Ухвала суду № 34516361, 04.11.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22-ц/790/5772/13 Головуючий 1 інст.: Нікуліна Л.П.

Справа № 646/5037/13-ц Доповідач: Піддубний Р.М.

Категорія: «договірні правовідносини»

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Малінської С.М., Даниленка В.М.,

при секретарі: Колісник Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 червня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з названим позовом, мотивуючи який зазначило, що 05 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_2 було укладено договір № КП0111/07, відповідно до умов якого банк відкрив відповідачеві відновлювальну кредитну лінії з розміром кредитного ліміту в сумі 5 000 дол. США, а останній зобов'язався повернути отримані ним кредитні кошти у строк до 01 листопада 2008 року та сплачувати проценти за користування кредитом у передбаченому договором розмірі. 01 листопада 2007 року між сторонами було укладено договір № 005-Р/000752, відповідно до якого банк відкрив ОСОБА_2 картковий рахунок та надав міжнародну платіжну картку № НОМЕР_1, а відповідач зобов'язався погашати заборгованість по картковому рахунку в строк, передбачений договором. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 взятих на себе за вказаними договорами зобов'язань належним чином не виконав, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») просив стягнути з нього заборгованість в сумі 104 848 грн. 26 коп., яка станом на 10 вересня 2012 року складається з: 28 088 грн. 20 коп. заборгованості за кредитом та 76 760 грн. 06 коп. нарахованої пені за прострочення виконання зобов'язань за договором.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зробив заяву про застосування позовної давності.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 червня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором у сумі 104 848 грн. 26 коп., а також судовий збір в сумі 1 048 грн. 48 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявленого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взятих на себе за кредитним договором та договором про відкриття карткового рахунку зобов'язань належним чином не виконав, правовими наслідками чого є стягнення з нього на користь позивача заборгованості, яка станом на 10 вересня 2012 року складається з: 28 088 грн. 20 коп. заборгованості за кредитом та відсотками, а також 76 760 грн. 06 коп. нарахованої пені за прострочення виконання зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 05 листопада 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк відкрив під банківську платіжну картку № НОМЕР_1 відповідачеві відновлювальну кредитну лінії з розміром кредитного ліміту в сумі 5 000 дол. США, а останній зобов'язався повернути отримані ним кредитні кошти у строк до 01 листопада 2008 року та сплачувати проценти за користування кредитом у передбаченому договором розмірі.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що він набирає чинності з моменту першої видачі кредитних ресурсів та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п. 1 договору в межах терміну дії поновлюваної кредитної лінії після неодноразового повного чи часткового повернення позичальником наданих йому кредитних ресурсів банком здійснюється подальше кредитування позичальника в межах розміру кредитного ліміту за умови, що в будь-який момент періоду дії кредитної лінії загальна заборгованість позичальника не перевищувала розмір кредитного ліміту.

01 листопада 2007 року між сторонами було укладено договір № 005-Р/000752, відповідно до якого банк відкрив ОСОБА_2 (Клієнт) картковий рахунок та надав міжнародну платіжну картку, а останній зобов'язався погашати заборгованість по картковому рахунку в строк, передбачений договором.

У пункті 10.1 договору сторони передбачили, що він набирає чинності з моменту підписання та є укладеним на невизначений строк.

Відповідно до п. 5.1 договору Клієнт зобов'язався не допускати несанкціонованого овердрафту та нести відповідальність за його виникнення. У разі виникнення несанкціонованого овердрафту Клієнт зобов'язався сплатити нараховані на суму заборгованості проценти у розмірі, встановленому Тарифами банку.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 01 листопада 2008 року ОСОБА_2 мав заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 808,39 дол. США., 03 листопада 2008 року повернув 2020 дол. США, а 22 грудня 2008 року, тобто після закінчення строку дії кредитного договору, отримав з карткового рахунку кредит в сумі 2000 дол. США, що підтверджується наданою позивачем випискою здійснених транзакцій за відкритим на ім'я ОСОБА_2 картковим рахунком із застосуванням міжнародної платіжної картки № НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Нормами ст. ст. 610 - 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом або договором наслідки.

Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Належних доказів повернення отриманих ОСОБА_2 22 грудня 2008 року кредитних коштів матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 ст. 267 ЦК передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Встановлено, що відповідачем до ухвалення судом оскаржуваного рішення зроблено заяву про застосування позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК).

Оскільки кредитні кошти були отримані ОСОБА_2 після закінчення строку дії договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії, тобто фактично отримані ним на підставі договору про відкриття карткового рахунку з наданням міжнародної платіжної карти, який було укладено на невизначений строк, відповідач передбаченим п. 10.2 договору правом на його розірвання з попереднім поверненням банківській установі платіжної карти та виконанням всіх своїх фінансових зобов'язань не скористався, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 виниклої станом на 10 вересня 2012 року заборгованості в розмірі 104 848 грн. 26 коп. та задовольнив відповідний позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Клопотання про зменшення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України, розміру нарахованохї позивачем неустойки за порушення виконання зобовязань за догвором предстанвиком відповідача заявлено не було.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді