Ухвала суду № 34532006, 30.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року м. Київ К/800/5277/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2012 року

у справі № 2а-4980/12/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Антік-Агро» (далі - позивач, ТОВ «Антік-Агро»)

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Західна МДПІ м. Харкова)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Антік-Агро» звернулося у травні 2012 року до суду з позовом до Західної МДПІ м. Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022241, № 0000032241 від 10.04.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2012 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Західною МДПІ м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Антік-Агро» по взаємовідносинам з ПП «Техдал» за період з 01.03.2009 року по 31.07.2011 року, результати якої оформлені актом № 45/22-404/24126065 від 27.03.2012 року.

Висновками акту перевірки № 45/22-404/24126065 від 27.03.2012 року встановлено порушення ТОВ «Антік-Агро» пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 670 612,00 гривень, у тому числі за березень 2009 року - 24 377,00 гривень, квітень 2009 року - 258 822,00 гривні, травень 2009 року - 233 722,00 гривні, червень 2009 року - 78 276,00 гривень, грудень 2009 року - 46 443,00 гривні, січень 2010 року - 27 882,00 гривні, квітень 2010 року - 1090,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки 45/22-404/24126065 від 27.03.2012 року відповідачем 10.04.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000022241 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 838 265,00 гривень, з яких 670 612,00 гривень за основним платежем та 167 653,00 гривні за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення №0000032241 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 32 242,00 гривні.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в зв'яку з тим, що, на думку відповідача, позивачем неправомірно було сформовано податковий кредит за господарськими операціями, проведеними на підставі угод, укладених позивачем з контрагентом ПП «Техдал», які не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже містять ознаки нікчемності.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на акті перевірки, проведеної відносно ПП «Техдал», відповідно до якого у ПП «Техдал» відсутні можливості для здійснення реальної господарської діяльності.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що з акту перевірки вбачається, що 22.09.2012 року головному бухгалтеру ТОВ «Антік-Агро» вручено запит про надання інформації та її документального підтвердження від 21.02.2012 року за № 1629/10/23-310 для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках результатів операцій по господарських відносинах з ПП «Техдал» за період з 06.08.2008 року по 31.07.2011 року, станом на 05.03.2012 року підприємство відповіді до податкового органу не надало, у зв'язку з чим, згідно положень п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) виписано направлення та наказ на проведення документальної позапланової виїзної перевірки та з 14.03.2012 року розпочалася перевірка позивача. В ході проведення перевірки було встановлено, що первинна бухгалтерська та податкова документація на підприємстві ТОВ «Антік-Агро» по взаємовідносинам з ПП «Техдал» за період з 01.10.2008 року по 27.05.2009 року була вилучена згідно протоколу про здійснення вилучення від 27.05.2009 року старшим оперуповноваженим ВПМ Ленінського району м. Харкова майором податкової міліції Ростовським В.В. на підставі постанови від 07.07.2009 року.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 85.9 ст. 85 ПК України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

З аналізу наведеної норми слідує, що на податковий орган покладається обов'язок під час перевірки вживати заходи щодо витребування первинних документів у разі їх вилучення правоохоронними органами та перенести термін проведення перевірки до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем не було вжито заходів щодо витребування у правоохоронних органів первинної документації необхідної для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках результатів операцій по господарських відносинах з ПП «Техдал» та під час проведення перевірки позивача податковим органом не досліджувалася первинна документація для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських взаємовідносинам із ПП «Техдал» за період з 01.03.2009 року по 31.07.2011 року.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи в підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «Техдал» контролюючим органом не досліджувалися.

Щодо доводів відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП «Техдал», і як наслідок неправомірності формування податкового кредиту за цими угодами, то судами встановлено, що вони ґрунтуються лише на акті перевірки ПП «Техдал», відповідно до якого у ПП «Техдал» встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, якій обґрунтовано зазначив, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 228 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла з 01.01.2011 року) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

За таких підстав, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Судами встановлено, що договори, укладені між позивачем та ПП «Техдал» не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та про їх скасування.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2012 року у справі № 2а-4980/12/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько