Постанова № 34509314, 29.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р.Справа № 915/1522/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.

(склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду №868 від 28.10.2013р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Посполітак О.П. - старший прокурор відділу, за дорученням;

від Державної екологічної інспекції у Миколаївській області - не з'явився;

від Військової частини А2428 - Пашутов В.Ю. - за довіреністю; Міхєлькіс О.Я. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

на рішення господарського суду Миколаївської області від 17 вересня 2013 року

по справі №915/1522/13

за позовом Заступника Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області

до Військової частини А2428

про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 5700грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 29.10.2013р. згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

30.08.2013р. Заступник Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (надалі - Інспекція) до Військової частини А2428 (надалі - відповідач, ВЧ А2428), в якому просив суд стягнути з відповідача на користь Інспекції суму заподіяних навколишньому середовищу збитків у розмірі 5700грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що у серпні 2013 року прокуратурою проведено перевірку щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства. За результатами проведення перевірки виявлені порушення, які полягають у знищенні відповідачем до ступеня припинення росту на території ВЧ А2428 трьох дерев - 1 дерева породи „Тополь" та 2 дерев породи „Акація". Згідно розрахунку від 20.08.2013р. розмір шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження вищезазначених дерев породи складає 5700грн. Відповідних документів, що підтверджують законність знесення зелених насаджень на момент перевірки представлено не було.

З посиланням на норми ст.121 Конституції України, ст.ст. 20, 36-1 ЗУ „Про прокуратуру", ст.ст.10,37,40,50,51,58 ЗУ „Про охорону навколишнього природного середовища", п.п.1,2 ч.1 ст.16 ЗУ „Про благоустрій населених пунктів", п.1 ч.1 ст.105 Лісового кодексу України, ст.ст.526,530,610,611,629 ЦК України, ст.179,193 ГК України, Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. №1045, "Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів України" (додаток №1 до постанови Кабміну України від 08.04.1999р. №559 у редакції до постанови Кабміну України від 28.12.2001р. №1789 та №111 від 01.02.2012р. "Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників") прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

13.09.2013р. відповідач подав господарському суду Миколаївської області відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що:

- посилаючись на постанову Кабміну України від 28.12.2001р. №1789 по факту пошкодження до ступеня припинення росту дерев, позивачем фактично не встановлено, що дерева були живі, а факт того, що вони були завалені внаслідок стихійного лиха підтверджується Актом службового розслідування, призначеного наказом командира ВЧ А2428 № 203 від 11.09.2013р;

- відповідач не має технічних можливостей та відповідних фахівців, які б мали право визнавати види насаджень, породи, вік та інше, що обумовлене ч.1.3-1.4 Інструкції з інвентаризації зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.12.2001р. №226;

- адміністрації ВЧ А2428 не були надані висновки експертизи з доказами саме навмисного знищення або пошкодження дерев до ступеня припинення росту.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.09.2013р. (суддя Олейняш Е.М.) у задоволенні позову відмовлено та стягнуто з Державної екологічної інспекції у Миколаївській області 1720,50грн. судового збору до Державного бюджету України.

Рішення суду вмотивовано посиланнями на норми п. „б" ч.1 ст.40, ст.ст.20-2, 58 ЗУ „Про охорону навколишнього природного середовища",п.п.1.2-1.4, 3.1, 4.1, 4.9, 4.13-4.15, 4.19-4.21 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 року „Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства", п.1.2 Інструкції з інвентаризації зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №226 24.12.2001р., п.п.1.3, 6.1 Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/744 від 27.06.2001р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" та тим, що довідка за результатами перевірки відповідача (надана прокуратурою в додатки до позовної заяви) не може бути належним та допустимим доказом факту проведення перевірки та виявлення порушень природоохоронного законодавства, оскільки лише Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, утримання зелених насаджень у населених пунктах України (уніфікованої форми) є належним доказом підтвердження вищевказаних обставин. З поданих суду матеріалів не вбачається факту проведення перевірки саме за участю ВЧ А2428 (відсутні будь-які підписи посадових осіб відповідача). З поданої суду Довідки також не вбачається яким чином та із застосуванням яких засобів встановлено факт пошкодження дерев до ступеню припиненню росту, як і не вказано внаслідок чого (в результаті чого та яких дій знищено зелені насадження). Подані до справи фотоматеріали (фототаблиці) не містять ані підписів осіб, які їх складали, ані зазначень до якої перевірки вони відносяться. Крім того, в порушення вимог Інструкції з інвентаризації зелених насаджень у населених пунктах України суду не доведено факту наявності зелених насаджень до їх знищення.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, прокурор звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду від 17.09.2013р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає ті ж самі обставини та доводи, що і в позовній заяві, вказуючи, що оскаржене рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню на підставі ст.104 ГПК України. Прокурор зазначає, що:

- посилання суду на те, що під час проведення перевірки були відсутні посадові особи відповідача не відповідає дійсності, оскільки під час перевірки був присутній позаштатний начальник служби екологічної безпеки - помічник командир ВЧ А2428 з МТЗ капітан Мед С.Д., який підтвердив в ході перевірки факт знищення зелених насаджень;

- Довідка та відповідний розрахунок шкоди є належними доказами по справі у розумінні ст.ст.32,33 ГПК України, оскільки відповідно до зазначених статей доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін;

- позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, оскільки пункт 1.6 Роз'яснень Вищого Арбітражного Суду України №02-5/744 від 27.06.2001р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" містить наступні роз'яснення „Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.".

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. апеляційну скаргу прокурора прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

28.10.2013р. відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити без змін оскаржене рішення а також розглянути справу за відсутності представника ВЧ А2428.

Представник прокуратури в засіданні апеляційного господарського суду підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

В засіданні суду апеляційної інстанції представники ВЧ А2428 заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

Державна екологічна інспекція у Миколаївській області свого представника в засідання апеляційного господарського суду не направила.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Держекоінспекції у Миколаївській області Шапоренко Ю.М. відповідно до вимоги Миколаївської прокуратури з нагляду та додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України від 22.07.2013р. №8-2/1646 вих-13 прийнято участь у перевірці дотримання вимог природоохоронного законодавства Військовою частиною А2428.

За результатами перевірки Шапоренко Ю.М. складено Довідку від 20.08.2013р. (надалі - Довідка від 20.08.2013р.), в якій, крім іншого, зазначено, що при обстеженні території виявлено знешкодження зелених насаджень: біля водонапірної башти об'єкт №1 дерево тополь знищення до ступеня припинення росту, об'єкт №2 біля теплотраси дерево акація, об'єкт №3 біля підсобного приміщення дерево акація.

20.08.2013р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Держекоінспекції у Миколаївській області Шапоренко Ю.М. на підставі „Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів України" (додаток 1 до Постанови Кабінету Міністрів України №559 від 08.04.1999р. „Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників") було складено розрахунок розміру шкоди заподіяної внаслідок пошкодження дерев породи „Тополя" та „Акація", відповідно до якого загальна сума шкоди складає 5700грн.

Місцевий господарський суд правильно зазначив, що процедура проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів регулюється Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008р. (надалі - Порядок).

Відповідно до п.1.4 Порядку акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Згідно із п.п.2.2,2.3 Порядку для здійснення перевірки керівником відповідно органу Держекоінспекції або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити: найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки; період, за який буде здійснюватись перевірка; визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками). На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки (додаток 1), яке підписується керівником або заступником керівника органу Держекоінспекції (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Відповідно до п.3.1 Порядку планові та позапланові перевірки здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно із п.4.4 Порядку під час проведення перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів (розміщення відходів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, викиди в атмосферне повітря з стаціонарних джерел, спеціальне використання природних ресурсів), транскордонним переміщенням об'єктів рослинного й тваринного світу, та інших документів, необхідних для здійснення перевірки.

За результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся. (п.4.13 Порядку).

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №483 від 02.10.2012 року „Про затвердження уніфікованих форм актів перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містять перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)" затверджено уніфіковані форми актів перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містять перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), п.1.5 затверджено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, утримання зелених насаджень у населених пунктах України.

Пунктами 4.19-4.20 Порядку встановлено, що в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки. Один примірник акта перевірки (з відповідними додатками) передається керівнику (уповноваженій ним особі) суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці примірників акта перевірки робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка отримала акт перевірки, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта. Другий примірник акта перевірки зберігається в органі Держекоінспекції.

Під час розгляду справи встановлено, що за результатами проведення перевірки відповідача Акт затвердженої форми не складався, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Довідка від 20.08.2013р. (складена держінспектором з охорони навколишнього природного середовища Держекоінспекції у Миколаївській області Шапоренко Ю.М.) не може бути допустимим доказом факту проведення перевірки та виявлення порушень природоохоронного законодавства, оскільки обставина виявлення порушення вимог природоохоронного законодавства повинна підтверджуватись Актом перевірки встановленої форми.

В Довідці від 20.08.2013р. зазначено про знешкодження відповідачем зелених насаджень до ступеня припинення росту.

Поняття „зелених насаджень" визначено ст.1 ЗУ „Про благоустрій населених пунктів" відповідно до якої зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав'яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.

Відповідно до ч.2 ст.4 ЗУ „Про благоустрій населених пунктів" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів, і спрямовується на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження і охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно із ч.ч.5,7 ст.28 ЗУ „Про благоустрій населених пунктів" у містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком. Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування. Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

В обґрунтування позовних вимог прокурор, крім іншого, посилався на норми п.п.1,2 ч.1 ст.16 ЗУ „Про благоустрій населених пунктів", відповідно до яких на об'єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом; самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі тощо.

Відповідно до ч.4 ст.28 ЗУ „Про благоустрій населених пунктів" негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.

Відповідач пояснив та надав докази того, що дерева були видалені у зв'язку з їх станом, який погрожував життю та безпеці людей, на противагу яким прокурором та позивачем не надано ані пояснень, ані спростовуючих доказів.

Між тим, відповідно до п.8 ч.1 ст.42 ЗУ „Про благоустрій населених пунктів" до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об'єктів озеленення населених пунктів, крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону.

Таким чином у разі, якщо видалення дерев відбулось у зв'язку із обставинами, встановленими ч.4 ст.28 ЗУ „Про благоустрій населених пунктів", підстави для притягнення до відповідальності за знищення зелених насаджень у межах населеного пункту відсутні.

Згідно із п.1.2 Інструкції з інвентаризації зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.12.2001р. №226, інвентаризація об'єктів зеленого господарства здійснюється з метою, зокрема, одержання достовірних даних щодо кількісних і якісних характеристик зелених насаджень на території населеного пункту; посилення відповідальності за збереження зелених насаджень балансоутримувачів, власників чи користувачів земельних ділянок, підприємств, організацій, установ, на території яких розташовані зелені насадження.

Крім того, відповідно до п.1.3,1.6 Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України №02-5/744 від 27.06.2001р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" (зі змінами від 25.03.209р.) з останніми змінами та доповненнями від 25.03.2009 року розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача. До позовної заяви повинен бути доданий обґрунтований розрахунок суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.

Для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням та іншим об'єктам озеленення загального використання в межах населених пунктів внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників чи газонів і квітників, а також шкоди, заподіяної паркам, скверам, гідропаркам, іншим об'єктам озеленення загального використання в межах населених пунктів чи земельним ділянкам, відведеним для створення цих об'єктів, внаслідок самовільного їх використання, влаштування сміттєзвалищ, випалювання рослинності, випасання худоби та засмічення водоймищ на їх територіях, застосовуються такси, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.99 N 559 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів". Доказами наявності зелених насаджень до їх знищення можуть бути офіційні документи підприємств та організацій, до компетенції яких віднесено здійснення реєстрації, обліку, догляду зелених насаджень.

У розгляді справ зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної зеленим насадженням їх незаконною вирубкою, господарським судам слід перевіряти, яким чином (зокрема, із застосуванням яких вимірювальних засобів) проводилися заміри пнів та чи відображені ці дані у акті. За відсутності відповідних даних у господарського суду немає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про безпідставність позовних вимог та їх непідтвердженість належними та допустимими доказами у справі (у розумінні норм ст.ст.33,34 ГПК України), так як прокурором та позивачем не доведено суду факту завдання шкоди навколишньому природному середовищу - факту пошкодження дерев до ступеню припинення росту, протиправних дій відповідача, дій внаслідок яких знищено зелені насадження, обліку зелених насаджень до їх знищення.

Доводи апеляційної скарги прокурора колегія суддів відхиляє, оскільки в даному конкретному випадку обґрунтованість позовних вимог має бути підтверджена належними та допустимими доказами по справі, а саме - складанням відповідного акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, утримання зелених насаджень у населених пунктах України (уніфікованої форми), та додержання процедури перевірки відповідача з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів (у відповідності до норм ч.2 ст.34 ГПК України), встановленої Порядком №464 від 10.09.2008р.

Як свідчать матеріали справи, акт взагалі не складався, наказ про проведення відповідної перевірки керівником органу Держекоінспекції або його заступником не видавався, а Довідка від 20.08.2013р. була складена держінспектором Шапоренко Ю.М. на виконання вимог Миколаївської прокуратури з нагляду та додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України від 22.07.2013р. №8-2/1646 вих-13.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області від 17.09.2013р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, що є підставою для залишення рішення без змін з урахуванням мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, викладених у постанові апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 17.09.2013р. залишити без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 04.11.2013р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Поліщук Л.В.