Ухвала суду № 34531987, 30.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/60761/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року

у справі № 0870/3618/12

за позовом відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі - позивач, ВАТ «Запоріжжяобленерго»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС)

про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИЛА:

ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулося у квітні 2012 року до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС про визнати протиправними дії відповідача по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених позивачем у платіжних дорученнях.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року, позов задоволено повністю: визнано протиправними дії СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС по розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» в наступних платіжних дорученнях: № 152 від 06.01.2012 року на суму 1 000 000,00 грн. з призначенням платежу - «аванс податок на додану вартість за грудень 2011 року»; № 506 від 13.01.2012 року на суму 1 000 000,00 грн. з призначенням платежу «аванс податок на додану вартість за грудень 2011 року»; № 524 від 13.01.2012 роу на суму 300 000,00 грн. з призначенням платежу - «аванс податок на додану вартість за грудень 2011 року»; № 866 від 20.01.2012 на суму 1 446 000,00 грн. з призначенням платежу «податок на додану вартість за грудень 2011 року»; № 867 від 20.01.2012 на суму 54 000,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за грудень 2011 року»; № 1025 від 23.01.2012 на суму 2 434 566,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за грудень 2011 року»; № 1026 від 23.01.2012 на суму 1,00 грн. з призначенням платежу - «штраф по ПДВ у зв'язку з проведенням уточнень»; № 3411 від 22.02.2012 на суму 2 501 163,00 грн. з призначенням платежу - «податок на додану вартість за січень 2012 року»; № 3412 від 22.02.2012 на суму 4,00 грн. з призначенням платежу - «штраф в зв'язку з проведенням уточнень ПДВ»; присуджено з Державного бюджету України на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» 32,19 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку з питання своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) позивача за період з 30.05.2011 року по 30.01.2012 року, за результатами якої складено акт від 22.02.2012 року № 130/08-05/00130926.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме по податковій декларації за квітень 2011 року № 9003638022 від 20.05.2011 року, за якою задекларовано до сплати ПДВ в сумі 8 141 522,00 гривні, несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 277 530,00 гривень з затримкою більше 30 днів.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку з питання своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) позивача за період з 30.05.2011 року по 22.02.2012 року, за результатами якої складено акт від 22.03.2012 року № 191/08-05/00130926.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 ПК України, а саме по податковій декларації за квітень 2011 року № 9003638022 від 20.05.2011 року, за якою задекларовано до сплати ПДВ в сумі 8 141 522,00 гривні, несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 232 156,25 гривень та по податковій декларації за травень 2011 року № 9004266715 від 20.06.2011 року, за якою задекларовано до сплати ПДВ в сумі 4 138 547,00 гривень, несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 101 563,07 гривні з затримкою більше 30 днів.

При цьому, судами встановлено, що у вказаних актах перевірки, податковий орган в якості сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по декларації № 9003638022 від 20.05.2011 року та по декларації № 9004266715 від 20.06.2011 року, граничний строк сплати яких 30.05.2011 року та 30.06.2011 року відповідно, відобразив платіжні доручення: № 152 від 06.01.2012 року на суму 1 000 000,00 гривень з призначенням платежу - «аванс податок на додану вартість за грудень 2011 року»; № 506 від 13.01.2012 року на суму 1 000 000,00 гривень з призначенням платежу «аванс податок на додану вартість за грудень 2011 року»; № 524 від 13.01.2012 року на суму 300 000,00 гривень з призначенням платежу - «аванс податок на додану вартість за грудень 2011 року»; № 866 від 20.01.2012 року на суму 1 446 000,00 гривень з призначенням платежу «податок на додану вартість за грудень 2011 року»; № 867 від 20.01.2012 року на суму 54 000,00 гривень з призначенням платежу - «податок на додану вартість за грудень 2011 року»; № 1025 від 23.01.2012 року на суму 2 434 566,00 гривень з призначенням платежу - «податок на додану вартість за грудень 2011 року»; № 1026 від 23.01.2012 року на суму 1,00 гривня з призначенням платежу - «штраф по ПДВ у зв'язку з проведенням уточнень»; № 3411 від 22.02.2012 року на суму 2 501 163,00 гривні з призначенням платежу - «податок на додану вартість за січень 2012 року»; № 3412 від 22.02.2012 року на суму 4,00 гривні з призначенням платежу - «штраф в зв'язку з проведенням уточнень ПДВ».

