Ухвала суду № 34532209, 28.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року м. Київ К/800/11982/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.01.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013

у справі № 2а/2510/4006/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігіввовна-пряжа»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.01.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 22.10.2012 № 0003692320.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив залишити оскаржувані рішення без змін, скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бентобудсервіс» за січень 2012 року, складений акт перевірки від 04.10.2012 № 1944/22/32729278, в якому встановлено порушення позивачем: п. 198.2, п. 198. 6 ст. 198; п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету за період, що перевірявся, на загальну суму 18 290,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003692320 від 22.10.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 27 435,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Бентобудсервіс» згідно договору купівлі товару від 16.01.2012 № 2 підтверджується: видатковими накладними, податковими накладними, актом прийому товару на склад, виписками з банківського рахунку, оборотно-сальдовою відомістю по розрахунку 281, яка свідчить про отримання товару.

Згідно умов договору, поставка товару здійснювалась на склад позивача, у зв'язку із чим товарно-транспортні накладні позивачем не були надані.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Бентобудсервіс», на момент укладення договору з позивачем, було юридичною особою, зареєстрованою належним чином, включеною до реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстрованою як платник податку на додану вартість.

Таким чином, на підставі належним чином оформлених первинних документів, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за січень 2012 суму податку на додану вартість в розмірі 18 290,00 грн. В акті перевірки не зазначено, що податкові накладні оформлені всупереч вимогам законодавства.

Доводи відповідача про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бентобудсервіс», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії свого контрагента.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль