Рішення № 34537501, 31.10.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 жовтня 2013 р. Справа №902/1344/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Снігур О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДіТрейд", м.Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Могилів-Подільський Вінницької області

про стягнення 2887,60 грн заборгованості за поставлений товар

За участю представників:

позивача - Пирожок В.А. (довіреність №9 від 01.01.2013, паспорт серії ЕЕ №724020);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДіТрейд" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2887,60 грн заборгованості, що виникла внаслідок невиконання останньою умов укладеного між сторонами договору поставки №2598 від 23.11.2011.

Ухвалою суду від 26.09.2013 року порушено провадження у справі №902/1344/13 з призначенням судового засідання на 31 жовтня 2013 року.

В судовому засіданні 31.10.2013 представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання (31.10.2013) не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема підписом відповідача від 03.10.2013 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №24001 3340568 8.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Суд зауважує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23.11.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ДіТрейд" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір поставки №2598.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію (надалі - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Асортимент та ціна товару погоджуються сторонами у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Покупець здійснює оплату товару за ціною, яка передбачена у Специфікації до договору (п. 4.1. договору).

Покупець зобов'язується сплатити вартість поставленої партії товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару. Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника, або шляхом внесення готівки в касу постачальника (п. 4.4. договору).

На виконання умов договору позивачем за період з грудня 2011 року по липень 2012 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 19662,38 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.10-33).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 16774,78 грн, про що свідчать фіскальні чеки (а.с. 34-56).

Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 2887,60 грн (19662,38 грн - 16774,78 грн).

В зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за отриманий товар, позивач звернувся з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з викладеного, враховуючи доведеність боргу наявними у справі доказами, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 2887,60 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент. код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДіТрейд" (юридична адреса: 04073, м.Київ, Оболонський р-н, вул.Куренівська, 14-Б; ідент. код 34980845) 2887,60 грн боргу; 1720,50 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам у справі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 05 листопада 2013 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу - ТОВ "ДіТрейд" (04073, м.Київ, Оболонський р-н, вул.Куренівська, 14-Б; 03680, м.Київ, Святошинський р-н, вул.С.Сосніних, 7);

4 - відповідачу - СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)