Ухвала суду № 34528959, 21.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 р.Справа № 2-а-88/10/1570

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Жука С.І., Лук?янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафудс» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у м. Іллічівську Одеської області подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Постановою від 18 липня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд частково задовольнив адміністративний позов, повністю скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 12 січня 2007 року № 0000142350/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 12 січня 2007 року № 0000132350/0 в частині нарахування податку на прибуток підприємств в розмірі 13 903 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 3 921 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки всім обставинам справи у їх сукупності, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафудс» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафудс» зареєстроване 18.10.2005 року виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області як юридична особа, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, серії А00 № 274909 (т.4 а.с.16).

Суд першої інстанції встановив, що на підставі направлення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську в Одеській області від 23 листопада 2006 року № 01-045/929 (т.4 а.с.36), виданого ДПІ у м. Іллічівську в Одеській області, фахівцями ДПІ у м. Іллічівську та ДПА в Одеській області, проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Аквафудс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 листопада 2005 року по 01 жовтня 2006 року.

За результатами перевірки складений акт від 29 грудня 2006 року № 3640/23-204/33798847, яким встановлені порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижена сума валового доходу підприємства, що відбулося, на думку перевіряючих, у зв'язку з тим, що ТОВ «Аквафудс» реалізовувало харчування власним робітникам фізичним особам за цінами, які є меншими за звичайні ціни. Також в акті перевірки зазначено, що позивачем завищено валові витрати в результаті безпідставного віднесення до їх складу витрат на придбання послуг мобільного зв'язку без доказів факту його використання у фінансово-господарській діяльності підприємства, а саме: відсутність мобільних телефонів на балансі підприємства, договорів оренди на особисті телефони робітників, а також наказів на присвоєння телефонних номерів робітникам підприємства.

Крім того, в акті перевірки, відповідач посилався на те, що завищення валових витрат відбулося в результаті того, що до складу валових витрат віднесено витрати на оперативну оренду автомобілів в сумі 5 000 грн., тоді, як відповідно до п.п. 5.4.10 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відносяться витрати у розмірі 50 % витрат на оренду легкових автомобілів, тобто 2500 грн.

В акті перевірки також зазначено, що завищення валових витрат відбулося також в результаті того, що позивач у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2006 року вказав суму валових витрат у розмірі 31 119 820 грн., тоді як необхідно було вказати суму 31 090 453 грн.

Також відповідач в акті перевірки зазначає про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження чистої суми податку на додану вартість. Вказане порушення відбулося, на думку перевіряючих, в результаті того, що підприємство у перевіряємому періоді, при реалізації готового продукції замовникам, базу оподаткування податком на додану вартість визначило за цінами, нижче ніж звичайні ціни на таку продукцію, а саме нижче ніж собівартість реалізації з врахуванням витрат на придбання сировини, матеріалів та витрат на виготовлення даної продукції.

Актом перевірки також встановлено заниження податкових зобов'язань по ПДВ, що відбулося, нібито, в результаті того, що ТОВ «Аквафудс» реалізовувало своїм робітникам обіди, за ціною, що є нижчою ніж звичайні ціни. Крім того, було встановлено завищення податкового кредиту, в результаті того, що до його складу віднесено суми ПДВ від вартості придбаних послуг мобільного зв'язку без доказів факту використання цих послуг у фінансово-господарській діяльності підприємства.

В результаті виявлених порушень встановлено заниження податку на прибуток за три квартали 2006 року у розмірі 15 153 грн. та заниження чистої суми по податку на додану вартість у розмірі 247 620 грн. (т. 1 а.с. 10-41).

Не погодившись з актом перевірки, ТОВ «Аквафудс» надало на адресу ДПІ у м. Іллічівську Одеської області заперечення до вказаного акту від 09.01.2007 року № 399/01.07 (т.1 а.с.44-47), але ДПІ у м. Іллічівську Одеської області в своїй відповіді № 306/23-0404 від 11 січня 2007 року на вказані заперечення зазначила, що всі дані, вказані в акті перевірки, підтверджуються відповідною документацією (т.1 а.с. 48-53).

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Іллічівську Одеської області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000132350/0 від 12 січня 2007 року, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, усього у сумі 19 699 грн. з них за основним платежем 15 153 грн. та за штрафними санкціями 4 546 грн. (т.1 а.с. 56) та № 0000142350/0 від 12 січня 2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 371 430 грн. з них основного платежу 247 620 грн. та штрафних санкцій 123 810 грн. (т.1 а.с.57).

Скасовуючи частково податкове повідомлення-рішення № 0000132350/0 від 12 січня 2007 року, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 19 699 грн., суд першої інстанції встановив, помилковість висновків перевірки щодо заниження ТОВ «Аквафудс» суми валового доходу на 31 244,57 грн., яке, на думку перевіряючих, відбулось в наслідок того, що позивач реалізовував харчування власним робітникам фізичним особам за цінами, які є меншими за звичайні ціни.

Відповідно до Колективного договору ТОВ «Аквафудс», затвердженого 17.03.2006 року (т. 1 а.с. 62), наказу ТОВ «Аквафудс» від 01.02.2006 року № 1-ОС «Про організацію харчування на підприємстві» (т. 1 а.с. 61), договору, укладеного між ТОВ «Аквафудс» та ТОВ «Аквафрост» № АФ-1 (т. 8 а.с. 160-162), ТОВ «Аквафрост» були надані послуги з приготування обідів на загальну суму 277 017,74 грн., що також підтверджено первинним документами (т.8 а.с.152-159).

Вказані обіди реалізовувались працівникам за ціною 4,70 за один обід за фактично відпрацьовані дні та сума за отримані обіди відраховувалась ТОВ «Аквафудс» із заробітної плати працівників, що підтверджено відомістю на харчування за період з лютого по вересень 2006 року (т.3 а.с. 1-62) та розрахунками з нарахування заробітної плати за період з лютого по вересень 2006 року (т.2 а.с.1-195). За вказаний період було реалізовано обідів на загальну суму 195 773 ,95 грн., про що також свідчить розрахунок валових витрат за період з 01.01.2006 року по 30.09.2006 року, наданий ТОВ «Аквафудс», де у розділі «харчування» зазначена відповідна сума (т.3 а.с.148).

ТОВ «Аквафудс» отримало від реалізації обідів працівникам суму меншу, ніж затратило на їх придбання, а тому правомірно включило до складу валових доходів ту суму, яку підприємство отримало.

Сума, отримана від реалізації обідів була меншою ніж сума, затрачена на їх придбання, оскільки обіди придбавалися у кількості відповідно штатному розкладу, а реалізовувалися тільки тим робітникам, що користувалися послугами столової, решта працівників, як вбачається з табелю обліку робочого часу за період з лютого по вересень 2006 року у різні періоди знаходились або на лікарняному, або у відпустках або не з'являлися на підприємство з дозволу адміністрації (т.1 а.с.63-165).

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що в даному випадку не відбулося заниження валового доходу ТОВ «Аквафудс», оскільки підприємство до його складу віднесло ту суму, яку отримало від реалізації обідів, та хоча вона була меншою ніж сума, що витрачена на придбання цих обідів, але не тому, що підприємство реалізовувало обіди за цінами меншими ніж звичайні, а тому, що обіди реалізовувались у кількості, меншій, ніж придбавались, що підтверджено встановленими фактами та матеріалами справи.

Також суд першої інстанції встановив помилковість висновків податкового органу про завищення валових витрат, внаслідок неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат, витрати на придбання послуг мобільного зв'язку без доказу факту його використання у господарській діяльності підприємства; а також помилковість висновків податкового органу про завищення валових витрат внаслідок того, що ТОВ «Аквафудс» у рядку 04.1. декларації з податку на прибуток підприємств відобразило валові витрати за три квартали 2006 року у сумі 31 119 820 грн., тоді як на думку перевіряючи повинно було відобразити суму валових витрат - 31 090 453 грн. (т.1 а.с.25-27).

ТОВ «Аквафудс» наказом № 110-ОС від 30.05.2006 року прийняло рішення укласти з СП «UMC» договір на надання послуг мобільного зв'язку із створенням послуги «мережева корпорація» та видати робітникам картки тарифних пакетів згідно списку. Цим же наказом затверджений список робітників ТОВ «Аквафудс», які мають право на користування мобільним зв'язком, для чого їм надаються картки тарифних пакетів, що придбані підприємством. Також цим наказом прийнято рішення, з метою економії коштів підприємства, проводити закупівлю мобільних телефонів тільки у випадку їх відсутності у робітників підприємства. Вказаним наказом затверджений перелік працівників підприємства, що мають право користуватися послугами корпоративного мобільного зв'язку (т.3 а.с.146-147).

На виконання зазначеного наказу, ТОВ «Аквафудс» та ЗАТ «Український мобільний зв'язок» уклали корпоративну угоду № 5.28235.00.00.100001 від 30.05.2006 року, відповідно до якої ЗАТ «Український мобільний зв'язок» зобов'язується надавати послуги мобільного зв'язку, а абонент зобов'язується приймати та оплачувати послуги мобільного зв'язку, надані ЗАТ «УМЗ» на умовах цієї угоди (т.3 а.с.63-66).

В подальшому між ТОВ «Аквафудс» та ЗАТ «Український мобільний зв'язок» укладений договір, відповідно до якого абонент, яким є ТОВ «Аквафудс», замовив послугу виділення міських телефонних номерів в телефонній мережі загального користування (т.3 а.с.72), та, відповідно до додатку № 1 до зазначеного договору, сторони визначили перелік міських номерів в телефонній мережі загального користування, які виділяються абоненту (т.3 а.с.73).

Наказом по підприємству ТОВ «Аквафудс» від 30.05.2006 року затверджені правила користування мобільним зв'язком робітниками ТОВ «Аквафудс», з яких вбачається, що робітники мають право користуватися мобільним зв'язком тільки з метою провадження господарської діяльності підприємства. (т.3 а.с.143-145).

Відповідач не надав доказів того, що послуги мобільного зв'язку, які оплачував позивач, використовувались працівниками для вирішення питань, не пов'язаних з веденням ТОВ «Аквафудс» господарської діяльності.

На підставі договору між ТОВ «Аквафудс» та ЗАТ «Український мобільний зв'язок», останнім були виставлені ТОВ «Аквафудс» рахунки на оплату послуг мобільного зв'язку (т.3 а.с.76-117) які були сплачені ТОВ «Аквафудс», що підтверджено платіжними дорученнями на оплату вказаних послуг (т.3 а.с.128-137), що свідчить про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг мобільного зв'язку за 9 місяців 2006 року на суму 17 603,73 грн. та неправомірність зменшення відповідачем валових витрат на цю суму.

Також суд першої інстанції встановив, що безпідставними є висновки акту перевірки щодо завищення позивачем валових витрат на суму 6790,5 грн. внаслідок зазначення в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2006 року валових витрат в розмірі 31 119 820, тоді як фактично валові витрати мають становити 31 090 453 грн., оскільки відповідач не надав суду доказів, що обґрунтовують здійснений перевіряючими розрахунок саме такої суми валових витрат та без наведення в акті перевірки документів, на підставі яких вони дійшли такого висновку.

Здійснення такого висновку є порушенням відповідачем п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, згідно якого факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що відповідач неправомірно виключив зі складу валових витрат суму 6 790,5 грн.

Скасовуючи частково податкове повідомлення-рішення № 0000132350/0 від 12 січня 2007 року, суд першої інстанції погодився з висновками акту перевірки, щодо порушення позивачем п.п. 5.4.10 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивач відніс до складу валових витрат всю суму витрат на оперативну оренду легкових автомобілів у розмірі 5000 грн., тоді як повинен був віднести лише половину цієї суми, внаслідок чого завищив валові витрати на суму 5000 грн.

Між позивачем та ТОВ «Аквавіт» були укладені два договори оренди легкового автомобілю від 28.02.2006 року № 044 на суму 5000 грн. та від 31.03.2006 року № 050 на суму 5000 грн., тобто на загальну суму 10000 грн. та позивач повинен був віднести до складу валових витрат лише половину вказаної суми 5 000 грн., проте відніс всю суму, що є порушенням п. 5.4.10 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Цей факт також не заперечується позивачем.

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що відповідач правомірно зазначив про завищення ТОВ «Аквафудс» валових витрат, проте не на 29 367 грн. як зазначає відповідач, а лише на 5 000 грн.

За таких обставин суд першої інстанції встановив, що оподаткуванню підлягає лише сума завищення валових витрат в розмірі 5 000 грн., 25 % від якої складає 1 250 грн.

З урахуванням вимог п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції відповідно складають 50 % цієї суми, що в грошовому еквіваленті становить 625 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0000132350/0 від 12.01.2007 року, яким позивачу нараховане зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 19 699 грн. з яких 15 153 грн. основного платежу та 4 546 грн. штрафних санкцій, підлягає частковому скасуванню на суму 17 824 грн., в решті суми податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Скасовуючи в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0000142350/0 від 12.01.2007 року, яким позивачу нараховане зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 371 430 грн. з них основного платежу 247 620 грн. та штрафних санкцій 123 810 грн., суд першої інстанції послався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

За висновками акту податкового органу позивач занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 534 грн., в результаті реалізації ТОВ «Аквафудс» готових обідів своїм працівникам нібито за цінами нижчими ніж вартість придбаних послуг харчування, проте ТОВ «Аквафудс» реалізовувало готові обіди за ціною придбання, що підтверджено відповідними доказами, але реалізована була менша кількість обідів ніж придбана, що підтверджено матеріалами справи, та стало причиною зменшення доходу, отриманого від такої реалізації, а відтак і суми ПДВ.

Таким чином, суд першої інстанції встановив правомірність включення позивачем відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» до бази оподаткування по ПДВ суми ПДВ у складі послуг з харчування за період з лютого по вересень 2006 року у розмірі 39 156 грн.

Висновки акту перевірки щодо порушення ТОВ «Аквафудс» ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ від вартості придбаних послуг мобільного зв'язку без доказів факту їх використання у фінансово-господарської діяльності підприємства», в результаті чого податковий кредит було завищено на 4 644,04 грн., гне знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості придбаних послуг мобільного зв'язку, а всі суми ПДВ підтверджені податковими накладними, що є в матеріалах справи (т.3 а.с.138-142).

Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача стосовно того, що підприємством у перевіряємому періоді при реалізації готової продукції замовникам, базу оподаткування податком на додану вартість визначено за цінами, що є нижчими ніж звичайні ціни на таку продукцію, а саме нижче ніж собівартість реалізації з урахуванням витрат на придбання сировини, матеріалів та витрат на виготовлення даної продукції, що призвело до заниження зобов'язання з ПДВ, суд першої інстанції встановив, що відповідач не здійснював будь-яких заходів для визначення звичайної ціни товару у відповідності до п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не порівнював умови договорів, що укладалися ТОВ «Аквафудс» на реалізацію готової продукції з договорами, укладеними на реалізацію ідентичних товарів, зокрема доказів цього не надав.

Оскільки відповідачем не здійснювалось заходів по визначенню звичайної ціни товарів, що реалізовує ТОВ «Аквафудс», суд першої інстанції встановив неможливість встановити різницю між звичайною ціною та договірною.

У перевіряємому періоді позивач не звертався із заявами про відшкодування ПДВ з державного бюджету.

Таким чином, оскільки податковий орган не здійснив всіх необхідних заходів по доведенню неправомірного використання відповідачем договірної ціни, суд першої інстанції встановив відсутність правових підстав у податкового органу для нарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ, внаслідок чого оскаржене податкове повідомлення-рішення про нарахування податку на додану вартість є неправомірним та підлягає скасуванню.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Апеляційний суд встановив, що на підставі акту перевірки від 29 грудня 2006 року № 3640/23-204/33798847, ДПІ у м. Іллічівську в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000132350/0 від 12 січня 2007 року, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, усього у сумі 19 699 грн. з них за основним платежем 15 153 грн. та за штрафними санкціями 4 546 грн. (т.1 а.с. 56) та № 0000142350/0 від 12 січня 2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 371 430 грн. з них основного платежу 247 620 грн. та штрафних санкцій 123 810 грн. (т.1 а.с.57).

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень - рішень відповідач зазначив реалізацію позивачем харчування власним робітникам фізичним особам за цінами, які є меншими за звичайні ціни, що призвело, на думку податкового органу, як до заниження податку на прибуток так й до зменшення податку на додану вартість.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до Колективного договору ТОВ «Аквафудс» затвердженого 17.03.2006 року, наказу ТОВ «Аквафудс» від 01.02.2006 року № 1-ОС «Про організацію харчування на підприємстві», договору укладеного між ТОВ «Аквафудс» та ТОВ «Аквафрост» № АФ-1, ТОВ «Аквафрост» надані послуги з приготування обідів на загальну суму 277 017,74 грн., що також підтверджено первинним документами (т.8 а.с.152-159).

Вказані обіди реалізовувались позивачем працівникам за ціною 4,70 за один обід за фактично відпрацьовані дні та сума за отримані обіди вираховувалась ТОВ «Аквафудс» із заробітної плати працівників, що підтверджено відомістю на харчування за період з лютого по вересень 2006 року (т.3 а.с. 1-62) та розрахунками з нарахування заробітної плати за період з лютого по вересень 2006 року (т.2 а.с.1-195). За вказаний період реалізовано обідів на загальну суму 195 773 ,95 грн., що також підтверджено розрахунком валових витрат за період з 01.01.2006 року по 30.09.2006 року, наданим ТОВ «Аквафудс», де у розділі «харчування» зазначена відповідна сума (т.3 а.с.148).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума, отримана від реалізації обідів була меншою ніж сума, затрачена на їх придбання, оскільки обіди придбавалися у кількості відповідно штатному розкладу, а реалізовувалися тільки тим робітникам, що користувалися послугами столової, решта працівників, згідно табелю обліку робочого часу за період з лютого по вересень 2006 року, у різні періоди знаходились або на лікарняному, або у відпустках або не з'являлися на підприємство з дозволу адміністрації (т.1 а.с.63-165).

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що ТОВ «Аквафудс» отримало від реалізації обідів працівникам суму меншу, ніж затратило на їх придбання, а тому правомірно включило до складу валових доходів ту суму, яку підприємство отримало.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилкових висновків податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 5 534 грн., в результаті реалізації ТОВ «Аквафудс» готових обідів своїм працівникам нібито за цінами нижчими ніж вартість придбаних послуг харчування, внаслідок чого включення позивачем відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» до бази оподаткування по ПДВ суми ПДВ у складі послуг з харчування за період з лютого по вересень 2006 року у розмірі 39 156 грн. є правомірним.

Також, як на підставу заниження податку на прибуток та зменшення податку на додану вартість, податковий орган послався на неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат, витрати на придбання послуг мобільного зв'язку без доказу факту його використання у господарській діяльності підприємства.

ТОВ «Аквафудс» наказом № 110-ОС від 30.05.2006 року прийняло рішення укласти з СП «UMC» договір на надання послуг мобільного зв'язку із створенням послуги «мережева корпорація» та видати робітникам картки тарифних пакетів згідно списку. Цим же наказом затверджений список робітників ТОВ «Аквафудс», які мають право на користування мобільним зв'язком, для чого їм надаються картки тарифних пакетів, що придбані підприємством. Також цим наказом прийнято рішення, з метою економії коштів підприємства, проводити закупівлю мобільних телефонів тільки у випадку їх відсутності у робітників підприємства, затверджений перелік працівників підприємства, що мають право користуватися послугами корпоративного мобільного зв'язку (т.3 а.с.146-147).

На виконання вищевказаного наказу, ТОВ «Аквафудс» та ЗАТ «Український мобільний зв'язок» уклало корпоративну угоду № 5.28235.00.00.100001 від 30.05.2006 року, відповідно до якої ЗАТ «Український мобільний зв'язок» зобов'язується надавати послуги мобільного зв'язку, а абонент зобов'язується приймати та оплачувати послуги мобільного зв'язку, надані ЗАТ «УМЗ» на умовах цієї угоди (т.3 а.с.63-66).

В подальшому між ТОВ «Аквафудс» та ЗАТ «УМЗ» укладений договір, відповідно до якого абонент, яким є ТОВ «Аквафудс» замовив послугу виділення міських телефонних номерів в телефонній мережі загального користування (т.3 а.с.72), та відповідно до додатку № 1 до вищевказаного договору сторони визначили перелік міських номерів в телефонній мережі загального користування, які виділяються абоненту (т.3 а.с.73).

Наказом по підприємству ТОВ «Аквафудс» від 30.05.2006 року затверджені правила користування мобільним зв'язком робітниками ТОВ «Аквафудс», відповідно до яких робітники мають право користуватися мобільним зв'язком тільки з метою провадження господарської діяльності підприємства. (т.3 а.с.143-145).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо ненадання відповідачем доказів того, що послуги мобільного зв'язку, які оплачував позивач, використовувались його працівниками для вирішення питань, не пов'язаних з веденням ТОВ «Аквафудс» господарської діяльності.

Також на підставі договору між ТОВ «Аквафудс» та ЗАТ «УМЗ», останнім були виставлені ТОВ «Аквафудс» рахунки на оплату послуг мобільного зв'язку (т.3 а.с.76-117) які сплачені ТОВ «Аквафудс» про що свідчать платіжні доручення на оплату вказаних послуг (т.3 а.с.128-137).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг мобільного зв'язку за 9 місяців 2006 року на суму 17 603,73 грн. та в правильність визначення позивачем податкового кредиту в розмірі 4 644,04 грн., що також підтверджено податковими накладними (т.3 а.с.138-142).

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності висновків про завищення позивачем валових витрат на суму 6790,5 грн. внаслідок зазначення в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2006 року валових витрат в розмірі 31 119 820, тоді як фактично валові витрати мають становити 31 090 453 грн., оскільки відповідач ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному оскаржені судового рішення не надав доказів, що обґрунтовують проведений перевіряючими розрахунок саме такої суми валових витрат, а в акті перевірки не наведені документи, на підставі яких відповідач дійшов такого висновку, що є порушенням п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач неправомірно виключив зі складу валових витрат суму 6 790,5 грн.

З урахуванням вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» п.п. 1.20.2, п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів податкового органу про визначення, при реалізації готової продукції замовникам, бази оподаткування податком на додану вартість за цінами, що є нижчі ніж звичайні ціни на таку продукцію, а саме нижче ніж собівартість реалізації з урахуванням витрат на придбання сировини, матеріалів та витрат на виготовлення даної продукції, що призвело до заниження зобов'язання з ПДВ.

Податковий орган ні при проведенні перевірки, ні при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції не здійснював будь-яких заходів для визначення звичайної ціни товару у відповідності до п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не порівнював умови договорів, що укладалися ТОВ «Аквафудс» на реалізацію готової продукції з договорами, укладеними на реалізацію ідентичних товарів, та не надав доказів цього.

Таким чином, невиконання податковим органом своїх обов'язків призвело до висновків, які ґрунтуються на припущеннях, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити різницю між звичайною ціною та договірною, а тому у податкового органу відсутні підстави для нарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ.

Скасовуючи частково податкове повідомлення-рішення № 0000132350/0 від 12 січня 2007 року, суд першої інстанції правильно встановив порушення позивачем п.п. 5.4.10 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивач відніс до складу валових витрат всю суму витрат на оперативну оренду легкових автомобілів, тоді як повинен був віднести лише половину цієї суми, внаслідок чого завищив валові витрати на суму 5 000 грн.

Доводи апеляційної скарги, які дублюють акт перевірки та письмові заперечення на адміністративний позов, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 70, 71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя С.І.Жук

суддя О.В. Лук'янчук