Тобто, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що фактично, податковим органом самостійно розподілено коштів та змінено призначення платежів, визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» у вищеперелічених платіжних дорученнях.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно вимог ПК України, податковий орган може змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, лише у разі наявності податкового боргу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється.

Отже, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що з набранням чинності ПК України, чинним законодавством передбачено право органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, проте за наявності обов'язкової умови - наявність податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що податковим органом було змінено призначення податкового платежу, самостійно визначених ВАТ «Запоріжжяобленерго» у спірних платіжних дорученнях, в рахунок погашення податкового боргу, який виник у квітні-травні 2011 року.

Проте, з наявних в матеріалах справи декларацій та платіжних доручень судами встановлено, що самостійно узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ по декларації за квітень 2011 року позивачем були сплачені згідно платіжних доручень: № 8113 від 23.05.2011 року на суму 1 600 000,00 гривень, № 8296 від 24.05.2011 року на суму 1 741 522,00 гривні, № 8416 від 25.05.2011 року на суму 2 200 000,00 гривень, № 8471 від 26.05.2011 року на суму 800 000,00 гривень, № 8562 від 27.05.2011 року на суму 1 800 000,00 гривень.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові зобов'язання з ПДВ визначені в декларації за травень 2011 року були сплачені ВАТ «Запоріжжяобленерго» платіжними дорученнями № 10066 від 17.06.2011 року на суму 2 000 000,00 гривень, № 10246 від 20.06.2011 року на суму 800 000,00 гривень, № 10248 від 21.06.2011 року на суму 1 338 547,00 гривень.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» у повному обсязі та у встановлені строки виконало зобов'язання щодо розрахунків з бюджетом по ПДВ за квітень та травень 2011 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Верховного Суду України від 01.09.2009 року у справі № 5/325-5/329, в обліковій картці платника податків -ВАТ «Запоріжжяобленерго» податковим органом 16.10.2009 року відображено податковий борг у сумі 37 809 687,50 гривень, а тому саме з цього моменту всі поточні платежі платника йшли на погашення вказаного боргу. При цьому податковий орган самостійно здійснював розподіл коштів зі зміною призначення платежу, самостійно визначеного платником в платіжному дорученні, в той час, як ВАТ «Запоріжжяобленерго» здійснювало сплату поточних податкових зобов'язань. В подальшому такі дії податкового органу визнавалися протиправними в судовому порядку.

Законом України № 3320-VІ від 12.05.2011 року «Про внесення змін до ПК України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії» передбачено списання податкового боргу суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, перед бюджетом, який виник внаслідок визначення податковими органами податкового зобов'язання суб'єкта господарювання через наявність небалансу технологічних витрат електроенергії (понаднормативних витрат електроенергії), що відносяться до періодів до 01.01.2011 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вимог цього Закону, ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулося до відповідача з заявою про списання податкового боргу в сумі 37 809 687,50 гривень, а також пені, яка нарахована на суму податкового боргу. Рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС від 22.06.2012 року «Про списання податкового боргу», яке прийняте на підставі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 року у справі № 2а-0870/7247/11, яким списано податковий борг ВАТ «Запоріжжяобленерго», який виник станом на 12.09.2009 року з урахуванням пені станом на 22.06.2012 року в сумі 47 324 886,34 гривень.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» у повному обсязі та у встановлені строки виконувало податкові зобов'язання, податковий борг відсутній, а отже, у податкового органу не було підстав для самостійного розподілу коштів та зміні призначення платежів, самостійно визначених ВАТ «Запоріжжяобленерно» у спірних платіжних дорученнях.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року у справі № 0870/3618/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько