Постанова № 34518346, 21.10.2013, Авдіївський міський суд Донецької області

Провадження № 2-а/217/82/2013

Справа № 217/1870/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2013 року Авдіївський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

при секретарі Грищенко В.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення недонарахованої суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 26 листопада 2012 року по 30 червня 2013 року включно у розмірі 6016,33 гривень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення не донарахованої суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з листопада 2012 року по червень 2013 року включно у розмірі 6016,33 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є матірю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та отримує з 26 листопада 2012 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 гривень на місяць, що не відповідає положенням законодавства. Посилаючись на вимоги Конституції України, Законів України «Про державну допомогу сімям з дітьми», «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «Про Державний бюджет на 2013 рік», рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, позивач просила визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування, призначення та виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнути з відповідача на її користь недораховану державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з листопада 2012 року по червень 2013 року включно в сумі 6 016,33 гривень.

У попередньому судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги та просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, меншому за прожитковий мінімум, з 26.11.2012, стягнути з відповідача на її користь недораховану державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 26 листопада 2012 року по 30 червня 2013 року включно в сумі 6 016,33 гривень

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами за період з листопада 2013 року по квітень 2013 року. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Законами України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», «Про Державний бюджет України на 2013 рік» змін до Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» не вносилось, рішень про зупинення дії цього Закону на 2012-2013 роки не приймалось. Таким чином, відповідачем правомірно застосовуються положення частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми». Також вказав, що виплата допомоги здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є матірю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії 1-НО № 469840 від 12 жовтня 2012 року, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області.

Позивачу як особі, застрахованій в системі загальнообовязкового державного соціального страхування (свідоцтво про загальнообовязкове державне соціальне страхування № НОМЕР_1 від 03.08.2004), відповідачем призначена допомога по догляду за дитиною до трьох років у розмірі 130,00 гривень на місяць.

Згідно із заявою позивача від 29.07.2013, вона звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області з проханням здійснити їй перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною за період з листопада 2012 року по теперішній час у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідач листом від 31.07.2013 № Б-019-5.1-6.2 відмовив позивачеві у проведенні перерахунку та виплати допомоги із посиланням на Закон України «Про державну допомогу сімям з дітьми».

05.08.2013 позивач звернулась до суду із даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Як зазначалось судом вище, відповідач листом від 31.07.2013 № Б-019-5.1-6.2 відмовив позивачеві у здійсненні перерахунку розміру допомоги за її заявою від 29.07.2013. Отже, саме з дати відмови у задоволенні її вимог позивач дізналась про порушення своїх прав, свобод та інтересів, що і стало підставою для її звернення до суду 05.08.2013 з позовом, в якому, серед іншого, вона просить визнати такі дії відповідача неправомірними. Таким чином, шестимісячний строк звернення до суду позивач не пропустила, з огляду на що суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача проти позову у цій частині.

По суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не доказав у повній мірі правомірність своїх дій з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обовязки громадянина.

До 1 січня 2008 року дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі Закон № 107-VI), правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України «Про державну допомогу сімям з дітьми» № 2811-ХІІ від 21.11.1992 (далі Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-ІІІ від 18.01.2001 (далі Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Оскільки у даній справі предметом спору є розмір виплати допомоги з 26.11.2012 особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивачу у справі, то за таких обставин суд дійшов висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року, яка є обов'язковою для суду відповідно до статті 244-2 КАС України.

За таких обставин, та враховуючи, що допомога по догляду за дитиною призначена позивачеві саме з 26.11.2012, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті зазначеної допомоги з 26.11.2012 у розмірі, нижчому за прожитковий мінімум, є неправомірними.

Стосовно позовних вимог про стягнення недоотриманих сум допомоги, суд зазначає наступне.

Як вбачається з довідки відповідача від 31.07.2013 про розмір сплачених позивачеві сум допомоги, у листопаді 2012 року позивачеві сплачено 21,67 гривень (за період з 26.11.2012 по 30.11.2012), а за грудень 2012 року по червень 2013 року по 130 гривень на місяць. Загальна сума отриманої допомоги у період листопад 2012 року червень 2013 року склала 931,67 гривень.

Статтею 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років: з 1 жовтня - 930 гривень, з 1 грудня - 961 гривня.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років встановлено з 1 січня в сумі 972 гривні.

Таким чином, у період з 26.11.2012 по 30.11.2012 позивач мала отримати допомогу у розмірі 155 гривень, у період з 01.12.2012 по 31.12.2012 у розмірі 961 гривня, у період з 01.01.2013 по 30.06.2013 у розмірі по 972 гривні щомісячно. Тобто, у загальному розмірі 6 948 гривень. Фактично позивач отримала допомогу в загальній сумі 931,67 гривень. Таким чином, позивачем недоотримано 6 016,33 гривень (6 948,00 гривень 931,67 гривень = 6 016,33 гривень).

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області у повному обсязі.

Враховуючи, що ухвалою суду від 13.09.2013 позивач звільнена від сплати судових витрат, а також те, що відповідач відповідно пункту 20 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судові витрати у даній справі стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення недонарахованої суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 26 листопада 2012 року по 30 червня 2013 року включно у розмірі 6016,33 гривень задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області щодо відмови ОСОБА_5 у перерахунку та виплаті з 26 листопада 2012 року державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, меншому за прожитковий мінімум, встановлений законом.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 недонараховану державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 26 листопада 2012 року по 30 червня 2013 року у розмірі 6 016 (шість тисяч шістнадцять) гривень 33 копійки.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та складена у повному обсязі 21 жовтня 2013 року.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який її ухвалив, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя