Ухвала суду № 34532358, 30.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/28908/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - Коростенська ОДПІ)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.11.2009

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011

у справі № 2а-6370/09/0670

за позовом Коростенського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (далі - Підприємство)

до Коростенської ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.11.2009, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011, позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 20.08.2009 № 00018991502/0.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та дійсним обставинам справи, Коростенська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Коростенською ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Підприємства щодо правових відносин з платниками податків - малим приватним підприємством «Фортуна» (далі - МПП «Фортуна») та приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - ПП ОСОБА_1) - за період з 01.09.2008 по 28.02.2009. За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 18.08.2009 № 182/15-02/03967636 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування за жовтень, листопад, грудень 2008 року та січень, лютий 2009 року в загальному розмірі 309 716 грн.

Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії став висновок податкового органу про незаконне включення Підприємством до розрахунку суми бюджетного відшкодування за розглядувані звітні періоди суми ПДВ за операціями з названими контрагентами у зв'язку з відсутністю підтвердження факту надмірного надходження цих сум податку до бюджету. При цьому ДПІ зазначає, що МПП «Фортуна» та ПП ОСОБА_1 не є виробниками продукції, тоді як зустрічну перевірку їх постачальників провести неможливо через їх відсутність за місцезнаходженням.

На час виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом було визначено у пункті 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.7.1 цієї пункту сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведених положень Закону випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення ПДВ, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

При цьому наведені приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється виконанням усіма його постачальниками свого обов'язку з декларування та сплати податку до бюджету.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Існування ж обставин, які є підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди (як-от відсутність фактичного виконання господарських операцій, здійснення операцій без ділової мети та облік операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженість дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування) податковим органом виявлено не було.

За відсутності цих обставин порушення податкової дисципліни, допущені постачальниками платника по ланцюгу (з якими він не перебував у безпосередніх правовідносинах) не можуть впливати ані на оцінку господарських операцій останнього покупця (позивача у справі) з його прямими постачальниками (МПП «Фортуна» та ПП ОСОБА_1), ані на порядок відображення цих операцій у податковому обліку Підприємства.

За таких обставин суди дійшли вмотивованого висновку щодо відсутності підстав для позбавлення позивача права на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування та правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги відтворюють правову позицію податкового органу по справі, ці доводи отримали належну правову оцінку під час вирішення даного спору судами попередніх інстанцій, а підстави для їх переоцінки касаційним судом відсутні.

Оскільки норми матеріального права застосовані судами правильно, порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування судових актів, судами не допущено, то оскаржувані постанова та ухвала судів першої і апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області відхилити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04.11.2009 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 у справі № 2а-6370/09/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько