Рішення № 34508753, 28.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9768/13 28.10.13

За позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Києві

до Приватного акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона"

про стягнення 406477,35 грн.

Судді: Васильченко Т.В. (головуючий)

Грєхова О.А.

Сташків Р.Б.

в присутності представників сторін:

від прокуратури - Вінник О.О., посвідчення № 015627 від 14.03.2013;

від позивача - Кульчіцька О.М., довіреність № 2979-07/01 від 30.05.2013 року;

від відповідача -Гапон В.В., довіреність № 265/243 від 15.07.2013.

Суть спору: Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання імені Є.О.Патона" про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства в сумі 406477,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Приватним акціонерним товариством "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання імені Є.О.Патона" державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Бобою М.М. та Озірською О.В. встановлено здійснення забору води без наявності дозволу на спеціальне водокористування з свердловини, що є порушенням ст. ст. 44, 49, 110 Водного кодексу України та спричинило державі шкоду в сумі 406477,35 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

10.07.2013 відповідач, через відділ діловодства суду, подав відзив на позовну заяву, в якому проти вимог викладених в позовній заяві заперечив в повному обсязі, посилаючись на відсутність в його діях вини, оскільки він вчасно звернувся для отримання дозволу на спеціальне водокористування до Управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, однак новий дозвіл у встановлений законодавством строк для видачі таких дозволів безпідставно виданий не був. Крім того, відповідач наголошує на тому, що рішення про припинення дії дозволу на спеціальне водокористування, строк дії якого закінчився 23.03.2012, в порядку передбаченому ст. 56 Водного кодексу України, відповідним компетентним органом не приймалося.

12.07.2013 позивач, через відділ діловодства суду, подав пояснення на позовну заяву в яких зазначив про наявність в діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки він не вжив всіх можливих заходів для продовження дії дозволу чи отримання нового дозволу та продовжував здійснювати забір води зі свердловини без дозволу, що заборонено законом, а відповідно наніс шкоду державі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2013 продовжено строк вирішення спору на 15 днів та у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.08.2013.

В судовому засіданні 05.08.2013, в зв'язку зі складністю справи, суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.08.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 910/9768/13 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Грєхова О.А., Блажівська О.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2013 справу № 910/9768/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Грєхова О.А., Блажівська О.Є. та призначено розгляд справи.

03.10.2013 суддя Блажівська О.Є. звернулася до Голови господарського суду міста Києва із заявою про вивід її зі складу колегії суддів, яка розглядає справу № 910/9768/13, у зв'язку із великою завантаженістю.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.10.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 910/9768/13 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Грєхова О.А., Сташків Р.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2013 справу № 910/9768/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Грєхова О.А., Сташків Р.Б. та призначено розгляд справи.

В судовому засіданні 28.10.2013 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи його тим, що на даний час вирішується питання щодо продовження дії дозволу на спеціальне водокористування ПрАТ "ДЗЗУ ІЕЗ ім.. Є.О.Патона".

Прокурор та представник позивача заперечили проти задоволення даного клопотання.

Дослідивши матеріали справи та подане представником відповідача клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на його необґрунтованість.

В судовому засіданні 28.10.2013 прокурор та представник позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.10.2013 заперечив проти вимог викладених в позовній заяві в повному обсязі.

В судовому засіданні 28.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

22.01.2013 на підставі наказу Державної екологічної інспекції у м. Києві № 146 від 17.01.2013, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Бобою М.М. та Озірською О.В., в присутності помічника голови правління Дяченко В.І. та майстра ЕМВ Зеленої С.С., проведена позапланова перевірка дотримання Приватним акціонерним товариством "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання імені Є.О.Патона" вимог природоохоронного законодавства в частині атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки №09/87А від 22.01.2013, яким встановлено, що у період з 24 березня 2012 року по 22 січня 2013 року Приватне акціонерне товариство "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання імені Є.О.Патона" здійснювало забір води з свердловини без дозволу на спеціальне водокористування, оскільки строк дії дозволу, який було отримано відповідачем 23.03.2009 закінчився 23.03.2012 та продовжений відповідачем у встановленому законом порядоку не був, що є порушенням вимог статей 44,49, 110 Водного кодексу України.

Зазначений акт підписаний помічником голови правління Приватного акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання імені Є.О.Патона" Дяченко В.І. без зауважень та заперечень.

