Рішення № 34504545, 29.10.2013, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/5873/13-ц

Провадження № 2/361/2221/13

29.10.2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого-судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Петренко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» про зміну формулювання причин звільнення та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» про зміну формулювання причин звільнення та відшкодування моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що була зачислена на роботу до НТУУ «КПІ» 05.01.1999 року. Працювала в університеті 14 років.

06 червня 2013 року вона була звільнена з роботи, а саме з НТУУ «КПІ» за п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП, у звязку з втратою довіря та п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України за прогул, наказ № 1-177 від 03 червня 2013 року. Вважає таке формулювання звільнення незаконним та безпідставним.

Зазначала, що факту вчинення будь якого розкрадання, хабарництва чи то іншого корисливого правопорушення саме нею не було встановлено. Відповідачем були порушені порядок та умови її звільнення.

Посилаючись на викладене просила визнати незаконними дії відповідача щодо безпідставного її звільнення за п. 2 ч.1 ст. 41 КЗпП та за п.4 ч.1 ст. 41 КЗпП, зобовязати відповідача протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили, внести відповідний запис до її трудової книжки про її звільнення з посади економіста І категорії ФСП, з 06 червня 2013 року за ст. 38 КЗпП за власним бажанням. Стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 12 000 грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача НТУУ «КПІ» ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позову, пояснила, що згідно посадової інструкції економіста факультету соціології і права НТУУ «КПІ» до обовязків позивачки входило здійснення обліку грошових коштів, що надходять і своєчасне відображення їх в бухгалтерському обліку, а також здійснення операцій по прийому, обліку та збереженню коштів з обовязковим дотримання правил їх збереження. Згідно акту № 7 від 28.05.2013 року було встановлено що позивачем були порушені вимоги посадової інструкції. Триває слідство стосовно перевірки фактів встановлених актом № 7 від 28.05.2013 року. Крім того, згідно акту від 30 травня 2013 року позивачка була відсутня на робочому місці без поважної причини, даний акт підписувала ОСОБА_4

Судом встановлено, що згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 була прийнята на посаду бухгалтера 1-ї категорії факультету права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» 05.01.1999 року. (а.с. 8-12)

01 жовтня 2008 року між факультетом соціології і права НТУУ «КПІ» та ОСОБА_1 бухгалтером 1-ї категорії було укладено договір про повну матеріальну відповідальність касира (а.с. 76-77)

На підставі наказу 1628 Л від 22.06.2011 року ОСОБА_1 була переведена на посаду економіста 1-ї категорії ФСП.

Згідно посадової інструкції економіста факультету соціології і права НТУУ «КПІ» до завдань та обовязків економіста входить здійснення обліку грошових коштів, що надходять і своєчасне відображення їх в бухгалтерському обліку; виконання робіт по здійсненню бухгалтерського обліку на факультеті, аналіз контролю за станом і результатами господарської діяльності; виконання оформлення договорів із студентами контрактниками, на основі оформлених договорів проводить нарахування на навчання та відображає в бухгалтерському обліку; виконання необхідних робіт, повязаних з розрахунками студентів контрактників за навчання і контролем за правильністю здійснення розрахункових операцій; на основі прибуткових документів веде касову книгу, звіряє фактичну наявність грошових сум з книжковим залишком; здійснення операцій по прийому, обліку і збереженню коштів з обовязковим дотриманням правил їх збереження, виконання доручень провідного бухгалтера ФСП, а також інші обовязки передбачені інструкцією. (а.с.69-70)

Згідно акту № 7 від 28 травня 2013 року за розпорядженням по факультету від 18 квітня 2013 року № 12 та від 26 квітня 2013 року № 14 з метою перевірки руху коштів при оплаті за навчання студентів контрактників було створено комісію. Перевіркою встановлено, що кошти за навчання, що приймались ОСОБА_1 від студентів контрактників не були оприбутковані через касу факультету, відсутні відповідні записи у касовій книзі та не вносились на банківський рахунок НТУУ «КПІ». Під час роботи комісії ОСОБА_1 було внесено виявлену нестачу коштів на суму 12 000 грн. Комісією виявлено кошти не внесені на банківський рахунок в сумі 59 779 грн. (а.с. 35-38)

Згідно акту від 30 травня 2013 року комісією в складі провідного бухгалтера ФСП ОСОБА_4, завідуючого кафедри філософії ОСОБА_5, голови профбюро ФСП ОСОБА_6 встановлена відсутність 30 травня 2013 року економіста 1 ї категорії ОСОБА_1 на робочому місці з 09 -00 год по 18-00 год. (а.с. 72)

Згідно пояснень ОСОБА_1 остання була відсутньою на робочому місці 30 травня 2013 року у звязку з хворобою (а.с. 73)

Відповідно до наданих копій медичних довідок та записів з медичної книжки, 30.05.2013 року ОСОБА_1 перебувала на прийомі у лікаря хірурга проктолога (а.с. 13,14,92)

Згідно витягу із протоколу 43-13 засідання президії профкому 03.06.2013 року було надано згоду на звільнення з роботи відповідно до п.2 ч. 1 ст.41 КЗпП України у звязку з втратою довіря економіста І категорії факультету соціології і права ОСОБА_1, а також надано згоду на звільнення останньої з роботи відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України за прогул.

Наказом № 1-177 від 03 червня 2013 року «Про вжиття заходів за результатми перевірки фінансової діяльності факультету соціології і права» економіста 1 категорії ФСП ОСОБА_1 було звільнено з 06 червня 2013 року відповідно до п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, у звязку з втратою довіря (грубі порушення розділу 2 посадових інструкцій, порушення правил проведення операцій з грошовими цінностями) та п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП, за прогул (відсутність на робочому місці більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин. (а.с. 44)

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

За ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно та сумлінно, своєчасно точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення: догана, звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Згідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника.

Порядок застосування дисциплінарних стягнення врегульовано ст. 149 КЗпП України, зокрема до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Крім того, за ч.2 ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

За ч. 4 ст. 149 КЗпП стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до положень пунктів 22-23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147(1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За положенням п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Згідно з положенням п. 28 згаданої Постанови звільнення з підстав втрати довір'я (п.3 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, оскільки суду не було надано належних доказів, які б підтверджували, що позивачкою було здійснено прогул без поважних причин. По виходу на роботу 31.05.2013 року нею було надано пояснення з приводу своєї відсутності на роботі та надано відповідні документи на підтвердження даної обставини.

Щодо звільнення за п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України то, суд приходить до висновку, що відповідачем передчасно зроблено висновок про наявність вини в діях позивачки щодо порушення нею посадових обовязків. Згідно листа від 12.07.2013 року (а.с. 90) перевірка по факту порушення фінансової дисципліни на даний час не завершена.

За положеннями ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення 12000 грн. моральної шкоди підлягає частковому задоволенню а саме в розмірі 1 500 грн. При визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачці суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує, що неправомірними діями відповідача позивачеві було завдано душевних страждань, повязаних з майбутнім працевлаштуванням, а також зусиль, які будуть необхідні для відновлення ділової репутації позивачки при новому працевлаштуванні.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів; Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, ст.ст. 40, 41 147-149, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 214-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконними дії відповідача щодо безпідставного звільнення за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України.

Визнати незаконними дії відповідача щодо безпідставності звільнення за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Скасувати наказ Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» від 03 червня 2013 року № 1-177.

Поновити ОСОБА_1 на посаді економіста 1 категорії ФСП в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут».

В задоволенні позовних вимог про внесення відповідного запису до трудової книжки про її звільнення з посади економіста 1 категорії ФСП з 06 червня 2013 року за ст. 38 КЗпП за власним бажанням відмовити.

Стягнути з Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», ЄДРПОУ 37993783 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 моральну шкоду в розмірі 1 500 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Національного технічного університет України «Київський політехнічний інститут» ЄДРПОУ 37993783 на користь Держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

На рішення протягом десяти днів може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Київської області.

Суддя В.С. Сердинський