Постанова № 34511565, 09.04.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ: П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 квітня 2013 року суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Деркач Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську, за участю прокурора Шустової І.А., апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2013 року у справі про адміністративне правопорушення, якою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області, громадянина України, працюючого на посаді голови Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1; паспорт серії НОМЕР_2, виданий 13 червня 2000 року Томаківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1700 гривень та конфіскації незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру в сумі 340 гривень, -

в с т а н о в и в :

Постановою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1700 грн., з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру в сумі 340 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 червня 2012 року ОСОБА_1, працюючи на посаді голови Володимирівської сільської ради Томаківського району

Провадження № 33/774/307/13 Головуючий у першій інстанції: Кондус Л.А.

Категорія: ч. 1 ст. 172-2 КУпАП Головуючий у другій інстанції: Деркач Н.М.

Дніпропетровської області, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування 4 категорії, 7 рангу, який відповідно до п/п "в" п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, у своєму службовому кабінеті, розташованому за адресою: Дніпропетровська область. Томаківський район, с. Володимирівка, вул. Леніна, 38, навмисно, із корисливих мотивів, використовуючи свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, підписав платіжне доручення від 21 червня 2012 року № 307 про сплату до філії Дніпропетровського ОУ АТ "Ощадбанк" за рахунок Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області (місцевого бюджету) адміністративного штрафу в сумі 340 грн., накладеного на нього, як на фізичну особу, постановою управління Пенсійного Фонду України в Томаківському районі від 18 червня 2012 року № 26.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду ОСОБА_1 26 березня 2013 року подав апеляційну скаргу, тобто після закінчення, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП, десятиденного строку на оскарження постанови суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження в справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення пропущеного строку для оскарження постанови суду.

В клопотанні про поновлення процесуального строку ОСОБА_1 посилається на те, що строк на апеляційне оскарження постанови суду ним пропущений з поважної причини, а саме, у зв'язку з тим, що 25 березня 2013 року, який був останнім днем на подачу апеляційної скарги, ОСОБА_1 знаходився в лікарні через погіршення стану здоров'я.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що постанова місцевого суду є незаконною та необґрунтованою, винесеною з порушенням норм процесуального закону, а викладені в постанові висновки суду, не відповідають фактичним обставинам справи. За твердженням апелянта, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП. Так, ОСОБА_1 не заперечує того, що підписував платіжне доручення на перерахування штрафу, але він вважав, що сплата штрафу буде здійснена за рахунок відповідного відрахування із заробітної плати, що, на думку апелянта, свідчить про відсутність в його діях умислу на отримання неправомірної вигоди. Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу апеляційного суду на той факт, що адміністративне стягнення районним судом на нього було накладено з порушенням строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.

В судове засідання апелянт ОСОБА_1 не з'явився, про поважні причини своєї неявки суду не повідомив, а оскільки останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає можливим розглянути справу без участі особи, яка подала апеляційну скаргу.

Прокурор Шустова І.А. в суді апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, оскільки, на її думку, постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги - безпідставні.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши прокурора, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заявленого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови суду, дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, при цьому у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 289, 294 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.

Дослідивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд прийшов до висновку, що зазначена ОСОБА_1 причина пропуску процесуального строку, яка полягає в тому, що апеляційна скарга ним була подана 26 березня 2013 року, тобто на 11 день після її винесення, оскільки 25 березня 2013 року апелянт знаходився на амбулаторному прийомі у лікаря, що підтверджується відповідною довідкою, - є поважною причиною пропуску строку, тому строк на апеляційне оскарження постанови суду підлягає поновленню, а апеляційна скарга розгляду по суті.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є неспроможними.

Висновок місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні корупційного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим.

Даний висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення від 25 лютого 2013 року, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 - 256 КУпАП; постановою управління Пенсійного Фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області від 18 червня 2012 року № 26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 165-1 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.; копією платіжного доручення № 307 від 21 червня 2012 року з відміткою Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області "Сплачено", з якого вбачається факт сплати Володимирівською сільською радою Томаківського району Дніпропетровської області до філії Дніпропетровського ОУ АТ "Ощадбанк" адміністративного штрафу в сумі 340 грн., накладеного на ОСОБА_1; довідкою провідного державного фінансового інспектора відділу інспектування органів державної влади ДФІ в Дніпропетровській області від 21 лютого 2013 року, згідно якої, за результатами проведеної перевірки було встановлено факт порушення ОСОБА_1 п. 29 ст. 116 Бюджетного кодексу України в частині здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень та п. 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228; іншими фактичними даними.

Крім того, в своїх письмових поясненнях, наданих по суті справи, ОСОБА_1 зазначив, що адміністративний штраф, накладений на нього постановою управління Пенсійного Фонду України в Томаківському районі Дніпропетровської області, був сплачений шляхом перерахування коштів бухгалтерією Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області на підставі платіжного доручення № 307 від 21 червня 2012, при цьому ОСОБА_1 підтвердив, що з його заробітної плати не утримувалися грошові кошти на користь сільської ради за сплачений штраф і вказав, що визнає свою вину в порушенні Закону України "Про засади запобігання і продитії корупції".

Таким чином, даючи оцінку вищевказаним доказам, апеляційний суд приходить до висновку про правильність встановлення районним судом фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 корупційного адміністративного правопорушення, зафіксованих в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1

Суд апеляційної інстанції вважає неспроможними доводи апеляційної скарги стосовно відсутності у ОСОБА_1 умислу направленого на отримання неправомірної вигоди матеріального характеру, оскільки він вважав, що перерахування штрафу було здійснено шляхом утримання відповідної грошової суми з його заробітної плати.

Так, матеріалами справи не встановлено будь-яких доказів, які б підтверджували факт звернення ОСОБА_1 до бухгалтерії сільської ради з проханням здійснити утримання з його заробітної плати суми сплаченого штрафу.

Разом з тим, на переконання апеляційного суду, ОСОБА_1, працюючи на посаді голови Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, а відтак, будучи державним службовцем, який займає керівну посаду в органі місцевого самоврядування, усвідомлював корупційний характер свого діяння і повинен був передбачити його суспільно небезпечні наслідки.

Крім того, апеляційним переглядом встановлено безпідставність доводів апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції строків накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, оскільки вчинене останнім адміністративне правопорушення є корупційним правопорушенням, адміністративне стягнення за вчинення якого, відповідно до вимог ч. 3 ст. 38 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вчинене ОСОБА_1 корупційне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-2 КУпАП, було виявлене в ході перевірки, проведеної у період з 20 лютого 2013 року по 21 лютого 2013 року державним фінансовим інспектором відділу інспектування органів державної влади ДФІ в Дніпропетровській області на виконання звернень УБОЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 12 лютого 2013 року та від 19 лютого 2013 року і оформленої відповідною довідкою від 21 лютого 2013 року.

При розгляді справи місцевим судом порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду і вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2013 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1700 гривень та конфіскації незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру в сумі 340 гривень, - без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

апеляційного суду

Дніпропетровської області /підпис/ Н.М. Деркач

Копія постанови згідно з оригіналом.

Суддя

апеляційного суду

Дніпропетровської області Н.М. Деркач