На підставі акта працівниками позивача 23.01.2013 складено протокол про адміністративне правопорушення №0001450 та 24.01.2013 винесено постанову про накладення на помічника голови правління відповідача Дяченка Василя Івановича адміністративного стягнення у розмірі 204,00 грн.

Крім того, за результатами перевірки винесено припис №09/83п, яким відповідача зобов'язано в термін до 28.02.2013 отримати дозвіл на спеціальне водокористування та здійснено розрахунок розміру збитків на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009, згідно якого розмір шкоди складає 406477,35 грн.

Відповідач заподіяну шкоду в добровільному порядку не відшкодував.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки від 22.01.2013, протокол про адміністративне правопорушення від 23.01.2013 та постанова про накладення адміністративного стягнення від 24.01.2013 є чинними, ніким не оскаржені і не скасовані.

З огляду на викладене, оскільки відповідач допустив порушення вимог природоохоронного законодавства, чим завдав державі шкоди, заявник звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, проти вимог викладених в позовній заяві заперечив у повному обсязі, посилаючись на відсутність в його діях вини, оскільки він вчасно звернувся для отримання дозволу на спеціальне водокористування до Управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, однак новий дозвіл у встановлений законодавством строк для видачі таких дозволів безпідставно виданий не був. Крім того, відповідач наголошує на тому, що рішення про припинення дії дозволу на спеціальне водокористування, строк дії якого закінчився 23.03.2012, в порядку передбаченому ст. 56 Водного кодексу України, відповідним компетентним органом не приймалося.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 148 ГК України правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами.

Частина 1 статті 149 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтею 1 ВК України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Згідно зі ст. 46 ВК України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Частина 1 ст. 48 ВК України закріплює поняття «спеціального водокористування», що є забором води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використанням води та скиданням забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ч. 2 ст. 48 ВК України).

Статтею 49 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Спеціальне водокористування є платним. Забір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

При цьому, здійснення спеціального водокористування лише за наявності дозволу віднесено законодавством до обов'язків водокористувачів (п.9 ч.1 ст. 44 ВК України).

Отже, як вбачається з вищевикладеного, за відповідачем закріплений обов'язок здійснення забору води з свердловини лише на підставі дозволу, виданого відповідними органами у встановленому законодавством порядку.

Проте, відповідач в порушення наведених норм, у період з 24.03.2012 по 22.01.2013 здійснив забір підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування в обсязі 8287 м. куб., що підтверджено актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 22.01.2013 та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Тоді як, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування (ст. 110 ВК України).

Стаття 111 ВК України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

При цьому, норми ВК України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» оперують поняттям «винної особи», що цілком відповідає положенням Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають поняття та порядок відшкодування збитків.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до пунктів 5, 6 Рекомендацій Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Факт використання відповідачем водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування в період з 24.03.2012 по 22.01.2013 підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №09/87А від 22.01.2013, який є джерелом доказової інформації.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, що в його діях відсутня вина, оскільки він двічі звертався до Державного управління охорони навколишнього природного середовища м. Києва з заявами на отримання дозволу, але йому було необгрунтовано відмовлено у його видачі, так як згідно п. 4 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002 (в редакції чинній на момент звернення) дозволи видаються органами, що зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання, а органами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, - в установлені ними терміни. Клопотання водокористувачів розглядаються у місячний термін. У разі відмови у погодженні клопотання або у видачі дозволу водокористувачу надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови.

Як встановлено під час розгляду справи, Державне управління охорони навколишнього природного середовища м. Києва в межах встановленого законом строку та наявних у нього повноважень розглянуло звернення відповідача та листами №06-07/1151 від 17.02.2012 та №06-07/2174 від 27.03.2012 відмовило у видачі дозволу з зазначенням підстав такої відмови.

Ст. 10 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" закріплено, що дії або бездіяльність посадових осіб дозвільних органів та державних адміністраторів можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

Тобто, протиправність чи незаконність дій Державного управління охорони навколишнього природного середовища м. Києва або його посадових осіб щодо зволікання у видачі нового дозволу чи відмови у його видачі має підтверджуватися відповідним судовим рішенням, втім матеріали справи доказів оскарження дій чи бездіяльності даного органу не містять.

При цьому, слід зауважити, що ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" містить визначення "принципу мовчазної згоди" згідно з яким суб'єкт -господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Державне управління охорони навколишнього природного середовища м. Києва, листами №06-07/1151 від 17.02.2012 та №06-07/2174 від 27.03.2012, у встановленому п.4 вказаного вище Порядку строку розглянуло заяви відповідача та відмовило у видачі дозволу з підстав відсутності повного пакету документів, а відтак принцип "мовчазної згоди" в даному випадку застосуванню не підлягає.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України № 10/5009/5734/11 від 12.03.2012.

Безпідставними суд визнає і посилання відповідача на те, що рішення про припинення дії дозволу на спеціальне водокористування, строк дії якого закінчився 23.03.2012, в порядку передбаченому ст. 56 Водного кодексу України відповідним компетентним органом не приймалося, оскільки закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування за відсутності рішення органу, що його видав, про припинення права відповідача на спеціальне водокористування не позбавляє останнього можливості продовжити строк спеціального водокористування у встановленому чинним законодавством порядку, чого відповідач не зробив. У свою чергу, дії відповідача з використання вод після закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування, без його продовження та за відсутності рішення компетентного органу про припинення спеціального водокористування, вважаються самовільним водокористуванням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України №13/333-38/463-2012 від 29.04.2013, яка залишена в силі постановою Верховного Суду України від 03.09.2013.

З огляду на вищенаведене, враховуючи що факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства у вигляді забору води із свердловини без дозволу на спеціальне водокористування підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростований, суд дійшов висновку, що відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдану державі шкоду внаслідок порушення водного законодавства в повному обсязі.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів визначений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 (надалі Методики).

Відповідно до пункту 1.7. Методики спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води для скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

З аналізу пункту 1.2 Методики вбачається, що вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників (далі - забруднюючі речовини) із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів; самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)); забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Тобто, вказана норма встановлює самостійні та окремі підстави для відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, внаслідок самовільного використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Так, відповідно до п. 9.1 наведеної вище Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн, здійснюється за формулою:

З сам = 100 х W х Тар

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м 3;

Тар - розмір, грн/100 м 3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

При цьому, фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою (п. 9.2 Методики).

З матеріалів справи вбачається, що фактичний об'єм води, що був використаний самовільно без дозвільних документів у період з 24.03.2012 по 22.01.2013 становить 8287 м. куб. та встановлений на підставі довідки Приватного акціонерного товариства "Дослідний завод зварювального устаткування інституту електрозварювання імені Є.О.Патона" № 265/55 від 11.02.2013, підписаної першим заступником голови правління Петренком В.В. та завіреної печаткою підприємства, яка знаходиться в матеріалах справи.

Ставка збору за спеціальне використання води, встановлена статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення складає 0,4905 грн. за 1 куб.м.

З урахуванням зазначеного, розрахунок шкоди проводиться наступним чином:

З сам = 100 хW хTap = 100 х 8287 м. куб. х 0,4905 грн. = 406477,35 грн.

Таким чином, позовні вимоги розраховані вірно та у відповідності з законодавством, яке регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" заподіяна шкода підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 66 Конституції України, ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожен хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду у повному обсязі.

Відтак, оскільки відповідач добровільно не сплатив розраховану майнову шкоду в розмірі 406477,35 грн., суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п."г" ч.4, ч.6 ст. 47 вказаного нормативно-правового акту державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Статтею 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 7 ч. 2. ст. 69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з відповідача підлягає стягненню завдана ним шкода навколишньому природному середовищу до Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва у розмірі 406477,35 грн.

Дані висновки узгоджуються з позицією Вищого господарського суду, викладеною у постанові від 04.04.2012 р. у справі № 35/5005/13150/2011 та інших.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням на відповідача судового збору згідно зі ст. 49 ГПК України, який підлягає стягненню в доход державного бюджету України, оскільки заявник звільнений від його сплати.

Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона» (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 66, ідентифікаційний код 05417733) на користь Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва шкоду, завдану державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 406477 (чотириста шість тисяч чотириста сімдесят сім) грн. 35 коп., видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона» в доход Державного бюджету України 8129 (вісім тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 55 коп. судового збору, видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2013.

Головуючий суддя: Т.В.Васильченко

Судді: О.А.Грєхова

Р.Б.Сташків