Рішення № 34537536, 31.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р. Справа № 911/3246/13

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства", м. Славутич

до Відділу освіти Виконавчого комітету Славутицької міської ради, м. Славутич

про визнання договору дійсним та стягнення 31923,30 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивач - Адаменко Н.П. - предст., дов. № 01-07-11/2220 від 11.12.2012р.;

від відповідача - не зявився;

Обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" (позивач) до Відділу освіти Виконавчого комітету Славутицької міської ради (відповідач) про визнання договору дійсним та стягнення 31923,30 грн. заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо здійснення розрахунку за виконані роботи на суму 31923,30 грн. за договором № 30/08-11. До того ж, за словами позивача, Відділом освіти Виконавчого комітету Славутицької міської ради не підписано підготовлений та наданий позивачем проекту договору № 30/08-11 на вимірювання опору ізоляції мереж напругою до 1 кВ та перевірки цілісності заземлюючої проводки на об'єктах Відділу освіти за 2011 рік.

Так, позивач зазначив, що КП "УЖКГ" не було отримано від відповідача ані заперечень щодо змісту договору, ані протоколу розбіжностей. Відповідач, отримавши два примірника договору на підпис, не повернув на адресу позивача жодного примірника, у зв'язку з чим позивач, посилаючись на приписи ст. 640 ЦК України, просить суд визнати дійсним договір № 30/08-11 від 2011 року на вимірювання опору ізоляції мереж напругою до 1 кВ та перевірки цілісності заземлюючої проводки в школах, ліцеї, дитячих садках, навчально-виховному комплексі, Центрі професійного розвитку та Палаці дитячої та юнацької творчості.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.08.2013 р. у справі порушено провадження та призначено до розгляду на 23.09.2013 р.

07.10.2013р. позивачем подано до суду оригінал договору № 911/3246/13, копії витягів з ЄДР стосовно сторін, довідку про наявність відкритих банківських рахунків позивача, претензію направлену відповідачеві про сплату боргу.

21.10.2013р. позивач в судове засідання не зявився, однак на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, а також проханням продовжити строк вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2013р. строк вирішення спору у справі № 911/3246/13 було продовдено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 31.10.2013р.

31.10.2013р.позивачем через канцелярію суду було подано заяву про зміну підстав позову, яка прийнята судом до розгляду. В поданій заяві позивач при обгрунтуванні позовних вимог в частині визнання договору дійсним посилається на норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 530, 628, 901 Цивільного кодексу України, а також 181 Господарського кодексу України.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідач в судові засідання 23.09.2013 р., 07.10.2013 р., 21.10.2013р., 31.10.2013р. в судове засідання не зявився, повноважного представника для участі у справі не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень від 27.08.2013р., 27.09.2013р., відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Враховуючи те, що дослідження доказів, яких достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору закінчено, суд керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 31.10.2013р. оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

20.07.2011р. Відділом освіти Виконавчого комітету Славутицької міської ради (Відділ освіти) було направлено на адресу Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" (КП "УЖКГ") лист № 01-16-695, відповідно до якого Відділ освіти просив КП "УЖКГ" забезпечити виміри опору ізоляції у закладах освіти згідно переліку. Водночас, у листі було зазначено, що Відділ освіти гарантує оплату за актами виконаних робіт.

Зважаючи на отриманий 29.07.2011р. лист, КП "УЖКГ" було підготовлено проект договору № 30/08-11 на вимірювання опору ізоляції мереж напругою до 1 кВ та перевірки цілісності заземлюючої проводки на об'єктах Відділу освіти, відповідно до п. 2.3 якого вартість робіт за договором встановлено в сумі 31923,30 грн.

Також, як зазначив позивач, на виконання зазначеного договру ним було надано послуги на загальну суму 31923,30 грн. з вимірювання опору ізоляції мереж напругою до 1 кВ та перевірки цілісності заземлюючої проводки на об'єктах Відділу освіти, у зв'язку з чим було скледено акти приймання виконаних робіт № 104/09-11, № 105/09-11, № 106/09-11, № 107/09-11, № 108/09-11, які разом з двома примірниками договору були направлені на адресу відповідача для підписання та повернення, що підтверджується витягом з журналу реєстрації внутрішньої переписки по підприємству, копію якого долучено до матеріалів справи.

Однак, як стверджує позивач, Відділом освіти не було повернуто КП "УЖКГ" ані примірник договору, ані підписані акти приймання-передачі, у звязку з чим КП "УЖКГ" було надіслано на адресу Відділу освіти претензію № 01-12-1-09/393 від 28.02.2012р. та повторно претензію № 01-07-06/662 від 19.04.2013 р., відповідно до якої позивач вимагав перерахування відповідачем на рахунки підприємства заборгованості в розмірі 31923,30 грн., а також повернення одного примірника договору на адресу КП "УЖКГ". Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та належного реагування.

Оскільки відповідач не підписав та не повернув примірник договору, а також не розрахувався з КП "УЖКГ" за надані послуги, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Позивачем в якості правової підстави для визнання договору № 30/08-11 на вимірювання опору ізоляції мереж напругою до 1 кВ та перевірки цілісності заземлюючої проводки на об'єктах Відділу освіти дійсним зазначено ст. 181 Господарського кодексу України (спрощений спосіб укладення), а також ст. 628 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Правове регулювання питання щодо визнання договорів дійсними регламентовано статтями 218, 220 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Частиною 2 статті 218 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем належними та допустимими доказами в розумінні наведених вище приписів законодавства України не підтверджено наявності правових підстав для визнання договору № 30/08-11 від 2011 року дійсним.

За таких обставин, позовна вимога КП "УЖКГ" щодо визнання дійсним договору № 30/08-11 від 2011 року на вимірювання опору ізоляції мереж напругою до 1 кВ та перевірки цілісності заземлюючої проводки на об'єктах Відділу освіти є такою, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства України, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 31923,30 грн. за надані послуги, суд зазначає наступне:

Як стверджує КП "УЖКГ", ним було надано послуги Відділу освіти, що підтверджується актами приймання виконаних робіт № 104/09-11, № 105/09-11, № 106/09-11, № 107/09-11, № 108/09-11, які разом з договором були направлені на адресу відповідача, однак не повернуті. В якості доказу надання послуг, позивач також посилається на лист № 01-16-695 від 20.07.2011р., в якому відповідач просив виконати замір опору ізоляції у закладах освіти та гарантував оплату зазначених робіт.

Судом було досліджено вищезазначені документи, а також позовні матеріали та встановлено, що оскільки між сторонами договору укладено не було, складені з боку позивача акти направлені на підсписання, мали б свідчити про намір укласти між сторонами договір у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Приписами ч. 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, однією із істотних умов укладання договору про надання послуг, навіть у спрощений спосіб, є встановлена сторонами оплата та погоджена ціна.

Беручи до уваги подані позивачем акти приймання виконаних робіт № 104/09-11, № 105/09-11, № 106/09-11, № 107/09-11, № 108/09-11, загальна сума наданих послуг складає 31923,30 грн., яка і предметом заявленої вимоги.

Однак, вказані акти не підписані з боку відповідача, отже зазначена сума робіт не була погоджена сторонами. Також не було погоджено вартість в замовленні про надання послуг (лист КП «УЖКГ» від 20.07.2011р. № 01-16-695). При цьому, позивачем не обгрунтовано взагалі ціну встановлених в акті наданих послуг та на підставі яких нормативних документів, тарифу чи розцінок зазначені в них суми.

Відповідно до частини другої статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних, в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене та те, що договір між сторонами не укладений, а акти не підтверджують зазначену в них вартість робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що сторони не досягли істотної умови договору - не погодили ціну, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 31923,30 грн. не підтверджується наявними в матеріалах справи документами, є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо відмови Комунальному підприємству "Управління житлово-комунального господарства" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дата підписання повного тексту рішення: 05.11.2013р.

Суддя Щоткін О.В.