Ухвала суду № 34532292, 30.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/39979/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціональна компанія "Інтеренергоресурс" (далі - Товариство)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013

у справі № 810/1662/13-а

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2013 № 0000472205 та № 0000462205.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти та прийняти рішення про задоволення даного позову, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства (зокрема, підпунктам 7.2.1, 7.2.3, 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») та дійсним обставинам справи.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих Товариством заперечень, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Товариства з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Різано Трейд» (далі - ТОВ «Різано Трейд») за період з 01.07.2009 по 30.09.2012. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 19.02.2013 № 259/22-00/36445064 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013 № 0000462205, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 213 205 грн. (у тому числі 184 164 грн. за основним платежем та 46041 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 18.03.2013 № 0000472205, згідно з яким позивачеві донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 287 756 грн. (у тому числі 230 205 грн. за основним платежем та 57551 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для зазначених донарахувань став висновок податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за операціями з придбання товару (нафтопродуктів) в рамках господарських правовідносин з ТОВ «Різано Трейд» на підставі договору поставки від 24.05.2010 № 24/05-01.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 названого Закону підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна. При цьому підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 Закону встановлюються обов'язкові для оформлення податкової накладної вимоги, недотримання яких є підставою для відмови у визнанні права платника на податковий кредит.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який на час виникнення спірних правовідносин регулював порядок формування валових витрат) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У справі, що переглядається, висновок судів про безтоварний характер спірних операцій мотивований відсутністю у платника первинних документів на підтвердження факту вчинення об'єктивно необхідних дій у процесі виконання цих операцій.

Так, суди з'ясували, що виходячи зі специфіки товару (нафтопродуктів), який виступав предметом розглядуваних поставок, об'єктивно необхідною є наявність спеціалізованих засобів для його транспортування та зберігання.

Втім, як було встановлено податковим органом у рамках заходів з проведення зустрічного контролю, у названого постачальника відсутні відповідні ресурси. Доказів залучення сторонніх осіб до виконання розглядуваних операцій (зокрема, на підтвердження факту понесення будь-ким з учасників операцій витрат, пов'язаних з залученням третіх осіб для виконання зобов'язань за вказаним договором) матеріали справи не містять.

У даному разі додатковим підтвердженням безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Різано Трейд» є і факт реєстрації цього контрагента на підставну особу.

І хоча саме по собі порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва та матеріали досудового слідства не можуть слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій до часу їх закріплення належним процесуальним шляхом, однак у сукупності з іншими обставинами, зазначений факт може виступати свідченням прояву платником недостатньої обачливості у сфері господарських правовідносин.

Так, зазвичай при виборі контрагента та укладенні з ним угоди суб'єкт господарювання пересвідчується у наявності у цього контрагента ділової репутації як конкурентноспроможної особи на ринку, що діє через уповноважену особу, яка забезпечує інтереси цього постачальника та гарантії виконання ним своїх зобов'язань. А відтак проявом розумної обачливості платника є не лише перевірка реєстраційних відомостей контрагента, а і перевірка наявності відповідних повноважень у осіб, що виступають від його імені, а також ідентифікація осіб, які підписують документи від імені керівника підприємства.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Таким чином, у даному разі податковою інспекцією встановлено та документально підтверджено обставини, що свідчать про необґрунтованість податкової вигоди позивача, а саме: недостовірність відомостей, що містяться у первинних документах платника (з урахуванням відмови керівника ТОВ «Різано Трейд» від підпису та участі у господарській діяльності цього товариства); неможливість реального здійснення платником вказаних операцій з урахуванням специфіки товару, який був об'єктом поставки (зокрема, в силу відсутності у контрагента необхідної матеріально-технічної бази та договірних правовідносин зі сторонніми організаціями, направленими на оренду необхідного майна); відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності.

А відтак слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи про безтоварність спірних операцій, що виключає законність формування податкового кредиту за цими операціями.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, покладених в основу прийняття рішень зі спору. Ці доводи були обґрунтуванням правової позиції Товариства по справі та отримали належну правову оцінку під час вирішення цього спору.

Норми матеріального права застосовані правильно, порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування судових актів, судами не допущено, а тому оскаржувані постанова та ухвала судів першої і апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціональна компанія "Інтеренергоресурс" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 у справі № 810/1662/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько