Постанова № 34500293, 30.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2013 р. Справа№ 925/1021/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Гончарова С.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі:Громак В.О. за участю представників сторін: від позивача - не з'явився; від відповідача - не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 року

по справі № 925/1021/13 (суддя-Анісімов А.Д.)

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області

до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення № 10023/0233 філії Черкаського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

про стягнення 6986 грн. 34 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 року у задоволені позовних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 року по справі № 925/1021/13 та винести нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року змінено склад колегії суддів.

Відповідач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав заперечення на апеляційну скаргу. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві тапрофесійних захворювань у Черкаській області своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені /а.с.87/.

Разом з цим, відповідачем подано заяву про розгляд справи буз участі представника публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення № 10023/0233 філії Черкаського обласного управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що 05.09.2013 року у судовому засіданні справу було відкладено у зв'язку з неявкою сторін, справа розглядається без їх участі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2000 року відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, як клієнт, уклали угоду на зарахування на особові рахунки та виплату страхових виплат застрахованим №44 (далі - угода №44), згідно з якою клієнт доручив банку, а останній узяв на себе зобов'язання здійснювати зарахування на поточні (вкладні) рахунки, відкриті в його установах, та виплату страхових виплат застрахованим клієнтам (громадянам) на платній основі через установи банку./а.с.38/.

Водночас, судом встановлено, що Голик Василь Панасович є потерпілим від нещасного випадку, який стався з ним на виробництві 26.05.1989 року, у зв'язку з чим останній з 01.04.2001 року перебуває на обліку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань з правом отримання страхових виплат і соціальних послуг згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Кошти перераховувалися на особовий рахунок Голика В.П. №26202000283477 в ТВБВ №10023/0233 філії Черкаського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України».

10.10.2012 року гр.Голик В.П. помер, про що підтверджено свідоцтвом про смерть 1-СР №200282/а.с.10/.

На момент зарахування коштів на рахунок, відповідач не знав про смерть одержувача, а отже правомірно зарахував кошти на рахунок клієнта.

Оскільки страхові виплати Голику В.П. було призначено довічно, щомісячні перерахування проводилися автоматично і до дня припинення виплат фондом було надлишково перераховано 6986 грн. 34 коп. Постановою позивача від 26.03.2013 року № 2303/59/59/78, у зв'язку зі смертю Голика В.П.., припинено виплату щомісячних грошових сум з 10.10.2012 року/а.с.11/.

Позивач стверджує, що грошова виплата в сумі 6986 грн. 34коп. підлягає поверненню Фонду, оскільки вони були перераховані позивачем на рахунок Голик В.П. після його смерті і він відповідно до ч.4 ст.25 Цивільного кодексу України не набув права власності на них, спірна сума коштів не належить спадкоємцям Голика В.П.

У зв'язку з цим позивачем на адресу відповідача був надісланий лист №197/03-30 від 20.03.2013 року про повернення надлишково перерахованих коштів в сумі 6986 грн. 34 коп.

Відповідач вимогу, заявлену в листі не визнав, направив позивачеві письмову відповідь №238 від 27.03.2013 року, в якій послався на те, що відповідно до умов уогоди сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами цього правочину, дана угода не визнана недійсною, не розірвана тобто є чиною. Даною угодою та іншими законодавчими актами не передачено обов'язок банку повернення фонду вже зарахованих грошових сум на рахунок клієнта, вже після його смерті./а.с.13/.

У своїх запереченнях на апеляційну скаргу відповідач зазначив що, на момент зарахування коштів на рахунок клієнта банк не знав і не міг знати про смерть Голика В.П., а тому його дії по їх зарахуванню є такими, що відповідають умовам угоди № 44 від 13.12.2000 року, укладеної з позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ч.1 ст. 28 та ч.ч. 1, 9 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, уразі настання страхового випадку. Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або за рішенням суду. За бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку.

Пунктами 1.8. та 1.9. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 24 від 27.04.2007р. передбачено спосіб одержання потерпілими суми страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку, а також те, що повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування.

Положеннями статей 1066, 1067 ЦК України врегульовано правовідносини між банком та його клієнтом за договором банківського рахунку; за умовами договору банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.39. ст. 1, п. 7.1.2. ст. 7 та ст.. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", гроші, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність отримувача; списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Слід зазначити, що обов'язок банку здійснити певні дії щодо особового рахунку клієнта (в тому числі здійснити повне чи часткове списання грошових коштів з особового рахунку клієнта) виникає лише у передбачених законодавством випадках.

Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження, а також без розпорядження клієнта - на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до статті 1071 ЦК України встановлюють підстави списання коштів з рахунку клієнта: за розпорядженням останнього - власника рахунку та на підставі судового рішення, прийнятого відносно власника рахунку щодо примусового стягнення з нього грошових коштів, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

В матеріалах справи відсутні докази існування відповідного розпорядження клієнта або судового рішення, прийнятого стосовно володільця рахунку чи його спадкоємців, а також відсутні докази порушення банком прав позивача невиконанням такого рішення.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 року у справі № 925/1021/13.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області на рішення господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 року у справі № 925/1021/13 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 року у справі № 925/1021/13 залишити без змін.

3.Матеріали справи №925/1021/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Гончаров С.А.

Кропивна Л.В.