Постанова № 34500110, 31.10.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.10.2013 р. справа №905/3094/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Чернота Л.Ф., Бойченка К.І., Стойка О.В.за участю представників: від позивача:Максимченко І.В. - за дов. №21-12/12-3 від 21.12.2012р.від відповідача:не з"явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київна рішення господарського суду Донецької області від11.07.2013р. у справі№905/3094/13 (суддя Тоцький С.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м. Донецькдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київпровизнання договору фінансового лізингу №576-04/07 від 16.04.2007р. недійсним в частині встановлення у пункті 6.1. права відповідача на вилучення у позивача предмета лізингу у безспірному порядку В С Т А Н О В И В:

У 2013 році товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою, до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м.Київ, про визнання договору фінансового лізингу №576-04/07 від 16.04.2007р. недійсним в частині встановлення у пункті 6.1. права відповідача на вилучення у позивача предмета лізингу у безспірному порядку

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.07.2013р. позовні вимоги задоволені. Визнаний недійсним п. 6.1. договору фінансового лізингу (оренди) №L576-04/07 від 16.04.2007р. щодо права відповідача на вилучення у позивача предмета лізингу у безспірному порядку.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м.Київ з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та права України. Тому він звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 11.07.2013р. у справі №905/3094/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У судовому засіданні представник відповідача наполягає на задоволенні апеляційної скарги

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м.Донецьк, у судове засідання не з"явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із знаходженням повноважного представника у відпустці, однак доказів у зазначене клопотання не надав. Тому колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання, як необґрунтоване.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до приписів ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши доводи представника відповідача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 16 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №L576-04/07, за умовами п.1.1. якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації у володіння та користування протягом усього строку лізингу за плату (лізингові платежі) майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів та не може бути менше одного року.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що вартість предмету лізингу складає 572838,18грн., в тому числі 20% ПДВ: 95473,03грн.

Згідно п.4.1. договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця. Розмір лізингових платежів за кожний період лізингу, їх загальна сума та порядок сплати зазначаються в графіку (п.4.2. договору).

Цей договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно графіку і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором (п.8.1. договору).

З матеріалів справи вбачається, що Держаним виконавцем відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку 11.12.2012р. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом №2686 виданого 07.12.2012р. приватним нотаріусом Кондратенко М.І. про повернення лізингоодержуваем ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" на користь лізингодавця ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" предмету лізингу - екскаватора-навантажувача KOMATSU WB93R-15, реєстраційний номер 4394АА, 2007 року випуску.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору фінансового лізингу №576-04/07 від 16.04.2007р. недійсним в частині встановлення у пункті 6.1. права відповідача на вилучення у позивача предмета лізингу у безспірному порядку, посилаючись на те, що цій пункт договору суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Виходячи із змісту лізингових правовідносин, визначених положеннями ч.2 ст.1 Закону «Про фінансовий лізинг», внаслідок укладання договору фінансового лізингу лізингоодержувач набуває право тимчасового правомірного володіння та користування майном предметом лізингу.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Стаття 215 Цивільного кодексу України встановлює підставу недійсності правочину - недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, передбачених ч.ч.1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з п. 6.1 договору сторони домовились, про випадки коли саме лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та вилучити у лізингоотримувача предмет лізингу.

Однак, відповідно до приписів ч. ч. 2, 3 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", яка є спеціальною по відношенню до норм ЦК України, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про те, що умови п.6.1. Договору фінансового лізингу (оренди) № L576-04/07 від 16.04.2007р. не відповідають вимогам ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", а саме невідповідність у тому, що сторони домовились достроково в односторонньому порядку розірвати зазначений договір, однак законом сторонам надано право лише відмовитися від договору лізингу.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням Цивільного кодексу України також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Колегія суддів вважає, що позивач довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України свої вимоги за даним позовом, тому господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги та визнаний недійсним п. 6.1. договору фінансового лізингу (оренди) №L576-04/07 від 16.04.2007р. щодо права відповідача на вилучення у позивача предмета лізингу у безспірному порядку.

Відповідачем надані заяви про передачу справи за підсудністю до господарського суду м. Києва. Колегія суддів вважає, що господарським судом обґрунтовано залишені без задоволення заяви відповідача про передачу справи за підсудністю до господарського суду м.Києва, оскільки за приписами ст.17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що висновки, викладені в рішенні господарського суду Донецької області від 11.07.2013 року у справі №905/3094/13, ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 11.07.2013р. у справі №905/3094/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.07.2013р. у справі №905/3094/13- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Л.Ф.Чернота

Судді: К.І.Бойченко

О.В.Стойка

Надр.5 прим:

1 - у справу;2 - позивачу;

3 - відповідачу;4 - ДАГС;5- ГСДО