Постанова № 34509600, 22.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р. Справа№ 910/6454/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

за участі представників:

від позивача: Гаджук П.П. - представник

від відповідача: Грабовський О.О. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт» на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року по справі № 910/6454/13 (Повний текст рішення складено і підписано 05.07.2012) (суддя: Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Солстрой»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт»

про стягнення 261 160,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальність «Солстрой» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт» про стягнення 261 160,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року у справі № 910/6454/13 позов ТОВ «Солстрой» задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» 209 300 грн. повернення коштів за договором поставки № 31/08-06 від 31 серпня 2012 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ТОВ «Вірма-Електросвіт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Солстрой» відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які господарський суд міста Києва визнав встановленими та невідповідності висновків, викладених у рішенні обставинам справи, а тому підлягає частковому скасуванню.

У своїй апеляційній скарзі відповідач наголошує, що відповідачем не підписано жодного документу, яким би відповідач погодився із твердженням, що товар має виробничий дефект. Жодного доказу не надано і позивачем.

Крім того, відповідач зазначає, що акт рекламації складено з численними порушеннями п. 29 Інструкції П-7, а отже він не може прийматись судом як належний доказ вини відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 01.10.2013.

У судовому засіданні 01.10.2013 оголошено перерву до 22.10.2013.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

31.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солстрой» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт» (постачальник) було укладено договір поставки № 31/08-06 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати у власність покупця кабельно-провідникову та електросвітло технічну продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти її від постачальника та здійснити оплату в строки та в порядку, передбачені цим Договором.

За умовами п. 1.2. Договору перелік та найменування товару визначається у специфікації, яка підписується сторонами та є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до специфікації № 1 від 31.08.2012 до Договору поставки № ё31/08-06 від 31 серпня 2012 року постачальник прийняв на себе зобов'язання передати у власність покупця трансформатори ТМ-1000/10/0,4 (код товару згідно з УКТ ЗЕД) у кількості 2 (двох) штук.

Положеннями п. 3.1 Договору передбачено, що загальна сума Договору визначається, виходячи з цін, асортименту і загальної кількості товару, яку покупець зобов'язується сплатити постачальнику відповідно до умов цього Договору та протягом його дії, становить 209 300,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 34 883,33 грн.

У відповідності до п. 3.4.1 Договору після підписання цього Договору покупець перераховує постачальнику авансовий платіж у розмірі 100% від суми Договору, що вказана в п. 3.1 цього Договору - 209 300,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Пунктом 1.5. Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити на об'єкт покупця товар, зазначений у погодженій сторонами Специфікації у термін не пізніше 12 (дванадцять) робочих днів з дати отримання постачальником передплати згідно з п. 3.4.1 цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами 04.09.2012 позивач перерахував постачальнику грошові кошти у сумі 209300,00 грн., в т.ч. ПДВ, а постачальник 19.09.2013 поставив покупцю визначений Договором товар та передав супровідні документи до нього відповідно.

12.10.2012 при передачі трансформаторів для підключення експлуатуючій організації, Публічному акціонерному товариству «Київенерго», комісією у складі начальника СхРКМ Гребеніченка В.І., старшого майстра СхРКМ Сушка С.Ю., представників замовника Галатая С.С., Прокопенка С. Ю. складений акт обстеження ТП 5669 за адресою: вул. Електротехнічна, 7, відповідно до якого комісія дійшла висновку, що вказаний трансформатор при наявності виявлених зауважень вмикати в роботу неможливо.

18.10.2012 позивач направив відповідачу телеграму з повідомленням про виявлені недоліки, а також проханням направити повноважного представника для складання акту-рекламації.

Як правильно встановлено судом першої інстанції 19.10.2012 комісією у складі головного енергетика Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» Галата С.С., інженера-енергетика товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» Варцаба Л.Б., представника товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні системи» Белей Б.В. та представника постачальника Олійника М.В. було складено акт-рекламації, відповідно до якого комісія дійшла висновку, що при наявності виявлених дефектів подальша експлуатація поставлених трансформаторів неможлива.

На виконання п. 4 Договору 25.10.2012 позивач передав відповідачу поставлений товар, про що було складено акт приймання-передачі майна.

19.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Солстрой» звернулось з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» про проведення дослідження технічного стану поставлених трансформаторів.

Відповідно до висновку № 0229 експертного товарознавчого дослідження технічного стану двох трансформаторів типу ТМ-1000/10/0,4/У1, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 12, територія магазину «Еко маркет» від 30 жовтня 2012 року трансформатори мають численні недоліки, експлуатація досліджуваних трансформаторів не допускається, трансформатори не є новими, а є відновленими, які вже знаходились в експлуатації.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, експерт Бугрова Н.К., яка проводила зазначене дослідження, не мала відповідних повноважень для проведення зазначеної експертизи, а тому судом правомірно не взято до уваги висновків, які були наведені експертом.

Положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

З матеріалів справи вбачається, що оскільки представником відповідача підписано акт рекламації без зауважень та застережень, а апелянтом не надано жодного належного та допустимого доказу, що виявлені недоліки поставленого товару виникли у зв'язку з неналежним зберіганням чи транспортуванням позивачем трансформаторів, колегія суддів приймає акт рекламації від 19.10.2012 та акт обстеження ТП-5669 від 12.10.2012 як належні докази поставки відповідачем трансформаторів які мають дефекти, в результаті чого експлуатація поставлених трансформаторів є неможливою.

Враховуючи, що позивачем на виконання Договору було перераховано відповідачу кошти в сумі 209 300,00 грн. за поставлений товар неналежної якості, позовні вимоги про повернення коштів за договором поставки в сумі 209 300,00 грн. є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо вимог про стягнення штрафу у розмірі 20% вартості продукції неналежної якості або некомплектної та збитків у розмірі 10 000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штраф є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями ч. 7 ст. 269 Господарського кодексу України встановлено, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Відповідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами Договору сторони не передбачили забезпечення виконання зобов'язання постачальника шляхом сплати штрафних санкцій за поставку товарів неналежної якості, а нормами чинного законодавства не передбачено розмір штрафних санкцій за поставку товарів неналежної якості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 20% вартості продукції неналежної якості (41 860 грн.) не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що сторони дійшли згоди про застосування відповідальності за поставку товарів неналежної якості у вигляді такого штрафу.

Щодо вимог позивача про стягнення збитків по оплаті експертного товарознавчого дослідження технічного стану двох трансформаторів типу ТМ-1000/10/0,4У1, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 12, територія магазину «Еко маркет», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи, що позивачем не доведено прямого причинно-наслідкового зв'язку між витратами на проведення експертного дослідження та неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором, позовні вимоги про відшкодування збитків у розмірі 10 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2013 по справі № 910/6454/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/6454/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Сулім В.В.