Постанова № 34500697, 25.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р. Справа № 917/1213/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - не з"явився,

відповідача - Литвиненко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2932 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.13 року у справі

за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Полтава,

до ТОВ "Фірма САВА", м. Полтава,

про визнання договору оренди недійсним

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.08.2013 року (суддя Іваницький О.Т.) позовні вимоги задоволені частково. Припинено провадження в частині стягнення 50 000 грн. моральної шкоди у зв'язку з відмовою від позовних вимог в цій частині. Визнано недійсним на майбутнє договір оренди будинку, споруди від 03.01.2013 року укладений між ТОВ "Фірма САВА", ідентифікаційний код 21043864 та ФОП ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 який суперечить чинному законодавству України як на момент його укладення так і в процесі виконання.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, направив на адресу суду клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

03 січня 2013 року між ТОВ "Фірма «Cава» та ФОП ОСОБА_2 було підписано договір оренди будинку, споруди, строком на один рік. Відповідно до умов договору ТОВ "Фірма С ABA" передає, а ФОП ОСОБА_2 бере в оренду частину торгового залу магазину ТОВ "Фірма CAB А" площею 30,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2. Згідно пункту З.1. вищевказаного договору оренди, об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання договору оренди.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначає що спірний договір оренди від 03.01.2013 року суперечить чинному законодавству і в порушення приписів статей 760 ЦК України та 283 ГК України оскільки орендодавець не передав орендареві частину торгового залу магазину ТОВ "Фірма САВА". Сторонами акт приймання-передачі об'єкта оренди не укладався і не підписувався, не існує до договору і додатка у вигляді схеми орендованої торгової площі, а з самого договору оренди неможливо встановити яку саме частину торгову залу відповідач здав в оренду позивачу.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За приписами частин 1 та 2 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 284 Господарського кодексу України визначені істотні умови договору оренди, а саме - об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Колегія суддів зазначає, що підписаний сторонами у справі договір оренди від 03.01.2013 року не містить встановлених законом істотних умов щодо об'єкту оренди (складу і вартості майна з урахуванням її індексації), орендної плати з урахуванням її індексації, порядку використання амортизаційних відрахувань.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги вищезазначені вимоги частин 1 та 2 статті 638 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що договір оренди будинки, споруди від 03.01.2013 року не є укладеним.

Колегія суддів звертає увагу на положення пункту 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», відповідно до яких у силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Тобто - не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

Не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами);

Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним спірного договору оренди.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд неповно дослідив обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 та пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій має бути, зокрема, зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2013 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (36000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА" (36007, м. Полтава, вул. М.Бірюзова, 84, ідентифікаційний код 21043864) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 860,25 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний судовий наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.10.2013 року

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.