Рішення № 34520746, 30.10.2013, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4363/13-ц

Провадження № 2/750/1633/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2013 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

головуючого судді Супруна О.П.,

при секретарі Носенко М.Ю.,

за участю позивача, представника позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захистчесті, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

30 квітня 2013року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, наступну інформацію, викладену в статті «У питані Ялівщини немає політики. Депутати назвали зацікавлених у дери бані (відео, фото)» в мережі Інтернет за адресою http://newvv.net/politics/chernigov/223163.html на сайті Чернігівської загальнополітичної газети «Високий Вал», а саме, - публікації виступу депутата Деснянської міської ради ОСОБА_2 з додаванням відповідного відеоролику «Хто гальмує Ялівщину-3» для перегляду такого виступу, наступного змісту: «ОСОБА_5 комісія (Мороз) хоче займатися цим дерибаном. Саме вони хочуть зайнятись цим питанням, а саме зайняти землі, які знаходяться зараз в лісопарковій зоні «Ялівщина»… і саме вони є власниками приватних фірм, які займаються продажем земель, які знаходились під лісорозсадником, який біля «Ялівщини»;

- зобовязати відповідача в місячний строк із дня набрання судовим рішенням по даній справі законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію, шляхом публікації на сайті в мережі Інтернет, за адресою http://newvv.netповідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту;

- стягнути з ОСОБА_2 10 000 грн. заподіяної позивачеві моральної шкоди.

Ухвалою суду від 08 серпня 2013 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено власника веб-сайту «Високий Вал» ОСОБА_3

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позов та просили його задовольнити.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи це тим, що у своєму виступі він критикував роботу депутатського корпусу Чернігівської міської ради під час обговорення дуже важливої для всієї територіальної громади м. Чернігова природно - екологічної проблеми по створенню регіонального ландшафтного парку «Ялівщина», що є оціночним судженням до викладених подій. Будь-яких ознак наявності наклепу чи образи стосовно позивача у вступі немає. До того жнаголосив, що якщо позивач вважав, що оціночні судження відповідача принижують його честь, гідність чи ділову репутацію, то в нього є можливість скористатися наданим законодавством правом на відповідь у тому самому інформаційному засобі з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм власну оцінку. З відеозапису, що наданий позивачем, не наведено будь-якої інформації щодо особистого життя позивача як депутата міської ради, лайливих чи образливих висловів в його бік, а виключно містилася субєктивна думка відповідача, як депутата районної ради, і надана оцінка діяльності робочої групи обласної ради, деяких рішень Чернігівської міської ради та окремо депутатів міської ради щодо створення Регіонального ландшафтного парку «Ялівщина».

Співвідповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні при вирішенні спору поклався на розсуд суду, пояснивши при цьому, що на його веб-сайті було викладено відеозапис та статтю, які констатували виключно факти, а не висловлювання, які мали місце при проведенні публічного заходу прес-конференції (круглого столу) з питань «Ялівщини». Зокрема, як складова частина, мала місце і зазначена у позовній заяві публікація виступу депутата Деснянської районної у м. Чернігові ради ОСОБА_2 з додаванням відповідного відеоролику «Хто гальмує Ялівщину 3». Також зазначив, що жодним чином не спотворював (не монтував, не змінював) інформацію, яка зазначалася в статті, а тому вважає, що позовні вимоги проти нього є безпідставними.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідачів, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у звязку з чим позов не підлягає задоволенню.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 10 квітня 2013 року в м. Чернігові по вул. Г.Полуботка, 6-а відбувалася прес-конференція з ініціативи народного депутата України ОСОБА_8 тему: «Кому не до снаги робота громадськості у напрямку створення регіонального ландшафтного парку «Ялівщина».

Про вказаний захід відповідач ОСОБА_2 дізнався з повідомлення в Інтернеті.

Відповідно до протокольного рішення постійної комісії обласної ради з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології та природних ресурсів від 20 грудня 2012 року, ОСОБА_2 входить до складу робочої групи з питань створення Регіонального ландшафтного парку «Ялівщина» (а.с. 57).

Постановою Чернігівської міської виборчої комісії Чернігівської області ОСОБА_4 визнано обраним депутатом Чернігівської міської ради (а.с. 117-121).

Рішенням Чернігівської міської ради від 30 листопада 2010 року позивача затверджено членом постійної комісії міської ради з питань соціально-економічного розвитку, фінансів та бюджету. До даної комісії також увійшли депутати міської ради: ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, а головою обрано ОСОБА_13І.(а.с. 122).

З прослуханих судом записів виступу ОСОБА_2 вбачається, що прізвище ОСОБА_4 він назвав серед інших прізвищ депутатів міської ради, зокрема, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_15. При цьому, висловився про комісію, яка повинна займатися земельними питаннями та головою якої є ОСОБА_9, а його заступником ОСОБА_14.

На запит суду Чернігівська міська рада у листі від 19 липня 2013 року № 3-28/20-5124 надала відповідь, що комісій, до яких одночасно входили б депутати міської ради: ОСОБА_9 Ю,М., ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не створювалися.

А відтак, позивачем не доведено, про яку саме комісію говорив ОСОБА_2 у своєму виступі і чи мав він на увазі саме ОСОБА_4, висловлюючись про власників приватних фірм, які займаються продажем земель. При цьому, слід зазначити, що і відповідач в судовому засіданні категорично заперечував те, що говорив у досліджуваному виступі саме про позивача.

Крім того, відповідач послався на статті в газетах «ПІК» № 1за лютий 2011 року, «Вість» № 19 за травень 2012 року, де була опублікована інформація про спільний бізнес-проект ОСОБА_14 та позивача, який сам повідомляв про викуп ними більше 70 земельних паїв «Зеленхозу» (а.с. 86-89).

В інтернет-статті «У питанні Ялівщини немає політики» зазначено, що депутат Деснянської районної ради ОСОБА_2 заперечив тезу про неефективність роботи групи облради, але назвав прізвища зацікавлених у дерибані і затягування питання осіб. «Замовник є. Це Чернігівська міська рада. Чому до цього часу міськрада досі не прийняла плану дій зі створення РЛП? Клопотання подає замовник міськрада, а рішення приймає обласна рада. Чому це не робить міськрада? Сама комісія (ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_15) хоче займатися цим дерибаном. У мене є всі рішення з історією дерибану, починаючи з рішень по радгоспу «Деснянський». Єдине зрушення це ініціатива міської ради…» (а.с. 9).

Згідно із статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Як вбачається з положень статей 32 та 34 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Статтею 277 ЦК України фізичній особі, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, надано право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з роз'ясненнями,наданими у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а). поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б). поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в). поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г). поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною 3 статті 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

У пунктах 18 та 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що згідно з положеннями статті 277 Цивільного кодексу України і статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, не можуть бути предметом судового захисту, що повністю відповідає судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ОСОБА_4 є депутатом Чернігівської міської ради, а відтак і політичним діячем.

Європейський суд з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії дійшов висновку, що межі прийнятої критики стосовно політичного діяча є, відповідно, ширшими, ніж стосовно приватних осіб. На відміну від останніх, перші (політичні діячі) неминуче й свідомо залишають кожне своє слово й вчинок відкритим для безпосереднього ретельного аналізу як журналістами, так і широким загалом. Пункт 2 статті 10 уможливлює захист репутації інших осіб… і цей захист поширюється і на політичних діячів,…але у таких випадках необхідність такого захисту має оцінюватися у співставленні з інтересами відкритого обговорення політичних питань. …Слід ретельно розрізняти факти й оціночні судження. Якщо істинність фактів можна довести, то правдивість оціночних суджень довести неможливо (Лінгенс проти Австрії, рішення від 08.07.1968 року).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що політики, обираючи свою професію, залишили себе відкритими для суворої критики і пильного нагляду; це той тягар, який політики мають прийняти в суспільстві і стандарти, які застосовують українські суди, мають узгоджуватися з принципами, зазначеними у ст. 10 Конвенції. При дотриманні умов параграфу 2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на інформацію та ідеї, які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість (Справа «Українська Прес група» проти України» рішення від 29 березня 2005 року; «Ляшко проти України» рішення від 10 серпня 2006 року)

Вживання відповідачем слів «дерибан» та інших висловлювань, які просить спростувати позивач, суд не може визнати підставою для задоволення позовних вимог, оскільки офіційне тлумачення слова «дерибан» відсутнє, а позивачем не доведено, що відповідач вжив це слово в образливому чи непристойному значенні.

Обовязок відшкодувати моральну шкоду може бути покладений на відповідача, якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі. Вжиті відповідачем слова не є брутальними або непристойними, а також не є такими, що принижують честь і гідність позивача, а є вживаними у звичайному спілкуванні, вжиті як характерний мовний засіб (гіпербола) з емоційно-експресивним відтінком для вираження власної суб'єктивної думки відповідача щодо дій позивача. Думки, твердження, оцінки, у тому числі й ті, що можуть ображати людину, не належать до відомостей, які підлягають спростуванню, оскільки недостовірними і такими, що принижують честь і гідність, прийнято вважати відомості лише фактичного характеру, що не відповідають дійсності.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60,88, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захистчесті, гідності та ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.П. Супрун