Постанова № 34529327, 30.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 р.Справа № 1512/2061/2012

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Петренко В.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Домусчі С.Д.судді -Жука С.І.розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси на постанову Київського районного суду м. Одеси від 03.09.2012 р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про перерахунок пенсії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та з урахуванням уточнень просив визнати дії УПФУ у Київському районі м. Одеси щодо утримання коштів за період з серпня по листопад 2011 року і січень 212 оку в загальній сумі 1070, 70 грн., та стягнення боргу у розмірі 1 288, 80 грн неправомірними, визнати дії Першого Київського відділу ДВС ОМУЮ щодо розшуку майна незаконним, стягнути з УПФУ у Київському районі м. Одеси кошти у розмірі 1 288, 80 грн., стягнути з Першого Київського відділу ДВС ОМУЮ кошти у розмірі 148, 88 грн., зобов'язати УПФУ у Київському районі м. Одеси повернути незаконно утримані кошти за період з серпня по листопад 2011 року і січень 2012 року в загальній сумі 1070, 70 грн., зобов'язати УПФУ у Київському районі м. Одеси відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1000, 00 грн.. а також визнати вимогу про сплату боргу від 05.03.2012 року №ф-1196 в сумі 1965,27 грн. незаконною.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 03.09.12 року позов був задоволений частково, визнано нечинною вимогу першого заступника УПФУ у Київському районі м. Одеси № ф-1196 від 05.03.2012 року про сплату боргу фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 у розмірі 1965, 27 грн., в решті позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату , час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, за наступних обставин:

Судом першої інстанції було встановлено,що ФОП ОСОБА_5 протягом І, II та III кварталів 2011 року знаходився на спрощеній системі оподаткування, є пенсіонером та отримує пенсію за віком, його мінімальний єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить з 01.01.2011року - 326,53 грн. за кожен місяць, з 01.04.2011року по 31.07.2011року - 333,12 грн.

05.03.2012 року управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси ФОП ОСОБА_5 було направлено вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-1196 у розмірі 1 965, 27грн. за 2011 рік (по заборгованості, яка виникла з січня по липень 2011 року) рекомендованим, листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010, № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом вважається простроченою заборгованістю із сплати єдиного соціального внеску (далі - недоїмка).

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(зі змінами відповідно до Закону України №3609-VI від 07.07.2011року) фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 та ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що вимога першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси № ф-1196 від 05 березня 2012 року про сплату боргу у розмірі 1965 грн. 27 коп., є є протиправною.

Судом першої інстанції було встановлено,що 06.05.2011року УПФУ у Київському районі м. Одеси надіслало на адресу позивача вимогу про сплату боргу №Ф-1495, в якій вимагало в десятиденний строк з дня одержання цієї вимоги сплатити заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1 288, 80грн.

Постановою заступника начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Тодоровим В.Д. було відкрито виконавче провадження з виконання вимоги про сплату боргу №Ф-1495 у розмірі 1 288, 80грн.

У зв'язку з тим, що вимогу про сплату боргу виконано не було, 16.02.2012року постановою головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління Тодорова В.Д. №30332084 було оголошено у розшук автомобіль ВАЗ 21099, 2000, НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5

09.04.2012року ОСОБА_5 було сплачено заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1 288, 80грн., що підтверджується копією квитанції від 09.04.2012року №45, у зв'язку з чим, постановою головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління Тодорова В.Д. від 09.04.2012року було скасовано постанову головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління Тодорова В.Д. №30332084 від 16.02.2012року, якою оголошено розшук належного боржнику автомобіля.

Відповідно до абзацу 5 п. 7 Прикінцевих положень Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Строк сплати заборгованості зі сплати страхових внесків відповідно до п.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. №1058-IV, наступає не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду.

Базовим періодом для страхувальників, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі які обрали особливий спосіб оподаткування є квартал, тобто строк сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010рік настав 20 січня 2011року.

Порядок стягнення в примусовому порядку заборгованості зі сплати страхових внесків передбачений п. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV від 09.07.2003року(в редакції, що діяла на момент настання строку сплати заборгованості зі сплати страхових внесків)у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду 1-ої інстанції,що вимога УПФУ у Київському районі м. Одеси №Ф-1495 від 06.05.2011року про сплату боргу страхових внесків у сумі 1288, 80 грн. та дії Першого Київського відділу ДВС ОМУЮ щодо розшуку майна незаконними, стягнення з УПФУ у Київському районі м. Одеси коштів у розмірі 1 288, 80грн. є правомірними.

Відповідно до ч.2 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди , заподіяного внаслідок порушення його прав .Моральна шкода може складатися в душевних стражданнях, які особа понесла у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та /або у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в границях заявлених вимог залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань , з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача й інших обставин(характеру й тривалості страждань , стану здоров'я потерпілого ,ваги заподіяної травми ,наслідків тілесних ушкоджень ,істотність змушених змін у його життєвих і виробничих відносин ,намірів з якими діяла особа ,що спричинила шкоду)

Згідно ч.1,2 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року «Про внесення змін і доповнень у Постанову Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику по справах про відшкодування морального ( нематеріального) шкоди» при розгляді справ про позовам про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України судам при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями ,діями або бездіяльністю органа державної влади , місцевого самоврядування або їх посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень він підлягає відшкодуванню за рахунок держави або місцевого самоврядування.

Згідно ст. 1167 ЦК України 1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку, що з урахуванням адекватності та виваженості відшкодування залежно від характеру й обсягу заподіяних позивачцу моральних страждань , ступеня вини відповідача , тривалості страждань , стану здоров'я позивачки ,істотності змушених змін у її життєвих і виробничих відносинах , із врахуванням , що відновлення порушеного права є теж певною компенсацією моральних страждань - моральна шкода заподіяна позивачу підлягає відшкодуванню у розмірі 100 грн.(ста гривень), а зворотній висновок суду 1-ої інстанції є помилковим.

Також апеляційний суд вважає,що вказану справу було розглянуто неповноважними судом з порушенням правил предметної підсудності .

Відповідно до ч.2 ст.18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії , а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що стосуються інтересів конкретної особи , вирішуються адміністративним судом за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що вказана адміністративна справа була підсудна Одеському окружному адміністративному суду.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4. ч.1. ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є вирішення справи неповноважним судом

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати постанову суду та прийняти нову про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судові витрати не підлягають стягненню з Державного бюджету України , так як позивач їх не сплачував судовий збір, а докази наявності інших - відсутні.

Керуючись: ч. 1 ст. 195,197,п. 3 ч.1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст.. 207 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси- задовольнити частково, постанову Київського районного суду м. Одеси від 03.09.2012 року - скасувати :

Прийняти по справі нову постанову:

Позов ОСОБА_5 - задовольнити частково .

Визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси № ф-1196 від 05 березня 2012 року .

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 гривень .

У задоволенні решти позову -відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі,та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів зі дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду, або з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя пис/

Судді: