 року приблизно о 20 год. у ОСОБА_2 зявилися кровяні виділення та вийшов плід, про що ОСОБА_2 телефоном повідомила ОСОБА_4 05.01.2012 року ОСОБА_4 провела ультразвукове обстеження та повідомила ОСОБА_2 про успішне проведення аборту. Однак 07.01.2012 року у ОСОБА_2 зявилися скарги на підвищену температуру тіла, біль у правому боку, кровяні виділення, про що повідомила ОСОБА_4 В свою чергу остання запевнила ОСОБА_2, що ці наслідки є післяопераційними та ніякої загрози для життя та здоровя не мають. Однак 10.01.2012 року, внаслідок погіршення стану здоровя, ОСОБА_2 була доставлена каретою швидкої допомоги в ЦМЛ м.Дзержинська, де з 10.01.2012 року по 08.02.2012 року перебувала на лікування з діагнозом: неповний медикаментозний аборт з постгеморагічною анемією, загостренням хронічного метро ендометриту. Внаслідок неналежного надання медичної допомоги, що виразилося у порушенні анатомічної цілісності тканин і органів та їх функцій внаслідок медикаментозного аборту розвинуті ускладнення оцінюються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

В судовому засіданні обвинувачена вину не визнала та пояснила суду, що 30.11.2011 року до неї на прийом прийшла ОСОБА_2 з приводу затримки місячних. Вона її оглянула і вагітності не встановила. При цьому вона сказала звернутися через декілька тижнів на повторний огляд до свого лікаря в жіночу консультацію. Однак 04.01.2012 року несподівано ОСОБА_2 знову прийшла до неї та попросила її оглянути. При цьому вона плакала та наполегливо просила їй допомогти. Коли вона її оглянула, то встановила, що ОСОБА_2 вагітна. Після чого ОСОБА_2 попросила зробити їй медикаментозний аборт, на що вона погодилася та розповіла їй про всі можливі наслідки такого аборту, а саме про можливу кровотечу, неповний аборт. При цьому вона сказала, що не зможе їй допомогти у разі побічних наслідків, так як не працює в умовах стаціонару. Після чого вона провела необхідну процедуру ОСОБА_2 і сказала їй дзвонити в будь-якому випадку. Ввечері ОСОБА_2 подзвонила їй і сказала, що у неї стався самоаборт, а пізніше подзвонила мати ОСОБА_2 через погане самопочуття дочки. Вона порадила прикласти до живота щось холодне. 05.01.2012 року ОСОБА_2 прийшла до неї, вона зробила їй УЗД та встановила, що матка пуста. Вони домовилися, що ОСОБА_2 їй подзвонить у разі погіршення її стану. 08.01.2012 року ОСОБА_2 їй знову подзвонила і сказала, що їй погано. У ОСОБА_2 є анатомічні особливості матки, тому у неї могла бути затримка крові, що потягло погіршення її стану. Вона сказала їй прийняти настойку водяного перця. Через деякий час від працівників швидкої допомоги, вона на той час працювала головним лікарем швидкої допомоги, дізналася, що вночі в с. Кірово викликали швидку жінці, у якої була сильна кровотеча. Вона подзвонила ОСОБА_2, яка їй сказала, що знаходиться в лікарні. Вона вважає, що причиною погіршення стану здоровя потерпілої є анатомічні особливості її організму та неналежний догляд за собою самою ОСОБА_2. Вона оспорює діагноз, який їй встановили лікарі ЦМЛ м.Дзержинська, так як не було проведено гістологічне обстеження зіскрібків з порожнини матки, висновки УЗД встановлені невірно. Крім цього, на комісію лікарів, яка розглядала випадок з ОСОБА_2 її не запрошували, з висновками не ознайомлювали. Крім цього, лише після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження їй стало відомо про наказ, яким їй винесено догану. Отже, вона вважає, що з її боку лікарських помилок не було, вона все зробила відповідно до процедури, а наслідки, які настали у потерпілої сталися не з її вини.

Незважаючи на те, що обвинувачена свою вину у скоєнні кримінального правопорушення не визнала, суд вважає, що її вина в повному обсязі знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.

Допитана в суді потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що 30.11.2011 року вона звернулася до поліклініки в м.Артемово до лікаря гінеколога ОСОБА_4 з приводу медикаментозного аборту. Оглянувши її, лікар сказала, що вагітності не виявлено, і сказала їй прийти через 3 тижні для повторного огляду. 04.01.2012 року вона знову прийшла на прийом до лікаря, і після її огляду лікар сказала, що вона вагітна і строк її вагітності складає 8-9 тижнів. Для переривання вагітності вона їй запропонувала вжити пігулки, на що вона погодилася. Увечері у неї почалися кровянисті виділення та вийшов плід. Вона подзвонила лікарю і сказала їй, що вийшов плід. Лікар сказала прийти наступний день для проходження УЗД. 05.01.2012 вона прийшла до лікаря, яка зробила УЗД і сказала, що все гаразд. 07.01.2012 року їй стало погано і вона втратила свідомість. Коли прийшла до тями, вони подзвонили лікарю, яка сказали їм, щоб поклали на живіт щось холодне та треба піти настойку водяного перця. Вона все зробила, як сказала лікар, однак їй краще не стало, і 10.01.2012 року її мати викликала швидку, яка забрала її до лікарні, де їй зробили операцію. В міській лікарні вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в гінекологічному відділенні з 10.01.2012 року по 08.02.2012 року. Після вказаного аборту у неї виникло хронічне захворювання.

Показання потерпілої повністю узгоджуються з показаннями допитаною в суді свідка ОСОБА_5, яка пояснила, що вона є матірю потерпілої. В кінці листопада 2011 року її дочка завагітніла. Подруга дочки порадила їй звернутися в поліклініку м. Артемово до лікаря гінеколога. Там дочку оглянули та сказали, що вона не вагітна, при цьому сказали прийти через декілька тижнів. 04.01.2012 року дочка знову прийшла до лікаря ОСОБА_4, яка виявила у неї вагітність 9 тижнів. Після чого дала їй таблетки для переривання вагітності. Ввечері зять подзвонив і сказав, що ОСОБА_2 погано. Вона одразу прийшла і побачила, що у дочки була сильна кровотеча. Вона подзвонила лікарю, яка сказала, прикласти щось холодне до живота та прийняти перцеву мяту. Після виконання рекомендацій лікаря дочці стало краще. Однак, вночі дочка вийшла в туалет і втратила свідомість. В наступний день 05.01.2012 року дочка ходила на прийом до лікаря, яка зробила їй УЗД і сказала, що все нормально. 07.01.2012 року дочці знову стало погано, вона подзвонила лікарю, яка їй призначила пропити антибіотики. 09.01.2012 року їй подзвонив зять і сказав, що ОСОБА_2 зовсім погано, а йому необхідно на роботу. Вона прийшла до дочки і пів другого ночі викликала швидку допомогу, працівники якої відвезли дочку до лікарні. В лікарні лікар ОСОБА_6 був дуже обурений діями ОСОБА_4. Одразу дочці зробили операцію і повністю очистили матку, так як там залишилися сліди. Дочка пробула на стаціонарному лікуванні майже місяць, їй тричі вливали кров, так як була велика втрата. Після лікування у дочки виникло хронічне захворювання.

Крім цього в суді були допитані в якості свідків перший заступник головного лікаря ОСОБА_7 та лікар гінеколог ЦМЛ м.Дзержинська ОСОБА_6 показання яких узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що на підставі наказу головного лікаря ЦМЛ м.Дзержинська була створена лікарська комісія, яка проводила службове розслідування випадку, який стався з пацієнткою ОСОБА_2 Комісія робила свої висновки на підставі історії хвороби ОСОБА_2, пояснювальних лікарів ОСОБА_4, ОСОБА_6, та з урахуванням думки та знань міського акушера гінеколога ОСОБА_8 Лікарі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на засідання комісії не запрошувалися. Внаслідок проведення службового розслідування комісія встановила, що переривання вагітності ОСОБА_2 лікарем ОСОБА_4 проведено по клінічному протоколу «Комплексна допомога під час небажаної вагітності», однак подальша консультативна допомога надана не вірно, що призвело до погіршення стану жінки, який вимагав тривалого лікування в стаціонарі. За результатами службового розслідування лікарю ОСОБА_4 було винесено догану. Також свідок зазначила, що медикаментозне переривання вагітності в місті лікарями акушерами гінекологами не проводиться, так як ніхто з лікарів не має відповідних сертифікатів, при прийомі жінкам рекомендують звертатися до клініки в м.Донецьку. Крім цього, вона пояснила суду, що клінічний протокол «Комплексна допомога під час небажаної вагітності» - це галузевий спеціальний наказ МОЗ України, який регламентує безпосередньо механізм дії лікарів у кожному конкретному випадку. Даний наказ використовують у своїй діяльності лікарі по всій Україні. Також зазначила, що у разі звернення пацієнта до лікаря з приводу медикаментозного або будь якого іншого аборту повинний бути зроблений запис в медичній картці пацієнта.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що ОСОБА_2 поступила на санпропускник з маточною кровотечею, її стан був важким. По її тиску та пульсу він встановив, що ОСОБА_2 втратила багато крові. Ним були прийняти термінові заходи, після чого кровотеча стала помірною. Потім він провів операцію, в результаті якої зробив діагностичне вискоблювання частин плацентарної ткані. Після операції зіскрібки були направлені на гістологічне обстеження. Через декілька днів він зробив УЗД і встановив діагноз гострий хронічний метроендометрит.

Допитана в суді свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона працює начальником відділу кадрів ЦМЛ м.Дзержинська. ОСОБА_4 працювала в ЦМЛ за сумісництвом з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року, а також з 12.01.2012 року по 05.09.2012 року на 0,25 ставки лікарем акушером гінекологом, і з 01.12.2009 року по 20.05.2013 року на 0,25 ставки лікарем УЗД. В матеріалах особової справи були всі необхідні документи для роботи на посаді лікаря акушера гінеколога, а саме, диплом лікаря, сертифікат на зайняття посади акушера гінеколога, посвідчення лікаря 1 категорії.

Представник відповідача по цивільному позову ОСОБА_10 суду пояснив, що вони не визнають позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди з наступних підстав. На момент звернення потерпілої на прийом до лікаря гінеколога МЛ № 1 м.Дзержинська для переривання вагітності 04.01.2012 року та до часу її госпіталізації 10.01.2012 року ОСОБА_4 не працювала в КУ «ЦПМСД» м.Дзержинська, яке не є правонаступником МЛ№ 1 м.Дзержинська. Крім цього він зазначив, що потерпіла звернулася до ОСОБА_4 в приватному порядку, без направлення сімейного лікаря, без реєстрації в лікарні. Вказане звернення не зафіксовано в документах лікарні та в амбулаторній картці ОСОБА_2. Тому дії лікаря ОСОБА_4 не повязані з діяльністю лікаря міської лікарні, отже вини установи в даному випадку не має.

Приведені показання потерпілої та свідків підтверджуються також фактичними даними, які містять письмові документи кримінального провадження.

Згідно наказу головного лікаря АТМО від 01.02.2000 року № 30 ОСОБА_11 була прийнята на роботу лікаря акушера гінеколога з 01.02.2000 року. (а.с. к/п 11).

Наказом головного лікаря ЦМЛ м.Дзержинська від 09.11.2009 року № 277-к ОСОБА_4 прийнята на посаду лікаря УЗД 09.11.2009 року на 0,25 ставки (а.с. к/п 10), а згідно до наказу головного лікаря ЦМЛ м.Дзержинська від 12.01.2012 року № 27-к ОСОБА_4 був продовжений трудовий договір за сумісництвом з 12.01.2012 року на 0,25 ставки лікаря акушера гінеколога жіночої консультації та 0,25 ставки лікаря кабінету УЗД (а.с. к/п 9).

Відповідно до посвідчення № 17 ОСОБА_4 21.11.2008 року пройшла атестацію в атестаційній комісії та їй була присвоєна кваліфікація лікаря акушера гінеколога першої категорії. (а.с. к/п 14).

Згідно до посадової інструкції лікаря акушера гінеколога ОСОБА_4, затвердженої головним лікарем МЛ № 1 лікар акушер гінеколог зокрема, зобовязана керуватися чинним законодавством України про охорону здоровя та нормативно правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоровя, застосувати сучасні методи профілактики, лікування та реабілітації у межах своєї спеціальності, тощо. Також лікар акушер - гінеколог несе відповідальність, зокрема за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обовязків, помилкові дії чи бездіяльність, неприйняття рішень, що входить у сферу його компетенції, а також за невиконання або неповне виконання своїх функціональних прав, що передбачені цією посадовою інструкцією (а.с. к/п 22-25).

Відповідно до акту службового розслідування комісія лікарів встановила, що переривання вагітності лікарем ОСОБА_4 ОСОБА_2 проведено по клінічному протоколу «Комплексна допомога під час небажаної вагітності», затвердженого наказом МОЗ України № 1177 від 31.12.2010 року, однак подальша консультативна допомога надана не вірно, не має огляду 05.01.2012 року. 08.01.2012 року коли жінка звернулася зі скаргами по телефону не була рекомендована своєчасна госпіталізація в гінекологічне відділення, а проводилося лікування по телефону, що призвело до погіршення стану здоровя жінки, яке вимагало тривалого лікування в стаціонарі. (а.с. к/п 4-6).

За результатами службового розслідування наказом головного лікаря від 25.01.2012 року № 1 лікарю акушеру гінекологу ОСОБА_4 була оголошена догана (а.с. к/п 15).

Відповідно до виписки з медичної карти № 253 ОСОБА_2 була доставлена в гінекологічне відділення ЦМЛ м.Дзержинська 10.01.2012 року о 02.00 бригадою швидкої допомоги. При надходженні предявляла скарги на рясну кровотечу з статевих шляхів, підвищену температуру, переймоподібні болі внизу живота. Із анамнезу зясовано, що було проведено медикаментозне переривання вагітності в МЛ № 1 04.01.2012 року. Був встановлений діагноз: неповний аборт, загострення хронічного метро ендометриту. В ургентному порядку під наркозом було проведено вискоблювання порожнини матки. Видалені залишки плаценти, оболонки. Після лікування 08.02.2012 року ОСОБА_2 в задовільному стані виписана з відділення. (а.с. к/п 19-21).

Висновки проведеного службового розслідування підтверджуються висновком комісійної судово медичної експертизи № 183 від 24.04.2013 року, відповідно до якого медикаментозний аборт здійснюється виключно в умовах гінекологічного або денного стаціонару лікарем акушером гінекологом, який володіє необхідними навичками та сертифікатом. Згідно акту службового розслідування лікар ОСОБА_4 не мала права проводити медикаментозне переривання вагітності, так у неї відсутній сертифікат з надання комплексної допомоги жінкам при небажаній вагітності. В даному випадку можливо говорити про порушення «клінічного протоколу» вже по тому, що не була заведена медична документація «Медична карта переривання вагітності». У звязку з вищевказаним мало місце порушення посадових обовязків. Згідно медичної карти стаціонарного хворого ЦМЛ м. Дзержинська ОСОБА_2 знаходилась на лікуванні з 10.01.2012 року по 08.02.2012 року з діагнозом «Основний: неповний медикаментозний аборт. Ускл.: Постгеморагічна анемія. Загострення хронічного метроендометриту», що може бути повязане з діями лікаря ОСОБА_4 Експертна комісія вправі розглядати розвинуті ускладнення у ОСОБА_2 як тілесне ушкодження і їх слід розцінювати як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості (а.с. к/п 55-58).

Сукупність досліджених і проаналізованих судом доказів дозволяє суду зробити висновок, що обвинувачена в повній мірі викрита у вчиненні кримінального правопорушення при зазначених у вироку обставинах, і її дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 134 КК України, як незаконне проведення аборту, яке спричинило тривалий розлад здоровя.

При цьому, встановивши фактичні обставини справи, суд знаходить не спроможною позицію ОСОБА_4Р, яка заперечує свою провину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні з наступних підстав.

Показаннями потерпілої, свідків, матеріалами кримінального провадження, які визнані судом допустимими доказами, повністю викривається ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Зазначені докази не містять протиріч, повністю, до найдрібніших подробиць узгоджуються між собою.

В той же час показання обвинуваченої ОСОБА_4 спростовуються вказаними доказами. Крім цього суд зазначає, що сама ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечувала, що до неї звернулася потерпіла ОСОБА_2 з приводу переривання вагітності, також обвинувачена пояснювала в суді, що вона їй одразу відмовила, так як ОСОБА_2 звернулася не за місцем мешкання, але через умовляння вона погодилася на медикаментозний аборт і провела цю процедуру без оформлення належної медичної документації. Також обвинувачена не заперечувала, що на наступний день після аборту ОСОБА_2 до неї приходила, вона робила їй УЗД і встановила, що у неї матка пуста, плід повністю вийшов. Також вона не заперечувала, що ОСОБА_2 до неї дзвонила і казала їй, що їй погано, у неї кровотеча, на що вона надавала їй консультацію за телефоном. Вказані факти вже вказують на порушення лікарем ОСОБА_4 своїх посадових обовязків, що призвело до погіршення стану здоровя потерпілої ОСОБА_2

Що стосується стану потерпілої на момент надходження до лікарні та встановленого їй діагнозу, то суд зазначає, що в ході судового розгляду судом не встановлено жодних підстав сумніватися в показаннях свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та показань потерпілої про стан її здоровя. Матеріали кримінального провадження містять достатньо медичної документації, яка перевірялася комісією лікарів ЦМЛ м. Дзержинська та судово медичною експертною комісією.

Враховуючи, що стороною обвинувачення у ході судового розгляду сукупністю належних та допустимих доказів доведена вина обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, за обставин зазначених у вироку суду, то суд розцінює позицію обвинуваченої, як обраний нею спосіб свого захисту з метою уникнути відповідальності за скоєне.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, а саме:

ОСОБА_4 скоїла кримінальне правопорушення середньої тяжкості, за місцем проживання характеризується позитивно, працює, заміжня, має на утриманні неповнолітню дочку, раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога, у лікаря психіатра не перебуває. Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у вигляді обмеження волі в межах, передбачених санкцією відповідної статті Особливої частини КК України.

Однак, враховуючи конкретні обставини справи, які в своїй єдності й сукупності знижують ступінь небезпечності особи для суспільства, а саме: обвинувачена до і після вчинення злочину будь - яких протиправних проступків не скоювала, стала на шлях виправлення, вона не переховувалася від слідства та суду, заміжня, має неповнолітню дочку, суд приходить до твердого переконання, що від відбування призначеного покарання обвинувачену необхідно звільнити з випробуванням згідно ст. 75 КК України та з покладанням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Крім того, суд приходить до висновку про незастосування до обвинуваченої додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, так як обвинувачена злочин скоїла вперше, заробітна плата за місцем роботи за фахом є її єдиним джерелом до існування, при тому, що на її утриманні є неповнолітня дитина.

Цивільний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Суд приходить до висновку, що протиправними діями ОСОБА_4 позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що потерпілій ОСОБА_2 була нанесена шкода її здоровю, на протязі тривалого часу потерпіла відчувала фізичний біль, їй була зроблена операція під наркозом, її стан був важким. Крім цього, у звязку з погіршенням її здоровя та тривалим знаходженням на стаціонарному лікуванні, вона докладала додаткові зусилля для організації свого життя, були порушені її нормальні життєві звязки.

Отже, суд вважає, що з вини лікаря ОСОБА_4 потерпіла відчувала моральні страждання, які полягають у душевних стражданнях, пов'язаних з пережитими нею подіями. З урахуванням ступеня і глибини моральних страждань потерпілої, які вона відчула, конкретних обставин справи, порушення нормального укладу життя, керуючись принципом розумності та справедливості суд вважає необхідним стягнути моральну шкоду в сумі 16000 грн.

Визначаючи субєкта, на якого необхідно покласти обовязок по відшкодуванню шкоди, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 на час завдання потерпілій ОСОБА_2 шкоди працювала лікарем акушером гінекологом в міській лікарні № 1 м.Дзержинська. Відповідно до рішення Дзержинської міської ради від 28.10.2011 року № 6/13-30 «Про внесення змін та доповнень в рішення Дзержинської міської ради від 15.09.2011 року №6/12-3» було припинено діяльність міської лікарні № 1 м.Дзержинська шляхом її поділу на поліклінічну та стаціонарну служби та приєднано поліклінічну службу до КЗ «Центр первинної медико санітарної допомоги», а стаціонарну службу до ЦМЛ м. Дзержинська. (а.с. 50-52). Державна реєстрація припинення міської лікарні № 1 м.Дзержинська була проведена 11.01.2012 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 107 ЦК України, якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася.

Таким чином, суд приходить до висновку, що завдану потерпілій ОСОБА_2 моральну шкоду необхідно стягнути з комунального закладу «Центр первинної медико санітарної допомоги» у м.Дзержинську та з ЦМЛ м. Дзержинська в солідарному порядку.

Речових доказів у кримінальному провадженні не має.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 134 КК України та призначити міру покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Відповідно до вимог ст.ст. 75,76 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання у вигляді обмеження волі звільнити з іспитовим строком на один рік, поклавши на неї обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Стягнути з комунального закладу «Центр первинної медико санітарної допомоги» у м.Дзержинську та з Центральної міської лікарні м.Дзержинська на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди у розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) грн. солідарно.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Дзержинський міський суд Донецької області.

Суддя: