Рішення № 34509432, 31.10.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.2013 Справа № 920/1543/13За позовом: Спільного аргохімічного підприємства «Родючисть» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, с. Склярівка, Сумський район

до відповідачів: 1. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар», м. Суми

про визнання договору недійсним

Суддя Лущик М.С.

Представники сторін:

від позивача - представники Новікова Н.В., довіреність б/н від 05.07.2013 року, Мирославський С.В., ордер серії СМ № 3 від 16.10.2013 року

від 1-го відповідача - не з'явився

від 2-го відповідача - представники Мартиненко В.М., Євсєєв В.В., довіреність б/н від 03.01.2012 року

За участю секретаря судового засідання Кас'ян А.О.

Суть спору: позивач, відповідно до поданого ним позову просить визнати недійсним договір про відступлення права вимоги б/н від 20.05.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, на підставі вимог статті 228 Цивільного кодексу України.

Від позивача 23.09.2013 року надійшло клопотання про витребування доказів б/н, б/д (вх. № 13237 від 23.09.2013), де останній просить суд зобов'язати Головне управління статистики у Сумській області (40481, м. Суми, вул. Супруна, 16) надати копії фінансових звітів ТОВ «ЛеСтар» у складі балансу та форми фінансових звітів про результати діяльності за 2008-2013 роки, оскільки всі отримані та передані права грошової вимоги відображаються у балансі юридичної особи, які подаються до органів статистики, а позивач самостійно не може отримати такі докази, так як така інформація може бути надана відповідно до вимог Закону України «Про державну статистику» за ухвалою суду.

Суд, ухвалою від 23.09.2013 у даній справі на підставі положень статті 38 Господарського процесуального кодексу України, задовольнив клопотання позивача та зобов'язав Головне управління статистики у Сумській області надати належним чином засвідчені копії фінансових звітів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар» у складі балансу та форми фінансових звітів про результати діяльності за 2008-2013 роки.

На виконання вимог зазначеної ухвали Головним управлінням статистики у Сумській області за супровідним листом № 04.03-37-5221 від 02.10.2013 року надано суду належним чином засвідчені копії фінансових звітів ТОВ «ЛеСтар» за 2008-2013 роки, які судом долучено до матеріалів даної справи.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар» подав відзив на позовну заяву б/н від 16.10.2013 року (вх. № 14409 від 17.10.2013), в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що спірний договір не порушує прав позивача, а наявність боргу за видатковими накладними встановлена постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2010 року у справі № 2/61-10.

Перший відповідач - ФОП ОСОБА_1, в засідання суду не з'явилася, відзиву на позов не подолала, про час та місце судового слухання справи повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуте на адресу господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, згідно положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази по справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги б/н від 20.05.2013 року, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, і відповідно до підпункту 1.1. пункту 1. якого первісний кредитор (ТОВ «ЛеСтар») передає, а новий кредитор (ФОП ОСОБА_1) приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові (ТОВ «ЛеСтар»), і стає кредитором за наказом господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року № 5021/1138/2011 на підставі рішення господарського суду Сумської області від 13.07.2011 року № 5021/1138/2011, щодо зобов'язання ТОВ «СП Родючисть» (код 19369021) в розмірі 419036 грн. 94 коп.

Відповідно до підпункту 1.2. пункту 1. названого договору, новий кредитор - ФОП ОСОБА_1 (перший відповідач за даним спором) одержав право замість ТОВ «ЛеСтар» вимагати від боржника (позивача у справі) сплати всіх платежів за наказом господарського суду Сумської області від 06.09.2011 року № 5021/1138/2011 в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що вказаний договір порушує законні права та інтереси позивача та укладений з порушенням вимог законодавства, щодо дійсності правочинів і підлягає визнанню недійсним, а також тим, що в супереч підпункту 3.2. пункту 3. договору про відступлення права вимоги б/н від 20.05.2013 року, САП «Родючисть» ТОВ не повідомлено про зміну кредитора.

Також, позивач вказує, що другий відповідач передав відповідно до даного договору новому кредитору - першому відповідачу право вимоги боргу, що на час передання вже не існував, що підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.01.2007 по 06.11.2007 року, який підписано між позивачем та ТОВ «ЮВС» станом на 07.11.2007 року та заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 231 від 03.07.2008 року.

Як на підставу та обгрунтування своїх вимог позивач посилається на статтю 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнано недійсним.

