Ухвала суду № 34513367, 28.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-11638/12/0170/4

28.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи №2а-11638/12/0170/4 за апеляційною скаргою Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 08.07.13р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КД Коктебель" (бульвар Старшинова, буд 8а, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98112)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул.Кримська, буд.82 В, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98112)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КД Коктебель" до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 21.09.2012 року №0000352203 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель» (ідентифікаційний код 36517196) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 28333,50 грн., у тому числі 18889,00 грн. за основним платежем та 9444,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями .

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 21.09.2012 року №0000362203 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель» (ідентифікаційний код 36517196) суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 82005,00 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель» (ідентифікаційний код 36517196) судовий збір у розмірі 1103,38 грн.(одна тисяча сто три гривні тридцять вісім копійок) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання з рахунків Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби).

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель» (ідентифікаційний код 36517196) витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, у розмірі 23584,00 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот вісімдесят чотири гривні) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель» (далі - позивач, ТОВ «КД Коктебель») звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000362203 від 21.09.2012 року в сумі 82005грн.; №0000352203 від 21.09.2012 року в сумі 28333грн.

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 36517196, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку у Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС (а.с.181-182 т.1).

Предметом діяльності позивача відповідно до статуту є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв, роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, виробництво вин, оптова торгівля напоями, вирощування винограду, таке інше (а.с.163-172, 182 т.1).

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правових відносин з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808),ПП "Укрторгпартнер" (код ЄДРПОУ 36693415) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.09.2012 року №1160/22-03/36517196 (далі - Акт) (а.с.10-32 т.1).

За висновками акту зокрема встановлено наступні порушення позивачем: п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), ст.134 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток до сплати в бюджет на загальну суму 18889,00 грн., у тому числі 11676 грн. за 3 квартал 2010 року, 4684 грн. за 4 квартал 2010 року, 2529 грн. за 1 квартал 2012 року; також зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 82005,00 грн., у тому числі: 15620 грн. за 1 півріччя 2010 року, 30025 грн. за 1 квартал 2011 року, 13115 грн. за 2 квартал 2011 року, 23245 грн. за 3 квартал 2011 року.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 21.09.2012 року (а.с.35, 36, 201-202 т.1):

- №0000352203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 28333,50 грн., в тому числі 18889,00 грн. за основним платежем і 9444,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями ;

- №0000362203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 82005,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств. Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі - Закон №334).

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону№334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 ст.1 Закону №334).

Норми аналогічного змісту встановлено й розділом III Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.01.2011 року.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 152.1. статі 152 ПКУ передбачено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

З наведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України вбачається, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових (витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування) є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

В акті перевірки відповідач вказує, що позивачем необґрунтовано занижено податок на прибуток на загальну суму 18889,00 грн., у тому числі 11676 грн. за 3 квартал 2010 року, 4684 грн. за 4 квартал 2010 року, 2529 грн. за 1 квартал 2012 року; та завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 82005,00 грн., у тому числі: 15620 грн. за 1 півріччя 2010 року, 30025 грн. за 1 квартал 2011 року, 13115 грн. за 2 квартал 2011 року, 23245 грн. за 3 квартал 2011 року внаслідок завищення валових витрат у розмірі 143870,00 грн., сформованих по взаємовідносинам із БВП «Строитель Плюс», ПП «Укрторгпартнер», правочини з якими визнані Феодосійською ОДПІ нікчемними.

Встановлено, що в період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року позивач мав правовідносини з БВП «Строитель Плюс», ПП «Укрторгпартнер», які згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи не перебувають у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичних осіб - контрагентів позивача.

З наведеного вище вбачається, що контрагенти позивача, як юридичні особи, наділені цивільною правоздатністю та дієздатністю, мають відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

У період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року позивач мав правовідносини з ТОВ БВП «Строитель Плюс», який надав позивачу товари (матеріали: болти, гайки, тощо) на загальну суму 16941,21 грн., у тому числі 2823,53 грн. ПДВ (вартість без ПДВ склала 14117,68 грн.).

Отримання позивачем товарів на загальну суму 16941,2 1грн., у тому числі 2823,53 грн. ПДВ, підтверджується видатковими накладними від 21.05.2010 року №1870, №1871 (а.с.130,131 т.1).

Оплата за отримані товари здійснена позивачем у безготівковій формі у повному обсязі в сумі 16941,2 1грн., у тому числі 2823,53 грн. ПДВ, що підтверджується копією виписки банку (а.с.127-128 т.1).

В податковому обліку позивача до складу валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель Плюс» включено витрати на загальну суму 14117,68 грн., що підтверджується також висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Також встановлено, що суми ПДВ, нараховані (сплачені) позивачем у складі договірної вартості придбаних товарів всього в сумі 16941,2 1грн., у тому числі 2823,53 грн. ПДВ та включені до податкового кредиту відповідних періодів підтверджені податковими накладними від 21.05.2010 року №1870, №1871, які відображені у реєстрі потриманих податкових накладних та віднесені до складу податкового кредиту відповідного періоду, містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168, п.201.1. ст.201 ПК України (а.с.132-134 т.1).

У період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року між позивачем (покупець) та ПП «Укрторгпартнер» (постачальник) укладено договір постачання товару №24 від 11.01.2011 року, предметом якого є товар (рукава, запор.арматура); договір постачання товару № 415 ПН від 10.06.2010 року, предметом якого є товар (інструменти, труби, запчастини).

Надання контрагентом позивачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 156317,08 грн., у тому числі 26052,83 грн. ПДВ (вартість без врахування ПДВ склала 130264,25 грн.) підтверджується видатковими накладними (а.с.93-125 т.1).

Оплата за отримані товари здійснена позивачем у безготівковій формі у повному обсязі в сумі 156317,08 грн., у тому числі 26052,83 грн. ПДВ, що підтверджується копіями виписок банку (а.с.135-137 т.1).

В податковому обліку позивача до складу валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер» включено лише витрати на загальну суму 129745,15 грн., що також підтверджується висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Суми ПДВ, нараховані (сплачені) позивачем у складі договірної вартості придбаних товарів всього в сумі 156317,08грн., у тому числі 26052,83грн. ПДВ включені до податкового кредиту відповідних періодів лише в частині вартості придбаних товарів всього в сумі 155695,86 грн., у тому числі 25949,31 грн. ПДВ та підтверджені податковими накладними, які відображені у реєстрі потриманих податкових накладних та віднесені до складу податкового кредиту відповідного періоду, містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168, п.201.1. ст.201 ПК України (а.с.63-90 т.1).

Товари, придбані позивачем у БВП «Строитель Плюс», ПП «Укрторгпартнер» використані у власній господарський діяльності, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами на списання матеріалів у виробництво, звітами про використання допоміжних матеріалів, актами введення до експлуатації МБМ та висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Господарські операції за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року по придбанню, оплаті, використанню позивачем товарів (робіт,послуг) у постачальників «Укрторгпартнер», БВП «Строитель Плюс» повністю відображені в регістрах бухгалтерського обліку позивача, що підтверджується Журналами ордерами по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за відповідні періоди (а.с.43-60,126 т.1).

Таким чином факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання, отримання, оплати та використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг) вартістю, за якими позивачем сформовано валові витрати на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку всього у сумі 143870 грн. (у тому числі 14117,68 грн. по взаємовідносинам із БВП «Строитель Плюс»; 129 745,15 грн. по взаємовідносинам із ПП «Укрторгпартнер») за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року підтверджується документами бухгалтерського обліку та економічної діяльності позивача.

Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб. Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна думка викладена в Ухвалах ВАСУ від 16.05.2012 р. по справі №К-9991 /6724/12, від 17.07.2012 р. №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 р. №К-15283/09.

В розумінні п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року №236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Щодо посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Більш того, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без аздоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.13р. по справі №2а-11638/12/0170/4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко