Постанова № 34500802, 25.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 24» жовтня 2013 р. Справа № 12/2-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.,

при секретарі Лисокобилка А.Ю.,

за участю представників:

апелянта - не з'явився;

боржника - не з'явився;

ліквідатор - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах кредитора ОСОБА_2 (вх.№2923С/2-7) на ухвалу господарського суду Сумської області від 16.04.2013 року по справі №12/2-10,

за заявою в. о. голови правління ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод» Долгопол С.П.,

до Відкритого акціонерного товариства «Тростянецький машинобудівний завод» (код 05486734),

про визнання банкрутом ,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16 квітня 2013 року у справі №12/2-10 (суддя Спиридонова Н.О.) провадження по скарзі ОСОБА_2 на дії ліквідатора Усенка М.П. в частині зобов'язання ліквідатора виплатити скаржнику середній заробіток в сумі 6941,77 грн. - припинено. В іншій частині у задоволенні скарги - відмовлено.

ОСОБА_1 в інтересах кредитора ОСОБА_2 з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду Сумської області від 16 квітня 2012 року у справі №12/2-10 скасувати, справу направити до суду першої інстанції, але іншому складі суду, належним чином повідомити сторони про день, час, місце розгляду справи. Визнати ОСОБА_2 дискримінаційно потерпілою особою. Судовий збір покласти на відповідача - ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод». Фіксацію судового засідання проводити технічними засобами. Зобов'язати ліквідатора надати суду і кредитору свій відзив за 3-5 днів до початку судового засідання. Витребувати з господарського суду Сумської області справу №12/2-10.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 разом з доданими до неї документами було повернуто на підставі п. 2, 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Після усунення обставин, зазначених у ст.97 Господарського процесуального кодексу України, апелянт вдруге звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду Сумської області від 16 квітня 2012 року у справі №12/2-10 скасувати та прийняти нове рішення про стягнення недоплачених сум середнього заробітку за рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 20.12.2010р. та з 2.12.2010р. по день винесення рішення Харківським апеляційним господарським судом. Належним чином повідомити сторони про день, час, місце розгляду справи. Судовий збір покласти на відповідача - ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод». Фіксацію судового засідання проводити технічними засобами. Зобов'язати комітет кредиторів і ліквідатора надати суду і кредитору ОСОБА_2 свій звіт про виконання судового рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 20.12.2010р. Витребувати з господарського суду Сумської області справу №12/2-10. Поновити строк на звернення до суду з 22.04.2013р. Стягнути з відповідача ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод» на користь позивача ОСОБА_2 моральну (не майнову) шкоду в сумі 5000 грн. Визнати ОСОБА_2 дискримінаційно потерпілою особою Заперечення відповідачів відхилити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що господарський суд Сумської області неправомірно застосував до спірних правовідношень між боржником та кредитором Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-6, який вступив в силу 01.01.2011р., адже він не відміняє дію Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108-95-ВР, який необхідно було застосовувати при вирішенні даного спору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2013р. апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Сумської області від 16.04.2013р. прийнята до провадження та призначена до розгляду. На 10.10.2013р.

8.10.2013р. ліквідатор ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод» Усенко М.П. надав клопотання про неможливість його участі у судовому засіданні 10.10.2013р. за сімейними обставинами (вх.№9590), у зв'язку з чим просить провести судове засідання 10.10.2013р. без його участі або перенести розгляд апеляційної скарги на інший день.

Крім того, 088.10.2013р. ліквідатор ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод» Усенко М.П. також надав відзив на вказану апеляційну скаргу (вх.№9591), в якому, посилаючись на правомірність оскарженої ухвали, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

10.10.2013р. до суду апелянт надав клопотання (вх.№9654), в якому просить суд приєднати до матеріалів справи заяву про збільшення позовних вимог. Стягнути з підприємства ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод» на користь ОСОБА_2 71655 грн.57 коп. середньої зарплати або 77283 грн. 95 коп. на 10.10.2013р. Судовий збір покласти на ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод». Скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 02.06.2011р. Скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 16.04.2013р. Стягнути з ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод» на користь ОСОБА_2 77283 грн. 95 коп. за період з 30.06.2009р. по 10.10.2013р. Стягнути з ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод» моральну немайнову шкоду на користь ОСОБА_2 по 17 грн. за кожен день затримки виплати середньої заробітної плати, починаючи з 30.06.2009р.по 10.10.2013р. за 1523 календарні дні в сумі 25891 грн. Визнати неправомірні дії арбітражного керуючого Усенко М.П. в нехтуванні рішення Тростянецького районного суду від 20.12.2010р.та посилання на цивільні справи №2-209/11 №2/532/11. Визнати неправомірні дії арбітражного керуючого Усенко М.П. в нехтуванні ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порушення черговості виплат.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до ч.3 ст.101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються та не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи зазначені правові норми та те, що заявлені апелянтом вимоги не розглядалися в суді першої інстанції, а вимога по збільшення позовних вимог заявлена після прийняття рішення по справі, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні даного клопотання ОСОБА_1

10.10.2013 року до суду від представника апелянта надійшло клопотання (вх.№9655 від 10.10.2013р.), в якому ОСОБА_1 просить суд приєднати до матеріалів справи в якості доказів копії документів, перелічених в клопотанні, враховуючи те, що ст. 22 ГПК України передбачено право сторони надавати документи до матеріалів справи, які до них залучаються.

Ухвалою суду від 08.10.2013 року розгляд клопотання про приєднання до матеріалів справи документів в якості доказів та розгляд справи по суті відкладався з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи.

Крім того 08.10.2013 року ОСОБА_1 звертався до суду з усним клопотанням про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Фоміної В.О., судді Кравець Т.В. та судді Крестьянінова О.О. з посиланням на сумніви щодо неупередженості складу суддів при розгляді апеляційної скарги по даній справі.

Ухвалою суду від 10.10.2013 року в задоволенні клопотання про відвід складу суддів відмовлено у зв'язку із його необґрунтованістю та безпідставністю.

10.10.2013 року ОСОБА_1 після судового засідання та винесеної ухвали про відмову у задоволені відводу колегії суддів надав через канцелярію суду клопотання (вх.№9661), в якому просив суд відвести склад суду від участі у справі, оскільки вважає розгляд справи необ'єктивним та упередженим.

Проте, заявником не доведено наявності обставин, які відповідно до приписів ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відводу (самовідводу) колегії суддів, а відтак заява про відвід колегії суддів задоволенню не підлягає.

Крім того колегія суддів зазначає, що згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому слід розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних заяв про відвід судді (суддів) господарських судів з одних і тих самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви в іншій стилістичній формі), або, хоча й з інших підстав, ніж у первісній заяві, але з таких, що з урахуванням обставин справи були або мали бути відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, і, отже, повинні були зазначатися саме в ній.

Якщо спір вирішується (справа розглядається) колегіально, то відповідним зловживанням процесуальними правами може вважатися послідовне заявлення відводів суддям, що входять до складу відповідної колегії, з одних і тих самих підстав, хоча первісну заяву про відвід одного з цих суддів з тих же підстав залишено без задоволення.

У таких випадках суд не позбавлений права, відмовивши в задоволенні наступної заяви (клопотання), продовжити розгляд справи, в якій заявлено такий відвід, із зазначенням про це в протоколі судового засідання та в описовій частині судового рішення з наведенням в останньому відповідних мотивів; додатково ухвала як окремий процесуальний документ у такому разі не виноситься (п. 1.2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Тобто, в даному випадку заявлення апелянтом клопотання про відвід колегії суддів повторно з тих же підстав слід розцінювати як зловживання процесуальними правами. Крім того, апелянт звертаючись з заявою про відвід колегії суддів не вказав, якій саме колегії суддів ним заявляється відвід, або окремому судді зі складу колегії суддів, що також свідчить про зловживання процесуальними правами.

21.10.2013 року ОСОБА_1 надав через канцелярію суду заяву про приєднання доказів, про доповнення до апеляційної скарги, а саме про збільшення позовних вимог по справі №12/2-10 (вх.№9989), а також ще одну заяву про збільшення позовних вимог (вх.№9992).

Як вже зазначалося, згідно з ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до ч.3 ст.101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються та не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи зазначені правові норми та те, що заявлені апелянтом вимоги не розглядалися в суді першої інстанції, а вимога по збільшення позовних вимог заявлена після прийняття рішення по справі, колегія суддів дійшла висновку про відмову в прийнятті до розгляду заяв апелянта про збільшення позовних вимог.

Щодо приєднання до матеріалів справи документів в якості доказів (клопотання від 10.10.2013 року) та заяви про приєднання доказів (заява від 21.10.2013 року). колегія суддів зазначає наступне

Згідно ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Натомість, ОСОБА_1 звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про приєднання до матеріалів справи в якості доказів копії документів, перелічених в клопотанні, а також заявою про приєднання доказів не обґрунтував неможливість подання відповідних документів до суду першої інстанції.

Таким чином, в задоволенні вищевказаного клопотання слід відмовити у зв'язку із його необґрунтованістю.

Представники боржника, кредиторів, ліквідатор та апелянт у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду не з'явилися, про причини неявки суд не сповістили, про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені. У відповідності до штампу вихідної кореспонденції Харківського апеляційного господарського суду (вих.№015054) ухвала про відкладення розгляду справи на 24.10.2013р. була направлена 14.10.2013р. у кількості шести примірників, що підтверджує належне надіслання копій процесуальних документів - ухвали про відкладення розгляду справи від 10.10.2013р. учасникам судового процесу.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на належне повідомлення сторін у справі про час та місце судового засідання, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників кредиторів, боржника, ліквідатора та апелянта.

