Рішення № 34505509, 28.10.2013, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/3865/13-ц

Провадження № 2/552/1503/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.10.2013 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

Головуючого судді Турченко Т.В.

При секретарі - Геті А.О.

За участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_5 про скасування розпорядження органу приватизації та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання членом сім»ї наймача (власника), зобов»язання укласти договір найму житлового приміщення, вселення до спірної квартири, -

В С Т А Н О В И В :

27 травня 2013 року позивач ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_5 про скасування розпорядження органу приватизації та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання членом сім»ї наймача (власника), зобов»язання укласти договір найму житлового приміщення, вселення до спірної квартири, мотивуючи свій позов тим, що 14.09.2005 року між нею та відповідачем ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб. Шлюб між ними розірваний згідно рішення Київського районного суду м.Полтави від 18.05.2012 року. За час спільного подружнього життя їм була виділена із майна державного фонду квартира АДРЕСА_1 загальною площею 31,5 кв.м на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради №257 від 21.08.2006 року. Згідно ордеру від 12.09.2006 року вона з відповідачем були зареєстровані у спірній квартирі, що підтверджується копією виписки з домової книги, виданої Житлово-експлуатаційною дільницею №6 ОСОБА_4 міського управління житлово-комунального господарства №6582 від 11.11.2011 року, а також довідкою ГЖЕД №6 від 11.12.2011 року №66/1078. Вона разом з колишнім чоловіком мешкала у спірній квартирі з моменту видачі ордеру, тобто з 2006 року за його згодою як член сім»ї наймача та вважає, що набула рівного з іншими членами сім»ї права користування жилим приміщення. На протязі 2005-2011 років вони разом з відповідачем по справі вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно здійснювали догляд за квартирою, підтримували її в належному стані. Таким чином, є всі підстави вважати її членом сім»ї наймача (власника).

В позові позивач вказувала, що 18.08.2009 року її чоловік ОСОБА_5 запропонував їй виписатися тимчасово, для тимчасової процедури оформлення субсидії. 18.08.2009 року вона знялась з реєстрації за даною адресою, але проживала постійно в спірній квартирі, бо не має та не мала іншого місця проживання. Скориставшись тим, що вона знялась з реєстрації, відповідач ОСОБА_5 одноособово приватизував квартиру і став її власником, що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло за №314 від 20.10.2010 року, хоча вона, як дружина зберігала за собою право на приватизацію цього житла. Вважає, що за нею зберігається право власності у спільній сумісній власності даної квартири. Про приватизацію квартири вона дізналася лише у січні 2011 року, коли подала до суду позовну заяву про розподіл майна подружжя. На її неодноразові прохання як усні, так і письмові зареєструвати її у їхній спільній квартирі, відповідач по справі не реагував. Вважає, що її чоловік ОСОБА_5 незаконно позбавив її права зареєструватися в квартирі АДРЕСА_2, як співвласника квартири з 2009 року. Вважає, що орган приватизації також не перевірив наявність підстав у інших членів сім»ї на приватизацію квартири, видавши свідоцтво про право власності на спірну квартиру, вказавши власником лише відповідача, тим самим позбавивши її права на житло. В зв»язку з цим вона, як колишній член сім»ї, просить визнати приватизацію недійсною, скасувати свідоцтво про право власності на житло за №314 від 20.10.2010 року та визнати за нею право власності та користування житловим приміщенням, вселити її у спірну квартиру. Вважає, що фактично був порушений порядок проведення приватизації, визначений Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Просила суд винести рішення, яким скасувати розпорядження органу приватизації та визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, визнати членом сім»ї наймача (власника), вселити її до квартири за адресою: м.Полтава, вул.Жовтнева, буд.№73/1, кв.58. Винести рішення, яким зобов»язати КП ЖЕО №2 укласти з нею договір найму житлового приміщення. Винести рішення, яким зобов»язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області зареєструвати ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3. Винести рішення, яким вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_3.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 позов підтримала. Просила суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі.

Представник виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_6 з позовом не згодна. Позов вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідач ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_2 з позовом не згодні. Просили суд в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Представник Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» ОСОБА_7 в судове засідання не з»явилась, але надала суду заяву, в якій просила суд слухати справу у її відсутності. Вирішення позовних вимог залишити на розсуд суду.

Представник Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області Київський районний відділ ОСОБА_8 в судове засідання не з»явилася, але надала суду лист, в якому просила слухати справу у її відсутності. Заперечує в частині позовних вимог про винесення рішення, яким зобов»язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області зареєструвати ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_4/1 в м.Полтава. Просила суд в задоволенні позову в цій частині відмовити.

Суд вважає можливим слухати справу у відсутності представника Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» ОСОБА_7 та представника Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області ОСОБА_8

Суд, заслухавши представника позивача адвоката ОСОБА_1, представника виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_5, думку адвоката ОСОБА_2, допитавши свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити за безпідставністю.

Судом встановлено, що 14 вересня 2005 року в Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_4 міського управління юстиції між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, актовий запис №1418, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.7).

В судовому засіданні встановлено, що 22 вересня 2010 року наймач квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_14 звернувся з заявою (а.с.74) до завідуючого відділом приватизації житла ОСОБА_15, в якій просив оформити передачу в приватну власність квартири. Уповноваженим власником квартири визначено ОСОБА_5. До вказаної заяви ОСОБА_5 було додано довідку про склад сім»ї наймача від 22.09.2010 року за №5589 (а.с.75). В даній довідці вказано, що ОСОБА_5 є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_6. ОСОБА_3 в даній довідці не значиться.

Розпорядженням виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради Відділ обліку, розподілу та приватизації житла від 20.10.2010 року за №314 (а.с.73) прохання ОСОБА_5, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1/1, кв.58 було задоволено і йому передано дану квартиру в приватну власність.

Технічний паспорт від 24.09.2010 року оформлено на ОСОБА_5.

Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 20.10.2010 року (а.с.6) ОСОБА_5 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3.

Відповідно до ОСОБА_9 про державну реєстрацію прав від 22.11.2010 року (а.с.10) за ОСОБА_5 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 18.05.2012 року (а.с.37) шлюб, зареєстрований 14 вересня 2005 року, актовий запис №1418 в Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_4 міського управління юстиції між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розірвано.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 наполягала на тому, що відповідач ОСОБА_5 обманним шляхом зняв з реєстраційного обліку за адресою: м.Полтава, вул.Жовтнева, буд.№73/1, кв.58 ОСОБА_3 та здійснив приватизацію спірної квартири, тоді як позивач постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1/1, кв.58 з 2005 року по 2011 рік включно, вела з ОСОБА_5 спільне господарство, мала спільний бюджет, здійснювала догляд за квартирою, підтримувала її у належному стані. Тому, вважає адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_3 була членом сім»ї ОСОБА_5 А, відтак, представник позивача адвокат ОСОБА_1 вважає розпорядження виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради Відділ обліку, розподілу та приватизації житла від 20.10.2010 року за №314 щодо передачі квартири АДРЕСА_7 у власність ОСОБА_5 незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а Свідоцтво про право власності на житло від 20.10.2010 року просить суд визнати недійсним. Просила суд визнати ОСОБА_3 членом сім»ї наймача (власника) ОСОБА_5, зобов»язати КП ЖЕО №2 укласти з ОСОБА_3 договір найму житлового приміщення, зобов»язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області зареєструвати ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3. Винести рішення, яким вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_3.

Але з даною думкою представника позивача адвоката ОСОБА_1 суд не може погодитись з наступних підстав.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що до членів сім»ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Частиною 2 статті 64 ЖК України визначено, що до членів сім»ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім»ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

В судовому засіданні встановлено і дана обставина не підлягає доказуванню у відповідності до вимог частини 3 статті 61 ЦПК України, оскільки встановлена в рішенні Київського районного суду м.Полтави від 18.05.2012 року, яке набрало законної сили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 сімейні та шлюбні стосунки припинили близько 4 років назад і до цього часу не відновлювались. ОСОБА_5 в судовому засіданні по розірванню шлюбу підтвердив, що подружнє життя не склалось через несумісність характерів, втрати поваги один до одного. Спільне господарство вони з дружиною не ведуть, спільний бюджет відсутній. Разом як чоловік та жінка не проживають 4 роки. На примирення категорично не згодний.

Отже, на час звернення ОСОБА_5 з заявою 22.09.2010 року до завідуючого відділом приватизації житла ОСОБА_15 про передачу квартири АДРЕСА_1 в приватну власність, позивач ОСОБА_3 в спірній квартирі не проживала, була знята з реєстраційного обліку 18 серпня 2009 року (а.с.8) та вона не була членом сім»ї ОСОБА_5.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Не погоджується суд з думкою представника позивача адвоката ОСОБА_1 щодо визнання розпорядження виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради Відділ обліку, розподілу та приватизації житла від 20.10.2010 року за №314 щодо передачі квартири АДРЕСА_8 у власність ОСОБА_5 незаконним та таким, що підлягає скасуванню та визнання Свідоцтва на право власності на житло від 20.10.2010 року, видане ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_8 недійсним, оскільки відповідно до частини 1, 2, 3, 4, 5 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім»ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов»язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладена на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства). Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Отже, судом встановлено, що на час винесення розпорядження виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради Відділ обліку, розподілу та приватизації житла від 20.10.2010 року за №314 щодо передачі квартири АДРЕСА_8 у власність ОСОБА_5 та видачі Свідоцтва про право власності на житло від 20.10.2010 року, органом приватизації м.Полтава за наданими ОСОБА_5 документами щодо приватизації квартири, дана приватизація квартири здійснена у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Представником позивача адвокатом ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили, що відповідач ОСОБА_5 обманним шляхом здійснив виписку зі спірної квартири позивача ОСОБА_3 Також представником позивача адвокатом ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів, що приватизація квартири та винесення розпорядження виконавчого комітету ОСОБА_4 міської ради Відділ обліку, розподілу та приватизації житла від 20.10.2010 року за №314 щодо передачі квартири АДРЕСА_8 у власність ОСОБА_5, видача свідоцтва про право власності на житло від 20.10.2010 року здійснена в порушення вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача щодо зобов»язання КП ЖЕО №2 укласти з ОСОБА_3 договір найму житлового приміщення, зобов»язання Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області зареєструвати ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3, вселення ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_3, оскільки позивач не є членом сім»ї ОСОБА_5, вона знята з реєстраційного обліку за адресою: м.Полтава, вул.Жовтнева, буд.№73/1, кв.58 та не проживає в спірній квартирі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 необхідно відмовити за безпідставністю.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4-14, 60, 61, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_5 про скасування розпорядження органу приватизації та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання членом сім»ї наймача (власника), зобов»язання укласти договір найму житлового приміщення, вселення до спірної квартири відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Т.В.Турченко