Ухвала суду № 34531756, 15.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/21301/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року

у справі №2а-7288/11/1070

за позовом Виробничо-комерційного приватного підприємства «Стимул-плюс» (надалі - ВКПП «Стимул-плюс»)

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі - Ірпінська ОДПІ Київської області )

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У лютому 2005 року прокурор м.Ірпеня Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м.Ірпені Київської області до ВКПП «Стимул-плюс» про стягнення податкового боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14 червня 2005р. прийнято зустрічну позовну заяву ВКПП «Стимул-плюс» до Державної податкової інспекції в м.Ірпені Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11 листопада 2005р., залишеним без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25 січня 2006р., у задоволенні первісного позову було відмовлено, а зустрічний позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2008р. ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25 січня 2006р. було скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010р. рішення Господарського суду Київської області від 11 листопада 2005р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Листом від 19 травня 2010р. у відповідності до вимог абз.3 п.6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу було надіслано до Київського окружного адміністративного суду, який ухвалою від 28 травня 2010р. прийняв вказану справу до свого провадження.

Крім того, ухвалою від 19 серпня 2010р. роз'єднано у самостійні провадження позовні вимоги за первісним позовом та зустрічним позовом, а також замінено Державну податкову інспекцію в м.Ірпені Київської області її правонаступником Ірпінською обєднаною держаною податковою інспекцією Київської області.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012р., позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №№341/23-6-30700369/4678, №342/23-6-30700369/4679 від 21.05.2002р. та №341/23-6-307006369/4678, №342/23-6-30700369/4679 від 24.05.2002р.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, у грудні 2011р. податковим органом проведено перевірку ВКПП «Стимул-плюс» з питань додержання вимог валютного законодавства за період з 01.03.2000р. по 28.12.2001р.

За результатами перевірки складено акт №360/4 від 29 грудня 2001р., в якому зафіксовані порушення позивачем положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» порядку та строків декларування валютних цінностей, отриманих на підставі укладених ВКПП «Стимул-плюс» з нерезидентами України експортних контрактів.

На підставі вищевказаного акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення рішення № 24/231-30700369/217 18 січня 2002р. про застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства.

В результаті адміністративного оскарження дане податкове повідомлення-рішення рішення було скасовано відповідачем в частині нарахування пені у розмірі 6534,26грн. та прийнято податкові повідомлення №0000972310/1 та №0000052310/1 від 22 березня 2002р., яким позивачу нараховано пеню у розмірі 15918,57грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2040,00грн..

Не погоджуючись з даним рішенням, ВКПП «Стимул-плюс» оскаржило його до Державної податкової адміністрації в Київській області. Внаслідок чого, податкове повідомлення-рішення №0000972310/1 від 22 березня 2002р. було залишено без змін та скасовано в частині податкове повідомлення-рішення №0000052310/1 щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1700,00грн. та прийнято податкові повідомлення-рішення №341/23-6-30700369/4678, яким нараховано пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 15918,57грн. та №342/23-6-30700369/4679, яким визначено суму податкового зобов'язання про застосування штрафу за порушення порядку декларування валютних цінностей та майна від 21 травня 2002р. в розмірі 340,00грн.

За результатами оскарження до Державної податкової адміністрації України вищевказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Суди попередніх інстанцій встановили наступні обставини справи.

Між ВКПП «Стимул-плюс» та фірмою «KIPOS trgovina in storitve d.o.o» (Словенія) були укладені зовнішньоекономічні контракти №2 від 06 березня 2010р., №4 від 27 березня 2000р. та №6 від 17 квітня 2000р., згідно яких позивач здійснює експорт лісопереробної продукції на користь іноземного суб'єкта господарської діяльності. У зв'язку з виявленими відхиленнями від умов договорів щодо якості та геометричної форми продукції вартість товарів за вказаними контрактами було зменшено. Отже, 17 квітня 2000р., 26 квітня 2000р. та 29 червня 2000р. ВКПП «Стимул-плюс» та фірма «KIPOS trgovina in storitve d.o.o» (Словенія) підписали додатки до вищевказаних контрактів, відповідно до яких вартість лісопереробної продукції зменшено.

Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши положення та приписи ст.50 Конвенції ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 11 квітня 1980р.; ст.ст.2,6,14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»; ст.ст.224, 228, 234, 235 Цивільного кодексу Української РСР; Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) затвердженого наказом Міністерства зовнішніх економічних звязків і торгівлі України, дійшли вірного висновку, що зменшення ціни зовнішньоекономічного контракту виключає отримання суб'єктом господарювання резидентом України коштів за укладеними контрактами у повному розмірі, а тому позиція податкового органу щодо порушення gозивачем термінів зарахування виручку на рахунок резидента є необґрунтованою.

17 січня 2001р. ВКПП «Стимул-плюс» уклало з фабрикою «BIRAC»-Zvornik ZDP (Республіка Боснія і Герцоговина) зовнішньоекономічний контракт №15, згідно якого нерезидент зобов'язується поставити на користь позивача глинозем.

21 березня 2001р. тими ж сторонами укладено контракт №21, за умовами якого ВКПП «Стимул-плюс» поставляє нерезиденту калій хлористий. При цьому валютна виручка за експортований товар надійшла на рахунок позивача 10 липня 2001р.

В результаті господарських відносин з фабрикою «BIRAC»-Zvornik ZDP (Республіка Боснія і Герцоговина) у позивача виникла кредиторська заборгованість за контрактом №15 від 17 січня 2001р., яка була погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за рахунок дебіторської заборгованості за контрактом №21 від 21 березня 2001р.

Статті 216, 217 Цивільного кодексу Української РСР, положення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Декрету Кабінета Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» не містять заборони щодо припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій цілком вірно визначили, що відсутність порушення приписів ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з боку ВКПП «Стимул-плюс» виключає нарахування останньому пені за порушення термінів зарахування на рахунок резидента виручки в іноземній валюті за контрактами №2 від 06.03.2000р., №4 від 27.03.2000р., №6 від 17.04.2000р. та №21 від 21.03.2001р. та застосування до нього фінансових санкцій за порушення порядку декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України.

Поряд з цим, колегія судів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо неналежності за своєю природою до категорії податкових зобов'язань пені за порушення вимог валютного законодавства з огляду на наступне.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Виходячи з положень преамбули вищезазначеного Закону, він не регулює правовідносини у сфері застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних контрактів.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п.1.9 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок податника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначений контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення як форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вичерпний перелік таких платежів зазначений у ст.ст.14,15 Закону України «Про систему оподаткування», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин. При цьому дані положення не визначають пеню як податок або збір (обов'язків платіж), а тому, обов'язок ВКПП «Стимул-плюс» зі сплати пені за порушення норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не належить до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.

Отже, судова колегія Вищого адміністравтиного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про порушення Ірпінською ОДПІ Київської області чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства шляхом визначення у податкових повідомленнях-рішеннях податкового зобов'язання зі сплати пені за порушення термінів, визначених ст.ст.1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

До того ж, податковим органом неправильно оформлені податкові рішення, що є порушенням Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В.Муравйов