Рішення № 34505965, 08.08.2013, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1395/13-ц

Провадження № 2/548/468/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.08.2013 р. Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

у складі: головуючого судді Старокожко В.П.,

при секретарі - Листопад В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного Аціонерного Товариства ОСОБА_1 "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В заяві вказувалося, що відповідно до укладеного договору № plgORX09530077 від 19.10.2006 року відповідач ОСОБА_2 19.10.2006 року отримав кредит у розмірі 3066,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно умов укладеного договору договір складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Як вказувалося в заяві, у порушення норм ст.ст.526,527,530 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав і станом на 15.05.2013 року має заборгованість - 30752,38 грн.

Представник позивача ПАТ КБ Приватбанк в судове засідання не зявився, надав клопотання про розгляд справи в його відсутність , свої позовні вимоги підтримує, просить справу розглядати в заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав письмову заяву в якій зазначав, що позов визнає частково, так як вважає, що банк нарахував дуже велику суму пені, рішення просив прийняти без його участі.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з слідуючих підстав.

Відповідно до укладеного договору № plgORX09530077 від 19.10.2006 року ОСОБА_2 19.10.2006 року отримав кредит у розмірі 3066,80 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

З наявних у справі документів видно, що відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання по договору спочатку виконував належним чином, а потім перестав вносити платежі для погашення кредиту і внаслідок цього станом на 15.05.2013 року у позивача утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 30752,38 гривень, яка складається з наступного:

заборгованості за кредитом - 3066,80 грн.,

заборгованості по процентам за користування кредитом - 6304,64 грн.,

заборгованості по комісії за користування кредитом - 588,84 грн.,

пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором - 18851,51 грн.,

а також штрафів відповідно до пункту 2.4.5.5 умов та правил надання банківських послуг:

500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

1440,59 грн. - штраф (процентна складова)

Оцінивши зібрані та перевірені в судовому засідання докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

19 жовтня 2006 року ОСОБА_2 підписав Заяву позичальника № plgORX09530077 на надання споживчого кредиту, в якій наявна вказівка на основні умови надання кредиту /а.с. 6/. У Заяві зазначена сума кредиту, строк погашення кредиту, відсоток за користування кредитом, сума щомісячної та одноразової винагороди (комісії), сума щомісячного обов'язкового платежу та інші умови.

Крім того, у Заяві наявна вказівка на те, що позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов. Також наявна ще одна вказівка на те, що позичальник ознайомився і згоден з умовами кредитування, які були надані йому в письмовій формі, та згоден, що ця заява разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка""Стандарт"), тарифами складає між позичальником та Банком кредитно-заставний договір.

Аналізуючи ці обставини, суд приходить до висновку, що відповідач по справі належним чином був ознайомлений як із заявою позичальника, так і Умовами надання споживчого кредиту " розстрочка, стандарт", бо підтвердив ці свої дії своїм підписом у вказаній вище заяві позичальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як свідчить ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Фактичні обставини справи, наявні в матеріалах справи документи вказують на те, що укладений сторонами кредитний договір на підставі заяви позичальника № plgORX09530077 від 19 жовтня 2006 року з ознайомленням відповідача при її складанні з Умовами надання кредиту відповідає загальним вимогам чинності правочину, при підписанні вказаної заяви позичальника всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, заява позичальника та Умови містять усі передбачені діючим законодавством відомості. Крім того, Умови надання споживчого кредиту не порушують співвідношення майнових інтересів сторін та не позбавляють заінтересовану особу того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки укладаючи кредитний договір, відповідач зобов'язувався повернути позивачу кредит, сплатити відсотки, комісію (одноразову та щомісячну) за користування кредитом.

З цими умовами кредитного договору та настанням відповідальності у разі порушення умов повернення кредиту був ознайомлений та був згоден з ними відповідач ОСОБА_2 підписавши особисто заяву позичальника на укладення кредитного договору. Проте належним чином не виконував умови договору, що призвело до заборгованості відповідача по сплаті кредиту.

Згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років, що відповідає положенням ст. 259 ЦК України, якою передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін з фіксуванням цієї домовленності у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Виходячи з того, що відповідач, підписавши заяву позичальника на одержання споживчого кредиту, погодився із Умовами надання кредиту, а одним із пунктів вказаних умов є вказівка на збільшення позовної давності по вимогам про стягненню кредиту, відсотків, винагороди, нейустойки до п'яти років, суд приходить до висновку, що таким чином між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2. була укладена письмова домовленість про збільшення позовної давності з дотриманням вимог чинного законодавства, і тому не вбачає підстав для відмови позивачу у задоволенні вимог про стягнення заборгованості у зв'язку із закінченням строків позовної давності, так як позивач подав позов до суду до закінчення п'ятирічного строку з часу, коли термін дії кредитного договору був припинений.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який прострочив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Визначаючи розмір завданих позивачу діями відповідачки по неповерненню кредитних коштів збитків, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встанолено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюєються договором.

Вирішуючи питання щодо стягнення пені з відповідачки суд враховує наступне.

Згідно п.3.3.3 Умов надання споживчого кредиту при порушенні позичальником зобов'язань відповідно до договору банк на власний розсуд, має право: а) змінити умови договору -зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користуавння, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення; б) розірвати договір у судовому порядку; в) згідно ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення.

Аналізуючи ці обставини суд приходить до висновку, що це свідчить про зловживання позивачем своїм правом тривалий час не вирішувавти у встановленому законом порядку питання стягнення з відповідача після закінчення терміну дії кредитного договору заборгованості по ньому з метою нарахування якнайбільшої суми пені й відсотків за його користування та стягнення після спливу значного часу через це найбільших сум фінансових санкцій з відповідача через суд.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як встановлено судом позивач нарахував відповідачу пеню, що значно перевищує завдані збитки, які зазнав позивач.

Відповідно до п. 27 Постанови № 5 Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин… Положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Тому з урахуванням зазначених вище обставин та відповідно відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України суд вважає необхідним зменшити розмір пені, так як вона значно перевищує розмір початково отриманого ОСОБА_2 кредиту, а також за наявності умисної бездіяльності позивачки щодо прийняття своєчасно мір до повернення відповідачем грошових коштів, що призвела до нарахування значних сум пені. Тому суд приходить до висновку, що розмір пені за порушення відповідачем зобов'язання слід визначити в розмірі 10000 грн. .

Виходячи з викладеного в сукупності суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають наступні суми: 3066 грн. 80 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 6304 грн. 64 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 588 грн. 84 коп. - заборгованості по комісії за користування кредитом; 10000 грн. пені за порушення виконання зобов'язання, а також штрафів відповідно до пункту 2.4.5.5 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1440,59 грн. штраф (процентна складова), а всього 21900 грн. 87 коп.

З урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності у задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

Приймаючи до уваги те, що позов підлягає частковому задоволенню, судові витрати відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 202, 205, 207, 208, 256-259, 525, 526, 549-551, 610-612, 623, 1048, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України,, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "Приват Банк", р/р 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, заборгованість по кредитному договору № plgORX09530077 від 19.10.2006 року в сумі 21900 (двадцять одну тисячу девятсот ) грн. 87 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 "Приват Банк", р/р 64993919400001, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, витрати по сплаті судового збору в сумі 219 грн. 00 коп. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції, а особами, які брали участь у справі, але були відсутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, в той же строк з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийСтарокожко В.П.