Рішення № 34518339, 01.11.2013, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 254/7661/13-ц

Провадження № 2/254/1978/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 жовтня 2013 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Мінченко А.С.

За участю представника позивачаОСОБА_1

відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців з займаного житлового приміщення зі зняттям з реєстраційного обліку,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, 05.06.2007 року між банківською установою позивача та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DN80FI00000078, за яким позивач зобовязався надати останньому грошові кошти в сумі 42800 доларів США зі сплатою 9,96 процентів річних. Згідно умов зазначеного договору, погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. У порушення вимог закону та умов договору відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника, та нести витрати по сплаті податків та інших обовязкових платежів з цих коштів. У звязку з порушенням зобовязань за кредитним договором, відповідач станом на 15.11.2012 року має прострочену заборгованість у загальному розмірі 96841,04 доларів США, яка складається з наступного:

-42675,96 доларів США заборгованість за кредитом;

-19605,36 доларів США заборгованість за відсотками;

-6394,41 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом;

-28165,31 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 04.06.2007 року був укладений договір іпотеки № DN80FI00000078, предметом іпотеки за яким є будинок за адресою: м. Донецьк, вул. Вологодська, б. 8, та земельна ділянку площею 299 кв.м., на якій розташований зазначений будинок. Позивач просить суд для задоволення його вимог про погашення вказаної заборгованості, звернути стягнення на предмет іпотеки, а також виселити з будинку усіх мешканців зі зняттям їх з реєстраційного обліку у територіальному органі Державної міграційної служби України.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. Поважні причини пропущення строку давності в частині нарахування пені назвати не змогла.

Відповідач ОСОБА_2 в суді позовні вимоги визнав частково. Пояснив, що дійсно він в банківській установі позивач отримав кредит у розмірі 42800 доларів США на придбання житлового будинку і передав придбаний будинок з земельною ділянкою в іпотеку банку. Спочатку він своєчасно погашав кредит і сплачував відсотки згідно графіку, однак внаслідок фінансової кризи його фінансовий стан значно погіршився, і він був не в змозі надалі виконувати умови договору. Приблизно в листопаді 2008 року він звернувся до банку з проханням вирішити питання про термінову реалізацію іпотечного майна. Його пропозиція банком розглядалася тривалий час і в січні 2009 року позивач погодився на запропоновані ним умови і повідомив, що йому необхідно надати нотаріально-посвідчену довіреність на працівника банку з тим, щоб він займався питаннями продажу будинку. Таку довіреність на імя ОСОБА_3 він видав 21 січня 2009 року. У звязку з досягненням домовленості з банком він припинив надалі погашати кредит та сплачувати відсотки і був здивований, коли в липні 2013 року довідався про те, що банк їхню домовленість не виконав, будинок не продав і надалі нараховував йому відсотки та пеню. З розміром заборгованості за тілом кредиту він згоден, однак не погоджується з заборгованістю за відсотками та нарахованою пенею.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем до позову додана копія кредитного договору № DN80FI00000078 (а.с. 13-15), укладеного 04.06.2007 року між відповідачем ОСОБА_2 та Комерційним банком «ПриватБанк», за яким банк зобовязався на умовах забезпеченості, строковості, повернення та платності надати позичальнику кредитні кошти у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 50880 доларів США на наступні цілі:

-40000 доларів США на придбання нерухомості;

-2800 доларів США на оплату одноразової комісії;

-8080 доларів США на сплату страхових платежів,

а позичальник зобовязався прийняти, належним чином використати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у вигляді відсотків за користування кредитом у розмірі 0,83 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,3 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.

Сторонами визнаний той факт, що зазначений кредитний договір підписаний особисто ОСОБА_2 і суд не вбачає підстав ставити зазначену фактичну обставину під сумнів.

Суд враховує той факт, що договір був укладений на надання кредиту у доларах США, тоді як національною валютою України є гривня.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року, операції, повязані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України, є валютними операціями.

Відповідно до п. 1 ст. 5 зазначеного Декрету, валютні операції, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом, здійснюються на підставі індивідуальної чи генеральної ліцензії, яка видається Національний Банком України.

Як зазначено у п.п. «в» п. 4 ст. 5 зазначеного Декрету, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції ... надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Згідно ч. 3 ст. 91 ЦК України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Отже, операцію з валютними цінностями - видачу кредиту у іноземній валюті, позивач мав право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Позивачем надані копії банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, які в сукупності свідчать про наявність у позивача спеціального передбаченого законом дозволу на надання кредитів у іноземній валюті.

Також сторонами визнаний той факт, що позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав ОСОБА_4 в день підписання договору кредитні кошти у розмірі 40000 доларів США на придбання нерухомості та 2800 доларів США на оплату одноразової комісії.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За п. 1.1 кредитного договору, погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 544,22 долари США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За кредитним договором (п.п. 1.1) періодом сплати вважається період з 10 по 17 число кожного місяця.

Згідно розрахунку заборгованості по кредиту (а.с. 7-9), ОСОБА_2 повертав кредит, сплачував відсотки та винагороду за користування кредитом несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість.

Зокрема, станом на 15.11.2012 року включно заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором склала:

-42675,96 доларів США заборгованість за кредитом;

-19605,36 доларів США заборгованість за відсотками;

-6394,41 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом;

Розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за тілом кредиту, відсотками та винагородою позивачем здійснений арифметично правильно і відповідачем не оспорений.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: ... сплата неустойки;

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За до п. 4.1 кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого зобовязання, з передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити банку пеню в розмір 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочення.

Позивачем за прострочення повернення кредиту, сплати відсотків та комісійної винагороди на підставі п. 4.1 кредитного договору здійснене нарахування пені у розмірі, еквівалентному 28165,31 доларів США.

Нарахування пені позивачем здійснене арифметично правильно.

Разом з тим, пунктом 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам розяснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У звязку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що до позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Позивачем протиправно, на порушення вимог п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» здійснене нарахування пені за період, що перевищує строк позовної давності.

У межах строку позовної давності з 30 листопада 2011 року (виходячи з часу направлення позову через поштову установу а.с. 5) по 15 листопада 2012 року (у межах заявлених позовних вимог) позивачем нарахована пеня в розмірі, еквівалентному 11539,37 доларів США (28333,69 16794,32).

Таким чином, відповідач ОСОБА_2, як позичальник за кредитним договором, в порушення вимог ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1054 ЦК України прострочив виконання грошового зобовязання в частині повернення позикодавцеві чергової частини позики у строк та в порядку, що встановлені договором, та сплати процентів за користування кредитом, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 624, ч. 2 ст. 1050 ЦК України спричиняє наслідки:

-наявність у банківської установи права вимагати стягнення простроченої заборгованості;

-наявність у банківської установи права вимагати дострокового повернення чергової частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних банку;

-наявність у банківської установи права вимагати сплати неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобовязання щодо сплати чергової частини кредиту та процентів за користування кредитом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ОСОБА_2 згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобовязання, і згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України зобовязаний сплатити суму боргу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Виконання ОСОБА_2 своїх зобовязань за кредитним договором було забезпечене шляхом укладення 04.06.2007 року між позивачем та відповідачем нотаріально - посвідченого договору іпотеки № DN80FI00000078 (а.с. 16-19), предметом іпотеки за яким будинок за адресою: м. Донецьк, вул. Вологодська, б. 8, разом з земельною ділянкою загальною площею 299 кв.м. на якій він розташований.

У звязку з невиконанням ОСОБА_2 основного зобовязання за кредитним договором у позивача на підставі ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог - стягнення заборгованості за кредитним договором зі сплати кредиту, процентів за користування кредитом, комісійної винагороди та пені у вищезазначених розмірах.

Позивачем надана копія письмового повідомлення - вимоги № 30.1.0.0/2-079 від 11 жовтня 2012 року (а.с. 10), спрямованого на адресу відповідача рекомендованим відправленням 15 жовтня 2012 року (а.с. 11-12), за яким позивач вимагав погасити заборгованість за кредитом та попередив, що у разі непогашення заборгованості в тридцяти денний строк з дня отримання цієї вимоги позивач має намір звернути стягнення на заставлене майно (предмет іпотеки).

Позивач за рахунок предмета іпотеки має право задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням у загальному розмірі, еквівалентному 80215,10 доларів США, які складаються з наступного:

-42675,96 доларів США заборгованість за кредитом;

-19605,36 доларів США заборгованість за відсотками;

-6394,41 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом;

-11539,37 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором,

і вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Пленум Верховного Суду України у п. 14 своєї постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розтлумачив, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. У звязку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі предявлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Згідно копії службового розпорядження Національного Банку України, офіційний курс гривні до долару США станом на час ухвалення судового рішення становить 799,3 грн. за 100 доларів США.

Таким чином, позивач за рахунок предмета іпотеки має право задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням, які складаються з заборгованості:

-за тілом кредиту у розмірі 341108,95 грн. (42675,96 х 7,993);

-за відсотками у розмірі 156705,64 грн. (19605,36 х 7,993);

- за комісією у розмірі 51110,52 грн. (6394,41 х 7,993);

-за пенею у розмірі 92234,18 грн. (11539,37 х 7,993);

що загалом становить 641159,29 грн.

Згідно ч. 1 ст. 39 зазначеного Закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Обраний позивачем спосіб реалізації предмета іпотеки відповідає як умовам іпотечного договору (п. 24), так і вимогам закону (ст. 38 Закону України «Про іпотеку»).

Вирішуючи позовні вимоги в частині виселення всіх мешканців зі спірного будинку зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі Державної міграційної служби України, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 109 Житлового кодексу, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобовязані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок дійсно згідно ч. 3 ст. 109 Житлового кодексу є підставою для виселення усіх громадян, що мешкають в ньому.

Разом з тим, таке виселення за рішенням суду може мати місце лише в тому випадку, коли після ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки всі громадяни, що мешкають у ньому на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно не звільнять його протягом одного місяця з дня отримання такої вимоги.

За наведених обставин, на цей час вирішення питання про виселення мешканців з будинку з урахуванням вимог ч. 3 ст. 109 Житлового кодексу є передчасним і позовні вимоги про виселення всіх мешканців зі спірного будинку зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі Державної міграційної служби України задоволенню не підлягають.

Оскільки відповідача, як інваліда ІІ групи, звільнено від сплати судового збору, витрати позивача з оплати судового збору за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 3219 грн. підлягають компенсації за рахунок Держави.

Керуючись та ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців з займаного житлового приміщення зі зняттям з реєстраційного обліку - задовольнити частково.

Для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 щодо погашення заборгованості за кредитним договором № DN80FI00000078 від 05.06.2007 року станом на 15.11.2012 року у загальному розмірі 641159 (шістсот сорок одна тисяча сто пятдесят девять) гривень 29 (двадцять девять) копійок, яка складається із заборгованості:

-за тілом кредиту у розмірі 341108,95 гривень;

-за відсотками у розмірі 156705,64 гривень;

- за комісією у розмірі 51110,52 гривень;

-за пенею у розмірі 92234,18 гривень;

звернути стягнення на предмет іпотеки будинок за адресою: м. Донецьк, вул. Вологодська, б. 8, загальною площею 60,9 кв.м., житловою площею 44,6 кв.м., та земельну ділянку площею 299 кв.м. за цією ж адресою, шляхом продажу предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DN80FI00000078 від 05.06.2007 року) Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Судові витрати Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з оплати судового збору у розмірі 3219 (три тисячі двісті девятнадцять) гривень компенсувати за рахунок Держави.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий :