Рішення № 34521568, 30.10.2013, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/10229/13-ц

Провадження №2/751/1912/2013

Рішення

Іменем України

30 жовтня 2013 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.

при секретарі Лящинська М. В.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез», третя особа ОСОБА_5, про визнання іпотечного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В :

14.10.2013 ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ПАТ «АБ «Синтез» про визнання недійсним іпотечного договору від 26.05.2008, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «АБ «Синтез», обґрунтовуючи свої вимоги наступним. 26.06.2008 між ОСОБА_5 та ПАТ «АБ «Синтез» був укладений кредитний договір № KrF-53/08-04, в забезпечення виконання якого між ОСОБА_4 та ПАТ «АБ «Синтез» було укладено іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно, що знаходиться в м. Чернігові по вул. Комсомольська, 58/4. Зазначає, що з 12.11.2005 вона з ОСОБА_4 перебуває у зареєстрованому шлюбі, але з вересня 2003 року і до реєстрації шлюбу вони проживали спільно однією сімєю, що підтверджується рішенням суду від 09.08.2012. Зазначає, що вищезазначеним рішенням за нею було визнано право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Вказує, що ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір без її згоди, а про його існування дізналася 05.11.2012 після звернення банку до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Посилаючись на порушення вимог ст. ст. 203, 369 ЦК України та ст. 65 СК України, просила визнати недійсним іпотечний договір від 26.05.2008, як такий, що укладений в період шлюбу її чоловіком та ПАТ «АБ «Синтез» - відповідачами в справі, без її письмової згоди на укладення цього правочину.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях до позову (а.с.25-28).

Представник відповідача ПАТ «АБ «Синтез» у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на подані письмові заперечення (а.с.36-37).

Відповідач ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_6 у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені на підставі ч. 5 ст. 74 ЦПК України. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові заперечення, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Судом встановлено, що 26.06.2008 між Акціонерним банком «Синтез» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № KrF-53/08-04, згідно якого ОСОБА_5 було надано кредит в сумі 50 000 доларів США зі строком погашення 26.06.2015 під 13% річних (а.с.29-32).

26.06.2008 в забезпечення виконання кредитних зобовязань за кредитним договором № KrF-53/08-04 від 26.06.2008, між Акціонерним банком «Синтез» та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 3435, відповідно до якого ОСОБА_4 передав в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 51.2 кв. м, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 22.02.2005 на праві особистої приватної власності (а.с.5-7).

Як вбачається з рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.08.2012, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.06.2013 (а.с.10-11), за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було визнано право власності на трикімнатну квартиру № 4, загальною площею 51,2 кв.м, що розташована за адресою: м. Чернігів, вул. Комсомольська, буд. № 58, по 1/2 частині кожному (а.с.9) .

Згідно висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у вищезгаданій ухвалі від 19.06.2013, вбачається, що вищезазначена іпотека є дійсною і для ОСОБА_3 Вона відповідно також набула статусу іпотекодавця, при цьому остання має всі права і несе всі обовязки за іпотечним договором у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки, оскільки поділ спільного майна подружжя не порушує право іпотекодержателя та не може вплинути на зміну умов договору іпотеки, укладеного до поділу майна подружжя.

В силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Більш того, відповідно до п. 1.7 Договору купівлі продажу спірного нерухомого майна від 22.02.2005 зазначено, що дана квартира була придбана відповідачем ОСОБА_4 не перебуваючи у шлюбі, про що мається відповідна заява останнього(а.с.38). Крім того, в своїй заяві від 26.06.2008, він також повідомляв і іподекодержателя, що спірна іпотечна трикімнатна квартира АДРЕСА_3, належить йому на праві особистої власності, яку він купив до укладання шлюбу (а.с.39).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування законом покладено на сторони.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір є правомірний, прав позивача не порушує, а тому підстави для задоволення позову і визнання цього правочину недійсним - відсутні.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212 215, 218 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» про визнання іпотечного договору недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О. Г. Деркач