Постанова № 34500614, 29.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р.Справа № 916/2200/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження голови суду Морщагіної Н.С. від 28.10.2013р. №878)

при секретарі судового засідання Чеголі Є.О.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 29.10.2013р.:

від позивача: Тащі Л.Ю., за довіреністю б/н від 19.12.2012р.;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Мікрон"

на рішення господарського суду Одеської області

від 18 вересня 2013 року

по справі №916/2200/13

за позовом: Приватного підприємства "Інгус Ойл"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Мікрон"

про стягнення 11866,66 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 29.10.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.09.2013р. по справі №916/2200/13 частково задоволено позовну заяву Приватного підприємства "Інгус Ойл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Мікрон" про стягнення 11866,66 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 333,48 грн., збитки від інфляції в сумі 52,03 грн., пеню в сумі 1667,40 грн., штраф у сумі 9790,38 грн. та судовий збір у сумі 1717,11 грн.; стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5,91 грн. з посиланням на те, що згідно із видатковими накладними № РН-00000018 від 26.09.2012р., № РН-00000031 від 27.09.2012р., № РН-00000057 від 02.10.2012р., № РН-00000150 від 15.10.2012р., № РН-00000173 від 19.10.2012р. за договором купівлі-продажу ПММ №62 від 18.04.2011р. позивачем передано у власність відповідача товар на загальну суму 48951,93 грн., що підтверджується підписами представників сторін на даних товаросупровідних документах, скріплених відповідними печатками, натомість, ТОВ "Холдингова компанія "Мікрон" не виконало своїх зобов'язань за договором щодо оплати за отриманий товар своєчасно та у повному обсязі, тому нарахування відповідачу штрафних санкцій є правомірним та обґрунтованим.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Мікрон" з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 18.09.2013р. по справі №916/2200/13 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити мотивуючи це тим, що пунктом 3.4 договору фактично змінено порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення штрафу та пені на прострочену суму, оскільки вказаним пунктом договору фактично визначено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з позовом, що не відповідає ч.2 ст.560 Цивільного кодексу України, крім того, судом першої інстанції неправильно застосовано норму матеріального права ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, що призвело до помилкового вирішення спору в частині стягнення інфляційних втрат.

Представник ТОВ "Холдингова компанія "Мікрон" в судове засідання 29.10.2013р. не з'явився, про час, місце та дату розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.10.2013р.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ "Холдингова компанія "Мікрон", заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2011р. між ПП „Інгус Ойл" (продавець) та ТОВ „ХК „Мікрон" (покупець) укладено договір купівлі-продажу ПММ № 62, у відповідності до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити паливно-мастильні та інші матеріали (товар).

Згідно з п.п. 1.5, 2.1 договору базисом поставки є: DDP - склад покупця відповідно до його заявок, строк відвантаження товару - протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання заявки.

За пунктом 2.2 договору покупець здійснює оплату товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження. Датою оплати є дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

У випадку порушення умов оплати відповідно до п. 2.2 договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого, але не оплаченого товару за кожен день прострочення, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується до повного виконання покупцем своїх зобов'язань по оплаті товару (п. 3.2 договору).

З пункту 3.3 договору випливає, що у випадку прострочення оплати товару в строк, зазначений п.2.2 даного договору, більше ніж на 5 (п'ять) банківських днів, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 20% від вартості товару за кожен випадок такої прострочки.

Відповідно до п. 4.1 даний договір набув чинності з моменту його підписання зі строком дії до 31.12.2011р.

15.01.2012р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору №1, якою було продовжено строк дії договору купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. до 31.12.2012р.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем здійснювалась систематична передача у власність відповідача товару, який є предметом даної угоди. Так, згідно із видатковими накладними № РН-00000018 від 26.09.2012р., № РН-00000031 від 27.09.2012р., № РН-00000057 від 02.10.2012р., № РН-00000150 від 15.10.2012р., № РН-00000173 від 19.10.2012р., які підписані та скріплені печатками представниками обох сторін, позивачем передано у власність відповідача товар на загальну суму 48951,93 грн.

З врахуванням прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної на виконання умов договору купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. продукції, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з ТОВ „ХК „Мікрон" 11866,66 грн., з яких 1686,03 грн. пені, 338,13 грн. 3% річних, 9790,38 грн. штрафу та 52,12 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із видатковими накладними № РН-00000018 від 26.09.2012р., № РН-00000031 від 27.09.2012р., № РН-00000057 від 02.10.2012р., № РН-00000150 від 15.10.2012р., № РН-00000173 від 19.10.2012р., які підписані та скріплені печатками представниками обох сторін, позивачем передано у власність відповідача товар на загальну суму 48951,93 грн.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2.2 договору купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. покупець здійснює оплату товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження. Датою оплати є дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Проте, як вбачається із банківської виписки по рахунку позивача № 26004289141, відкритому у ПАТ „Марфін Банк", відповідач з порушення строків сплатив борг за договором.

Згідно ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної на виконання умов договору купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. продукції, позивачем з посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України було здійснено розрахунок трьох відсотків річних в сумі 338,13 грн., що є наслідком порушення вказаного грошового зобов'язання.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок суми трьох відсотків річних апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не було враховано, що загальна тривалість календарного 2012 року складає 366 календарних днів, а не 365 днів. Також, в порушення вимог ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, якими визначаються правила початку та закінчення перебігу строків, ПП „Інгус Ойл" неправильно визначалась тривалість строку порушення відповідачем власних зобов'язань, в результаті чого, даний термін кожного разу безпідставно збільшувався на 1 день.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати трьох відсотків річних в загальній сумі 333,48 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають частковому задоволенню.

Крім того, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем було нараховано ТОВ „ХК „Мікрон" до сплати збитки від інфляції в сумі 52,12 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних збитків, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом, що позивачем допущені помилки при його здійсненні, оскільки невірно застосовані індекси інфляції періоду прострочення до суми основного боргу.

У листі Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р. зазначено наступне. Для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця - червня.

У постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30 висловлено правову позицію, згідно із якою при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Отже, за результатами здійсненого перерахунку, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції про нарахування відповідачу до сплати збитків від інфляції в сумі 52,03 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положеннями п.п. 3.2, 3.3 договору купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. визначено, що у випадку порушення умов оплати, передбачених даним договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого, але несплаченого товару за кожен день прострочки, яка діяла протягом періоду, за який сплачується пеня. Пеня нараховується до повного виконання покупцем власних зобов'язань з оплати товару. У випадку прострочки оплати товару в строки, обумовлені п. 2.2 даного договору, більш ніж на 5 (п'ять) банківських днів, покупець сплачує на користь продавця штраф в розмір 20% від вартості товару за кожен випадок такої прострочки.

З посиланням на п.п. 3.2, 3.3 договору купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р. позивачем нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 1686,03 грн. та штраф в сумі 9790,38 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок суми штрафу, нарахованого на підставі п. 3.3 договору купівлі-продажу ПММ № 62 від 18.04.2011р., апеляційний господарський суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 9790,38 грн. підлягають задоволенню.

Проаналізувавши розрахунок пені, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з господарським судом першої інстанції, що позивачем допущено помилки при здійсненні її розрахунку, які є аналогічними із тими, що були допущені з боку ПП „Інгус Ойл" при здійсненні розрахунку трьох відсотків річних.

Таким чином, за результатами здійсненого перерахунку, місцевим господарським судом правомірно нараховано відповідачу до сплати пені в сумі 1667,40 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 18.09.2013р. по справі №916/2200/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Холдингова компанія "Мікрон" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 18.09.2013р. по справі №916/2200/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 04.11.2013р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.