Рішення № 34525629, 31.10.2013, Кіндратівський районний суд міста Горлівки (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Горлівки)

2/251/1951/13

251/6865/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2013 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі:

головуючого судді: Мітькова М.В.

при секретарі: Поповій М.Ю., Пінчук Г.С.

за участі представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горлівки справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначало, що 29 травня 2006 року з відповідачем був укладений кредитний договір № DNH4KP82330279, який складається з Заяви позичальника та ОСОБА_5 надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка».

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу був наданий кредит у розмірі 8988,20 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

В погашення заборгованості за кредитом відповідач зобов'язана була сплачувати щомісячний платіж, який складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, а також інших витрат згідно з Умовами.

Посилаючись на те, що відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконує, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором станом на 05 червня 2013 року складає 72497,69 грн., з яких заборгованість за кредитом 8386,67 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 18481,94 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 41700,62 грн., штрафи відповідно до п. 2.4.5.5 ОСОБА_5 та правил надання банківських послуг 500 грн. (фіксована частина) та 3428,46 грн. (процентна складова), просив стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначену заборгованість за кредитним договором у розмірі 72497,69 грн. та на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору 724,98 грн.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, зазначив, що кредит відповідачу був наданий відповідно до умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка», затверджених наказом голови правління ПАТ КБ «Приватбанк» № 391 від 21.03.2006 року, факт ознайомлення відповідача із вказаними умовами та факт надання згоди на отримання кредиту відповідно до зазначених умов підтверджується підписом відповідача у заяві про отримання кредиту, відповідно до зазначених умов строк позовної давності за домовленістю між банком та позичальником встановлений п`ять років, таким чином при зверненні до суду строк позовної давності не пропущений, заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, позов просив задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, пояснила, що кредит у дійсності отримував її колишній чоловік, відповідно і він має його погашати. Вважала, що позивачем не були дотримані вимоги щодо письмової форми договору та не доведено отримання її згоди на укладенння кредитного договору відповідно до умов надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка», оскільки вона з ними під час укладання кредитного договору не ознайомлювалася, крім того позивачем при поданні позову надані умови, які не діяли на час укладення кредитного договору. Розмір нарахованої пені та заборгованості є значно перевищеним понад розумні розміри, в звязку з чим вважає, що розмір неустойки може бути зменшений судом, відповідно до вимог законодавства. Також позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду. Таким чином, не заперечуючи факту отримання кредиту, вважала що підстави для стягнення з неї коштів відсутні, в задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали по справі, і давши їм оцінку у сукупності, приходить до наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 29 травня 2006 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № DNH4KP82330279, який складається з Заяви позичальника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (далі ОСОБА_5) (а.с. 49-56, 77-84), затверджених наказом голови правління ПАТ КБ «Приватбанк» № 391 від 21.03.2006 року (а.с.74-76).

Відповідно до Заяви позичальника відповідачу був наданий кредит у сумі 8988,20 грн. на строк 42 місяці по 27 листопада 2009 року включно, на придбання товару, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом в обмін на зобов'язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії в зазначені в Заяві та ОСОБА_5 надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 21 по 28 число кожного місяця Позичальник повинен надавати ОСОБА_6 грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 325,30 грн. для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами (а.с. 6, 66).

Проте відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором № DNH4KP82330279 від 29 травня 2006 року належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 05 червня 2013 року складає 72497,69 грн., з яких заборгованість за кредитом 8386,67 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 18481,94 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 41700,62 грн., штрафи відповідно до п. 2.4.5.5 ОСОБА_5 та правил надання банківських послуг 500 грн. (фіксована частина) та 3428,46 грн. (процентна складова) (а.с. 4-5).

Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами

З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_4 29 травня 2006 року отримала у позивача кредит в розмірі 8988,20 грн., що нею визнається.

Доводи відповідача, що кредит у дійсності отримував її колишній чоловік, відповідно і він має його погашати, суд не може прийняти до уваги, оскільки стороною боржником у зобовязанні є саме відповідач, відповідно до умов укладеного договору.

