Постанова № 34532921, 06.09.2013, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

06.09.2013

227/2641/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2013 року м..Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.,

при секретарі Сисенко Ю.В.

за участю

позивачаОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідачаОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про зобов»язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до УПФУ в м.Добропілля та Добропільському районі і просить зобов»язати відповідача зарахувати йому, при призначенні пенсії на підставі п. «а» ст..13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», до загального стажу роботи період його роботи в Малому підприємстві «ТБС-Сервіс» з 06 липня 1991 року по 25 вересня 1995 року. Свій позов аргументує тим, що він дійсно працював на вказаному підприємстві, про що свідчить запис в трудовій книжці. Але відповідач своїм рішенням відмовив призначити пенсію за віком згідно п. «а» ст..13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», так як він не має необхідного загального стажу для призначення цієї пенсії, при цьому відповідач до загального стажу не зарахував період роботи з 06.07.1991 року по 25.09.1995 року в МП «ТБС-Сервіс», зазначаючи, що в трудовій книжці в записі про його звільнення з вказаного підприємства не зазначений номер наказу про звільнення і трудових стаж на даному підприємстві не підтверджений відповідними довідками. Позивач не згоден з рішенням відповідача, посилаючись на те, що МП «ТБС-Сервіс» давно вже ліквідовано, і підтвердити стаж на вказаному підприємстві він не може, так як згідно архівних довідок документи по вказаному підприємству до архіву не надходили, тому просить суд задовольнити його позов, зобов»язавши відповідача зарахувати йому до загального стажу роботи, при призначенні пенсії на підставі п. «а» ст..13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», період його роботи в Малому підприємстві «ТБС-Сервіс» з 06 липня 1991 року по 25 вересня 1995 року.

Ухвалою суду від 06.09.2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про зобов»язання вчинити певні дії, в частині зобов»язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком згідно п.«а» ст..13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», за заявою позивача, залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив суд задовольнити його вимоги.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що підприємство «ТБС-Сервіс» в 1999 році було знято з державної реєстрації. Згідно архівних довідок документи по даному підприємству в архів Добропільської райради та Добропільської міськради на зберігання не надходили. Зазначила, що факт роботи позивача на вказаному підприємстві підтверджують свідки. Тому просить задовольнити вимоги позивача.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги позивача не визнала з підстав викладених в письмовому заперечені на позов (а.с.19).

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058), і відповідно до п.16 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон № 1788) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до п.«а» ст..13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, право на отримання пільгової пенсії пов'язано із досягненням певного віку, наявності певного загального трудового стажу.

Згідно ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до п.1 Постанови КМУ № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 вказаної постанови визначає, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні або неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній зазначено, що в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.

Відповідно до п.18 вказаного Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Судом встановлено.

15 січня 2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком згідно п.«а» ст..13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням № 232 від 12.02.2013 року (а.с.10) ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії, в зв»язку з тим, що останній не має необхідного загального стажу для призначення пенсії за п.«а» ст..13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», а саме відповідачем до загального стажу роботи ОСОБА_1 не були зараховані періоди роботи з 06.07.1991 р по 25.09.1995 р. в МП «ТБС-Сервіс» та з 10.10.1995 р. по 08.11.1998 р в кооперативі «Оригінал» оскільки в трудовій книжці останнього відсутні накази на прийом та звільнення та відсутні довідки, підтверджуючі трудовий стаж.

З копії трудової книжки позивача (а.с.5-7) вбачається, що ОСОБА_1 працював в МП «ТБС-Сервіс» з 06.07.1991 р по 25.09.1995 р. в якості робочого.

При цьому з запису № 13 про звільнення останнього з вказаного підприємства вбачається, що звільнення ОСОБА_1 відбулося на підставі наказу від 25.09.1995 року, який не містить номера наказу.

З пояснень відповідача встановлено, що надати довідку, яка б підтверджувала його стаж роботи в МП «ТБС-Сервіс» з 06.07.1991 р по 25.09.1995 р. він не може, так як архіву даного підприємства не існує.

Копіями архівних довідок Добропільської районної ради № 110 від 12.02.2013 року та Добропільської міської ради № 10\153 від 08.02.2012 року підтверджується, що документи з МП «ТБС-Сервіс» в архівні відділи Добропільської райради та Добропільської міськради на зберігання не передавалися(а.с.8-9).

З пояснень свідка ОСОБА_4 встановлено, що остання працювала в МП «ТБС-Сервіс» бухгалтером з 21.04.1993 року і саме вона вела кадрову роботу підприємства. Підтвердила, що ОСОБА_1 дійсно працював в МП «ТБС-Сервіс» з 1991 року по 25.09.1995 року. Запис до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення останнього з МП «ТБС-Сервіс» вносила саме вона, на підставі наказу про його звільнення від 25.09.1995 року. Також пояснила, що в 1995 році дане підприємство було перереєстровано з МП «ТБС-Сервіс» в ТОВ «ТБС-Сервіс».

З пояснень свідка ОСОБА_5 встановлено, що він працював в МП «ТБС-Сервіс» з 22.07.1991 року по 18.04.2001 року. Разом з ним з 1991 по 1995 рік на даному підприємстві працював ОСОБА_1. На даний час він є пенсіонером і отримує пенсію за віком. При призначені йому пенсії, період його роботи в МП «ТБС-Сервіс», був зарахований до загального стажу роботи для призначення пенсії.

Пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6, щодо їх роботи в МП «ТБС-Сервіс», в указані ними періоди, підтверджуються записами в їх трудових книжках.

З копій трудових книжок свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 також вбачається, що розпорядженням № 329-р від 25.09.1995 року МП «ТБС-Сервіс» було перереєстровано в ТОВ «ТБС-Сервіс» (а.с.39-43)..

З пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні, встановлено, що свідок ОСОБА_5 дійсно є пенсіонером і що при призначенні пенсії останньому, в загальний стаж роботи був зарахований період його роботи в МП «ТБС-Сервіс» з 1993 по 2001 року.

З відповіді управління статистики у місті Добропіллі від 09.07.2013 року (а.с.25) вбачається, що ТОВ «ТБС-Сервіс» знаходилось на обліку управління статистики відповідно рішення виконавчого комітету Добропільської міської ради № 585 від 21.11.1991 року і вилучено з ЄДРПУ за заявою власника у зв»язку з ліквідацією 05.03.1999 року.

З інформації держархіву Донецької області від 29.07.2013 року вбачається, що в розпорядженнямх голови виконкому Добропільської міськради народних депутатів з основної діяльності за 1991 рік розпорядження № 585 від 21.11.1991 року щодо МП «ТБС-Сервіс» немає (а.с.33).

З розпорядження Добропільського міського голови № 80р від 05.03.1999 року вбачається, що державна реєстрація ТОВ «ТБС-Сервіс», яке було зареєстровано розпорядженням голови Добропільської міськради народних депутатів від 25.09.1995 року № 329, відмінена (а.с.11).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що в трудовій книжці позивача є запис, де міститься період роботи в МП «ТБС-Сервіс», професія, місце роботи, печатка, підпис, номер та дата наказу про прийняття на роботу, дата наказу про звільнення, суд приходить до висновку, що вказані записи не визивають сумніву того, що позивач дійсно працював в МП «ТБС-Сервіс» у період з 06 липня 1991 року по 25 вересня 1995 року і тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Крім цього суд зазначає, що під час розгляду справи, відповідачем, не надано жодного доказу того, що позивач не працював в МП «ТБС-Сервіс» у період з 06 липня 1991 року по 25 вересня 1995 року .

У порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судові витрати в розмірі 34,41 грн.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про зобов»язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі та Добропільському районі Донецької області при призначені пенсії ОСОБА_1 на підставі п. «а» ст..13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» зарахувати до загального стажу роботи період його роботи в Малому підприємстві «ТБС-Сервіс» з 06 липня 1991 року по 25 вересня 1995 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні 41 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошенні 06.09.2013 року. З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 12.09.2013 року.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Головуючий суддя О.В.Здоровиця