Проте суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Як вбачається з поданих позивачем матеріалів, ТОВ «СП Родючість» отримало у ТОВ «ЮВС» (первісний кредитор) товарно-матеріальні цінності на підставі видатковий накладних: ВН №ЮВ-0000676 від 20.04.2007р. на суму 28899,00 грн.; ВН № ЮВ-0000851 від 30.04.2007р. на суму 62049,00 грн.; ВН № ЮВ-0000837 від 01.05.2007р. на суму 31000,00 грн.; ВН №ЮВ-0000850 від 08.05.2007р. на суму 27165,40 грн.; ВН №ЮВ-0000938 від 15.05.2007р. на суму 36271,60 грн.; ВН № ЮВ-0001100 від 25.05.2007р. на суму 29269,40 грн.; ВН № ЮВ-0002487 від 29.10.2007р. на суму 120000,00 грн.; ВН № ЮВ-0003416 від 27.12.2007р. на суму 80000,00 грн. на загальну суму 414654,40 грн.

10.01.2008 р. між ТОВ «ЮВС» та ТОВ «ЛеСтар» (другим відповідачем у даній справі) укладено договір відступлення права вимоги від 10.01.2008 року та додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р., за якими первісний кредитор (ТОВ «ЮВС»), передав позивачу право вимоги по зазначеним вище накладним на суму 414654,40 грн. основного боргу та неустойки (штрафу, пені, індексу інфляції і. т. д.) та інших платежів передбачених діючим законодавством. На підставі чого відповідно до акту приймання-передачі документів по договору про відступлення права вимог від 10.01.2008 р. первісний кредитор передав позивачу оригінали зазначених вище видаткових накладних та доручень до них.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.07.2011 року у справі № 5021/1138/2011 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Родючисть» 414654 грн. 40 коп. заборгованості за вищевказаними видатковими накладними та за договором відступлення права вимоги від 10.01.2008 року, задоволено повністю та стягнено з відповідача на користь позивача 414654 грн. 40 коп. боргу, 4146 грн. 54 коп. витрат по сплаті держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2012 року у справі № 5021/1138/2011 рішення господарського суду Сумської області від 13.07.2011 року у даній справі залишено без змін та набрало законної сили.

20.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛеСтар» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про уступку права вимоги, відповідно до якого ТОВ «ЛеСтар» відступило відповідно до вимог статей 512, 513, 514, 516 Цивільного кодексу України, право вимоги за наказом господарського суду Сумської області № 5021/1138/2011 від 06.09.2011 року і правонаступником ТОВ «ЛеСтар», як стягувача по зазначеному наказу, з 20.05.2013 року став ФОП ОСОБА_1 (перший відповідач за даним позовом).

Згідно частини першої статті 512 Цивільного Кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій собі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 3) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між цедентом та цесіонарієм. Таким є договір від 20.05.2013р., укладений між ТОВ «ЛеСтар» та ФОП ОСОБА_1, яким змінено кредитора шляхом уступки кредитором ТОВ «ЛеСтар» своїх прав вимоги за зобов'язанням за наказом № 5021/1138/2011 від 06.09.2011 року іншій особі - ФОП ОСОБА_1

Ухвалою від 17.06.2013 року у справі № 5021/1138/2011 господарський суд замінив позивача з ТОВ «ЛеСтар» (40011, м. Суми, вул. Соборна, 46, оф. 4а, код ЄДРПОУ 35539968) правонаступником - фізичною особи-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1).

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення господарського суду Сумської області від 13.07.2011 року у справі № 920/1543/13 та ухвала від 17.06.2013 року у зазначеній справі набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення даного спору.

Пунктом 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, передбачено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Крім того, як встановлено рішенням господарського суду Сумської області від 13.07.2011 року у справі № 5021/1138/2011, позивач безпідставно стверджує про відсутність у нього заборгованості по вищезазначеним накладним у зв'язку з тим, що зобов'язання припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, так як належних доказів погашення заборгованості по вищевказаних видаткових накладних та договору уступки права вимоги від 10.01.2008 року і додаткової угоди до нього суду не надав.

А також, судом встановлено, що рішенням господарського суду Сумської області від 01.07.2010 року, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 року та постановою Вищого господарського суду України 23.11.2010 року у справі № 2/61-10 встановлено наявність заборгованості по тим накладним, по яким позивач стверджував про відсутність боргу посилаючись на ті ж документи, на які він посилається у справі № 2/61-10.

Договір, недійсність якого є предметом спору, ніяким чином не порушує права позивача, оскільки спрямований тільки на заміну особи, перед якою існуватиме обов'язок боржника. Правомірність такої позиції підтверджується приписами частини першої статті 516 Цивільного кодексу України, яка не передбачає отримання згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладені обставини справи та норми чинного законодавства, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Згідно вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові збір покладається на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 05.11.2013 року.

Суддя М.С. Лущик