Згідно розрахунку позивача з вересня 2006 року Позичальник зобов'язання щодо щомісячного повернення кредиту в розмірі 325,30 грн. не виконує, чим порушує умови кредитного договору, викладені в Заяві позичальника та ОСОБА_5 надання споживчого кредиту фізичним особам. З вересня 2006 року має прострочену заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом (а.с. 4-5).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кінцевий строк повернення кредиту сплинув 27 листопада 2009 року. Проте кредит Позичальником ОСОБА_4 до теперішнього часу не повернуто: заборгованість за тілом кредиту складає за кредитом 8386,67 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 18481,94 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що строк виконання зобов'язання сплинув 27 листопада 2009 року, а відповідач в порушення умов договору кредит не повернув, має прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом, позивач обґрунтовано, звернувся до суду з вимогами про повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, що передбачено умовами кредитного договору, а саме Заявою позичальника.

Як вбачається з розрахунку заборгованості проценти за користування кредитом з 16 грудня 2010 року Позичальнику не нараховуються, тобто заборгованість за процентами в розмірі 18481,94 грн. виникла станом на 16 грудня 2010 року. Заборгованість за тілом кредиту Позичальником останній раз погашалася у жовтні 2006 року (а.с. 4-5).

Згідно п. 5.1 ОСОБА_5 у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує ОСОБА_6 пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менш 1 гривні (а.с. 49-56, 77-84).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, саме такий розмір пені нараховувався банком у зв'язку із порушенням Позичальником ОСОБА_7 зобов'язань щодо погашення кредиту. Пеня нарахована за період з 21 листопада 2006 року по 05 червня 2013 року та з урахуванням її часткового погашення в цей період заборгованість з пені станом на 05 червня 2013 року складає 41700,62 грн. (а.с. 4-5).

Доводи відповідача про те, що розмір пені з заборгованості за кредитом у розмірі 8988,20 грн. є значно перевищеним понад розумні розміри, також є необґрунтованими.

Відповідно до частини 3 ст. 18 Закону України від 12.05.1991 року «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону України від 1 грудня 2005 року) умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором, є несправедливими.

Проте передбачений кредитним договором розмір пені за кожний день прострочення (0,15% від суми заборгованості) не суперечить вимогам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки за один день прострочення розмір пені не перевищує п'ятдесят відсотків наданого кредиту. В той же час цією нормою права загальний розмір пені у зв'язку із тривалим та неодноразовим порушенням Позичальником зобов'язань за договором п'ятдесятьма відсотками від розміру кредиту не обмежується, що випливає з рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013.

Доводи відповідача про порушення ОСОБА_6 строку позовної давності, також є необгрунтованими.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Саме з цього трирічного строку позовної давності виходить відповідач, посилаючись на порушення банком строку позовної давності.

Проте, згідно частини 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Зазначене правило стосується і спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки (пені), яка встановлена п. 1 частини 2 ст. 258 ЦК України.

Закон України від 12.05.1991 року «Про захист прав споживачів» (в редакції Закону України від 01 грудня 2005 року) будь-яких обмежень щодо застосування вимог ст. 259 ЦК України до споживчих кредитів не містить.

Згідно п. 5.5 ОСОБА_5 надання споживчого кредиту фізичним особам, які згідно Заяви позичальника є часткою укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (а.с. 49-56, 77-84).

Згідно Заяви позичальника ОСОБА_7 від 29 травня 2006 року вона ознайомилася та згодна із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які були надані їй у письмовій формі (а.с. 6, а.с. 66). Доводи відповідача, щодо ненадання їй для ознайомлення вказаних умов не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки на їх підтвердження відповідчем жодних доказів не надано.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Заява позичальника підписана відповідачем ОСОБА_4 29 травня 2006 року і відповідно до ст. 638, ст. 640 ЦК України договір вважається укладеним з цієї дати.

Доводи відповідача щодо не укладення з нею договору у письмовій формі та не надання його оригіналу відповідачу, суд приймає критично, оскільки вони суду не доведені, укладення договору сторонами не оспорено.

Доводи відповідача щодо надання позивачем ОСОБА_5, які не діяли на час укладення кредитного Договору, суд приймає критично, оскільки зазначені ОСОБА_5 надані позивачем помилково та суду надано ОСОБА_5, які діяли на час укладення кредитного договору.

Згідно Заяви позичальника строк виконання зобов'язань за кредитним договором сплинув 27 листопада 2009 року. До суду з цим позовом позивач звернувся 20 червня 2013 року, тобто в межах п'ятирічного строку позовної давності, встановленого за домовленістю сторін. Пеня відповідачу нарахована за період з 21 листопада 2006 року по 05 червня 2013 року, але з урахуванням її часткового списання у сумі 10304,52 гривень, фактично сума заборгованості з пені до стягнення пред`явлена позивачем за період з 31 березня 2009 року по 05 червня 2013 року, то з вимогами про стягнення пені за весь період позивач також звернувся в межах п'ятирічного строку позовної давності, встановленого за домовленістю сторін.

В судовому засіданні 29.07.2013 року та в своїх письмових запереченнях наданих до суду відповідач зазначала про можливість зменшення судом нарахованої їй заборгованості за кредитним договором, посилаючись на її сімейний та матеріальний стан, та той факт, що нарахована позивачем пеня в декілька разів перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.

Істотними обставинами в розумінні частини 3 ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обов'язок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, але у всякому разі, не сприяти їх збільшенню. Невиконання кредитором цього обов'язку також може бути підставою для зменшення судом розміру збитків та неустойки, що стягуються з боржника, що передбачено частиною 2 ст. 616 ЦК України, згідно якої суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Враховуючи, що про порушення зобов'язання відповідачем ОСОБА_6 дізнався ще у листопаді 2006 року, коли відповідач не сплатила черговий щомісячний платіж, а до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором звернувся лише 20 червня 2013 року, тобто після спливу більш ніж шести років після початку порушення зобов'язання та більш, ніж через три роки після закінчення 27 листопада 2009 року строку виконання зобов'язання, до цього будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості з відповідача не приймав, чим сприяв збільшенню розміру неустойки за кредитним договором (зокрема, в період з 30 листопада 2010 року по 05 червня 2013 року заборгованість з пені збільшилася з 16347,70 грн. до 52005,14 грн.), враховуючи матеріальний та сімейний стан відповідача, яка в звязку з народженням дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що перебуває у неї на утриманні, не працювала, перебувала у відпустці по догляду за дитиною, при цьому відповідач розлучена з чоловіком (а.с. 28, 29), з огляду на те, що за одне і те саме порушення зобов'язання передбачена відповідальність одного типу, суд, виходячи з засад цивільного судочинства, а саме, розумності та справедливості, вважає можливим на підставі частини 2 ст. 616 ЦК України та частини 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, до розміру 1700,62 грн., відмовивши у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 3428,46 грн. (процентна складова).

Такого висновку суд дійшов, враховуючи в тому числі висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно яких вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК Україниу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст.551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в частині стягнення заборгованості з тіла кредиту, процентів за користування кредитом та пені підлягають задоволенню частково, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором станом на 05 червня 2013 року в розмірі 28569 гривень 23 копійки, з яких 8386 гривень 67 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 18481 гривня 94 копійки - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1700 гривень 62 копійки - пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором за період з 30 листопада 2010 року по 05 червня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 724,98 грн. (а.с. 1).

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 28569 гривень 23 копійки. З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 285,64 грн. (724,98 х 0,394 = 285,64 грн.), який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 611, ст. 634, ст. 1048, ч. 2 ст. 1050, ст. 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 213, 214, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) - заборгованість за кредитним договором № DNH4KP82330279 від 29 травня 2006 року у сумі 28569 (Двадцять вісім тисяч пятсот шістдесят дев`ять) гривень 23 копійки, з яких 8386 гривень 67 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 18481 гривня 94 копійки - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1700 гривень 62 копійки - пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 285 (Двісті вісімдесят пять) гривень 64 копійки.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено 31 жовтня 2013 року у присутності представника позивача та відповідача.

Повний текст рішення виготовлено 05 листопада 2013 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя