Постанова № 34500508, 31.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р.Справа № 916/1839/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Савицького Я.Ф., Головея В.М.,

(склад колегії суддів змінено розпорядженням голови суду №896 від 30.10.2013р.)

при секретарі судового засідання: Молодов В.С.,

Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс»

на рішення господарського суду Одеської області від 02 вересня 2013 року

у справі № 916/1839/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «О.С.А.-Транс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс»

про стягнення 23 920,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «О.С.А.-Транс» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс» 23 920,00 грн., з яких 23000 грн. заборгованості за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №22 від 01.02.2013р. та 920 грн. пені. (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 02.09.2013 р.)

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.09.2013 р. (суддя Петров В.С.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „О.С.А.-Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Карга-Сервис" про стягнення 23920,00 грн. задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Карга-Сервис" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „О.С.А.-Транс" суму основного боргу в розмірі 23000 грн. 00 коп., пеню в розмірі 920 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „О.С.А.-Транс" на користь державного бюджету судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 1720 грн. 50 коп.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажу в сумі 23 000,00 грн. підтверджується наявними доказами, відповідачем не спростовано наявність спірної заборгованості перед позивачем, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Також суд погодився з розрахунком пені в сумі 920 грн. згідно з уточненнями до позовної заяви.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове рішення, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що ним не отримано копію позовної заяви, що є порушенням процесуального законодавства; апелянт вважає, що копія позову йому не прямувала, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості відправки йому копії, у рішенні суду вказано про право відповідача на ознайомлення з матеріалами справи і не враховано обов'язок позивача направити йому копію позовної заяви.

Скаржник вважає, що позовна заява не підлягала розгляду згідно приписів п.6 ст.63 ГПК України, якщо не представлені докази направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, докази а саме повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, на думку апелянта, він не був стороною в судовому процесу, оскільки згідно ст.21 ЦПК України відповідача є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника апелянта.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в іншому процесі, доказів зайнятості в іншому процесі не надав.

Судовою колегією дане клопотання було відхилено, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „О.С.А.-Транс" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Транс-Карга-Сервис" (експедитор) було укладено договір № 22 про перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п. 1.1 якого відповідач як експедитор доручає, а позивач як перевізник приймає на себе зобов'язання по здійсненню експортно-імпортних, транзитних та внутрішніх перевезень вантажів за дорученням відповідача в контейнерах та без них, а також порожніх контейнерів по території України за узгодженими ставками.

П. 3.1.6 договору передбачено, що експедитор сплачує послуги перевізника після отримання повного пакету документів (п. 3.2.7) та у відповідності до п. 6 дійсного договору. У разі виникнення у вантажовласника/вантажоотримувача зауважень або претензій до перевізника або до доставленого ним вантажу, вантажовласник може зробити застереження (зауваження, претензію) на товаросупроводжувальних документах, що підтверджують здійснення перевізником перевезення та являються для експедитора підставою для оплати. Передача документів про здійснене перевезення здійснюється актом приймання-передачі.

За умовами п. 6.1 договору оплата за перевезення вантажу здійснюється за узгодженими цінами згідно виконаної роботи по здійсненим рейсам на протязі 14 робочих днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника. Вартість робіт визначається згідно попередньо узгодженої договірної ставки на перевезення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено в ході апеляційного розгляду, позивач взяті на себе зобов'язання відповідно до вказаного договору № 22 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.02.2013 р. виконав належним чином, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000056 від 11.03.2013 р. на загальну суму 27600 грн. (а.с. 18), який підписано без зауважень уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств. Для оплати наданих послуг позивачем було виставлено відповідачу відповідний рахунок-фактуру №СФ-0000056 від 11.03.2013 р. на суму 27600 грн. (а.с. 19).

В свою чергу, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором в повному обсязі, та сплатив заборгованість лише частково - в розмірі 4600 грн., що підтверджується випискою ПАТ „Приватбанк" за 29.04.2013 р.

Позивач направив відповідачу претензію від 21.05.2013 р. за вих. № 21/05, яка була отримана відповідачем 10.06.2013 р., проте залишена останнім без задоволення, що й послугувало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом першим ст. 612 та ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення з відповідача 23 000 грн. заборгованості за надані послуги згідно договору № 22 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01 лютого 2013 р., оскільки заборгованість відповідача підтверджена матеріалами справи та не спростована жодними доказами, при цьому, відповідачем здійснено часткову оплату наданих послуг, що підтверджується банківською випискою та є доказом визнання заборгованості.

Крім того, судова колегія звертає увагу на акт звірки взаєморозрахунків станом на 21.05.2013 року, згідно якого заборгованість ТОВ «Транс-Карга-Сервіс» на користь ТОВ «О.С.А.-Транс» складає 23 000 грн. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств, що свідчить також про визнання відповідачем свого боргу.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про процесуальні порушення при розгляді справи в першій інстанції, а саме ненаправлення копії позовної заяви відповідачу, оскільки такі доводи спростовуються квитанцією УДППЗ „Укрпошта" про направлення ТОВ „Транс-Карга-Сервис" позовної заяви та додатків та описом вкладення до неї (а.с.5,6), що свідчить про те, що копія позовної заяви направлялась відповідачу.

Окрім того, в матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення ухвал суду про порушення провадження у справі (а.с.28), та про відкладення (а.с.37), які отримані представником ТОВ „Транс-Карга-Сервис" Німенко А.О.

Отримання вищеназваних ухвал також свідчить про обізнаність відповідача про розгляд даної справи у суді, а тому судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції про можливість ознайомлення з матеріалами справи у відповідності до ст.22 ГПК України.

Окрім того, безпідставним є посилання апелянта на положення ст.21 ЦПК України, оскільки господарські суди України при здійсненні правосуддя керуються нормами Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Карга-Сервіс» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 02 вересня 2013 року у справі №916/1839/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 04.11.2013 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Я.Ф.Савицький

Суддя В.М.Головей