Розглянувши копії матеріалів справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

15.01.2010 року порушено провадження у справі №12/2-10 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Тростянецький машинобудівний завод», в порядку статті 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», введена процедура розпорядження майном, призначено розпорядника майна - арбітражного керуючого Усенко М.П., введена процедура санації ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод» та призначений керуючий санацією в.о. голови правління Долгопол С.П.

За результатом попереднього засідання господарським судом Сумської області прийнята ухвала від 08.04.2010 р., якою затверджений реєстр вимог кредиторів до якого зокрема включена заборгованість по заробітній платі працівників за 3 місяці до дня порушення справи про банкрутство ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод» в розмірі 164095, 30 грн. - до першої черги, та заробітна плата працівників та компенсації в розмірі 574829, 33 грн. - до другої черги.

Постановою господарського суду Сумської області від 10.02.2011 року Відкрите акціонерне товариство «Тростянецький машинобудівний завод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Усенко М.П.

До реєстру вимог кредиторів визнано та включено ліквідатором вимоги ОСОБА_2 в розмірі 53148 грн. 36 коп. що складають: 5853,93 грн. - вихідна допомога при звільненні; 37522,50 грн. середній заробіток за затриману виплати заробітної плати при звільненні; 500,00 грн. моральна шкода за затриману при звільненні заробітну плату, компенсація за знецінення грошових доходів - 2402,06 грн.; заборгованість по заробітній платі за травень 2009р. - 1571,51 грн., червень 2009р. - 5298,36 грн.

В ході ліквідаційної процедури вказані суми заборгованості були сплачені в повному обсязі кредитору ОСОБА_2

28.02.2013р. до господарського суду Сумської області звернувся представник кредитора ОСОБА_2 - ОСОБА_1 зі скаргою на дії ліквідатора банкрута Усенка М.П., та з урахуванням уточнень до неї, поданих 25.03.2013р. та 16.04.2013р., які прийняті судом першої інстанції, просив суд:

- визнати неправомірні дії ліквідатора ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод» Усенка М.П. щодо невиконання рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 20.12.2010р.;

- зобов'язати ліквідатора виплатити скаржнику середній заробіток в сумі 6941,77 грн. по справі №2-331/10;

- стягнути з банкрута на корить скаржника середній заробіток починаючи з 21.12.2010р. по 16.04.2013р. за 586 днів в сумі 58635,16 грн.;

- стягнути з банкрута на корить скаржника моральну шкоду в сумі 5000 грн.;

- судовий збір покласти на боржника;

- визнати скаржника дискримінаційно потерпілою особою;

- Фіксацію судового засідання проводити технічними засобами;

- зобов'язати боржника видати суду і позивачу за 3-5 днів до початку розгляду справи свій відзив чи заперечення;

- звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору за розгляд скарги-заяви на підставі п.1 ч.1 ст. 5, п.1 ч. 6-1 Закону України «Про судовий збір»;

- видати постанову суду;

- надати скаржнику час для вивчення заперечень ліквідатора Усенко М.П. на 5-10 днів.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.07.2013р. провадження по скарзі ОСОБА_2 на дії ліквідатора ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод» Усенка М.П. в частині зобов'язання ліквідатора виплатити скаржнику середній заробіток в сумі 6941,77 грн. - припинено, в іншій частині у задоволенні скарги - відмовлено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

26.04.2011р. ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Сумської області з заявою, в якій просить негайного судового реагування на бездіяльність ліквідатора Усенко М.П, та зобов'язати ліквідатора негайно погасити борг по заробітній платі кредитора ОСОБА_2

23.05.2011р. гр. ОСОБА_1 подав до господарського суду заяву, в якій просить зобов'язати ліквідатора Усенко М.П. негайно сплатити борг в сумі 53148,36 коп. відповідно до рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 20.12.2010р., та передати матеріали в правоохоронні органи для порушення кримінальної справи.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.06.2011р. по даній справі заяву ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано ліквідатора ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод» Усенка М.П. внести вимоги кредитора ОСОБА_2 в розмірі 17490,08 грн. до першої черги реєстру вимог кредиторів, з подальшим задоволенням в порядку ч. 1 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в іншій частині заяву ОСОБА_1 залишено без змін. Вказана ухвала залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2011р. по даній справі, тобто набула чинності.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 03.04.2012р. по даній справі, скаргу кредитора ОСОБА_2 на дії ліквідатора ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод» Усенко М.П. задоволено частково, зобов'язати ліквідатора Усенко М.П. в установленому законодавством порядку здійснити відрахування до Пенсійного фонду України внеску з заробітної плати сплаченої ОСОБА_2, в іншій частині скаргу кредитора ОСОБА_2 залишено без задоволення.

В своїй скарзі, поданої 28.02.2013р. кредитор зазначає, що його права були порушені ліквідатором ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод» шляхом невиконання (на думку скаржника) рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 20.12.2010р. у справі №2-331/10, а саме в частині невиплати скаржнику середнього заробітку в сумі 6941,77 грн.

При виплаті ОСОБА_1 суми заборгованості по заробітній платі в ході ліквідаційної процедури, ліквідатором, відповідно до вимог статей 164,165 Податкового кодексу України утримано податок із суми такого доходу в розмірі 15 відсотків що склало суму 6941, 77 грн. Вказана сума була перерахована до бюджету.

Отже, кредитор вже звертався до суду у даній справі і ухвалою господарського суду Сумської області від 03.04.2012р. у задоволенні скарги в частині вимог про стягнення 6941,77 грн. судом було відмовлено.

Зазначена ухвала в частині відмови в задоволенні скарги щодо вимог про стягнення 6941,77 грн. постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2012р. залишена без змін, отже з 06.06.2012р. набрала законної сили.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що ліквідатор правомірно у відповідності до вимог статей 164, 165 Податкового кодексу України утримав податок із суми такого доходу в розмірі 15 відсотків, що склало суму 6941,77 грн. та вказана сума підлягає перерахуванню до бюджету, а також, що заборгованість перед кредитором ОСОБА_2 погашена в повному обсязі.

Отже, колегія суддів вважає що, 28.02.2013р. ОСОБА_1 звернувся до господарського суду зі скаргою на дії ліквідатора, вимоги якої вже були предметом розгляду господарськими судами, у зв'язку з чим прийняті відповідні судові рішення, які набрали чинності.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції діючій до набрання чинності змінами внесеними законом №4212-VI від 22.12.2011р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч.2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Таким чином, відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, розгляд господарським судом цих же вимог вдруге, не допускається, тому, господарським судом правомірно припинено провадження по розгляду скарги ОСОБА_1 на дії ліквідатора в частині зобов'язання Усенка В.П. виплатити скаржнику середній заробіток в сумі 6941,77 грн.

Що стосується інших вимог ОСОБА_1, викладених у скарзі, з урахуванням її уточнень від 25.03.2013р. та від 16.04.2013р., колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище, в ході проведення ліквідаційної процедури ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод» сума заборгованості за рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 20.12.2010р. у справі № 2-331/10 була виплачена в ОСОБА_2, з урахуванням 6941,77 грн., яка була правомірно перерахована до бюджету відповідно до приписів Податкового кодексу України.

Таким чином, у зв'язку з встановленням факту правомірного перерахування до бюджету ліквідатором 6941,77 грн. в якості податку та факту відсутності у банкрута перед кредитором непогашених грошових вимог, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції щодо відмови у визнанні неправомірними дій ліквідатора в невиконанні рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 20.12.2010р.

ОСОБА_1 у своїй скарзі та уточненнях до неї просить суд стягнути з ВАТ «Тростянецький машинобудівний завод» на свою користь середній заробіток починаючи з 21.12.2010р. по 16.04.2013р. в сумі 58635,16 грн. та моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Відповідно до ч.2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції діючій до набрання чинності змінами внесеними законом №4212-VI від 22.12.2011р.) господарським судам не надано повноважень для розгляду в межах справи про банкрутство трудових та цивільно-правових спорів.

В своїй скарзі ОСОБА_1 також просить господарський суд визнати його дискримінаційно потерпілою особою.

Відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (далі - певні ознаки), якщо вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини та громадянина.

Проте, при розгляді даної справи ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не встановлено фактів порушення дискримінаційних прав скаржника, а нормами чинного законодавства - ні статтею 16 ЦК, ні ст. 20 ГК України, ні Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено такого способу захисту прав кредитора у справі про банкрутство, як визнання дискримінаційно потерпілою особою. Отже, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вказаної вимоги ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.

Що стосується інших вимог ОСОБА_1 - щодо: фіксування процесу технічними засобами, надання боржником відзиву на апеляційну скаргу, надання скаржнику постанови суду апеляційної інстанції та часу для ознайомлення з запереченнями ліквідатора, звільнення його від сплати судового збору, колегія суддів зазначає, що вказані вимоги носять процесуальний характер та задоволені в ході розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає ухвалу господарського суду Сумської області від 16.04.2013р. по справі №12/2-10 такою, що прийнята при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування колегія суддів не вбачає, в зв'язку з чим, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 99, 101, п. 1, ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 16.04.2013р. по справі №12/2-10 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 24 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Лакіза В.В.