Рішення № 34507189, 31.10.2013, Апеляційний суд Сумської області

КОПІЯ

Справа №592/7638/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Корольова Г.Ю.Номер провадження 22-ц/788/2383/13 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 37

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю., Семеній Л. І.,

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2013 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа : Друга Сумська державна нотаріальна контора Сумської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И Л А :

в липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_6 ( дружина відповідача ). Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді грошових коштів на банківських рахунках. Крім позивачки, спадкоємцем за законом є її батько - відповідач по справі, але він із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини не звертався. Вказує, що для оформлення спадкового майна вона звернулася до Другої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області, але їй відмовили у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на пропуск строку для прийняття спадщини.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити. При цьому вказує, що вона не була обізнана з вимогами законодавства щодо порядку прийняття спадщини. Окрім того, суд не врахував при ухваленні рішення факт визнання позову відповідачем.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення відповідача ОСОБА_4, який зі скаргою погодився, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався нормами ч. 3 ст. 1272 ЦК України та виходив з того, що ОСОБА_3 пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини без поважних причин.

Проте, з таким висновком повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1269 ЦК України прийняття спадщини здійснюється шляхом подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, заяви нотаріусу про прийняття спадщини у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини ( ч. 1 ст. 1270 ЦК ). Спадкоємець же, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не заявив про відмову від неї.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень сторін, відповідач ОСОБА_4 проживав разом зі спадкодавцем ( дружиною ), тому є таким, що прийняв спадщину в силу закону.

Звертаючись до суду з позовом, позивач не вказала на причини, з яких вона не може прийняти спадщину в позасудовому порядку.

Частиною 2 статті 1272 ЦК України передбачено, що за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Лише у випадку відсутності такої згоди, настають наслідки, передбачені ч. 3 ст. 1272 ЦК України, тобто виникають підстави для спадкоємця, який пропустив вказаний вище строк, для звернення з позовом про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 проти задоволення позову та проти права його доньки - позивачки на прийняття спадщини ніколи не заперечував та не заперечує, тобто між сторонами відсутній спір як такий.

Позивач не надала суду доказів того, що вона зверталася за отриманням свідоцтва про права на спадщину, але їй відмовили у зв'язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини. У матеріалах справи немає обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Однак суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув.

Відповідно до роз»яснень, які містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 р. " Про судову практику у справах про спадкування ", особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину ( частина друга статті 1272 ЦК ), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Отже, при вирішенні справи, суду першої інстанції необхідно було застосувати не положення частини 3, а положення частини 2 статті 1272 ЦК України, а також положення статей 1268 та 1269 ЦК України.

Таким чином, у відповідності до п.п. 3) та 4) ч. 1 ст. 309 ЦК України, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність зміни рішення місцевого суду в частині мотивів відмови ОСОБА_3 в задоволенні її позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2013 року змінити в частині мотивів відмови ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В інших частинах рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 вересня 2013 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -