Рішення № 34500042, 31.10.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2013 Справа №917/1861/13

м. Полтава

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 7191,74 грн.

Суддя Пушко І.І.

від позивача: Міняйло Г.Ю., довіреність від 02.01.2013 року, № 19-14/8;

від відповідача: не з'явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача коштів в сумі 7191,74 грн. за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 03.05.2006 року № 500, з яких: 3579,00 грн. - основна заборгованість за період з 01.02.2013 року по 30.04.2013 року, 3579,00 грн. - пеня; 33,74 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманої теплової енергії.

Відповідач відзив на позов та витребуваних документів не подав, в судове засідання не з'явився, своїм правом на судовий захист не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи, а.с. 42), в зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

За змістом ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду що набуло законної сили, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, тому, що їх істинність вже встановлено у рішенні і не має необхідності встановлювати їх знову.

Так, рішенням господарського суду Полтавської області по справі № 917/448/13-г встановлено, що 03.05.2006 року між сторонами було укладено договір № 334 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі Договір), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання приміщень до межі розподілу будівлі приміщення магазину "Екстрим-спорт" по майдану Незалежності, 7. Крім того, до даного договору були укладені Додаткові угоди №1 від 25.09.2006, №4 від 10.04.2009 р. та №6 від 20.10.2011 р.

При цьому сторони узгодили наступне:

- розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків (п.11 договору в редакції Додаткової угоди №6);

- оплата вартості теплової енергії, визначеної розрахунковим способом в п. 3 Додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", проводиться відповідачем плановим платежем до 30 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться відповідачем до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку (п.11.1 договору в редакції Додаткової угоди №6);

- факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору. Уразі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в п'ятиденний термін, як це передбачено пунктом 7ж) Договору, він, підписаний позивачем в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання відповідачу теплової енергії (п.11.2 договору в редакції Додаткової угоди №6);

- у випадку несплати у вказані у договорі строки нараховується пеня у розмірі 1% за кожен день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 №686-XIV (зі змінами), а також стягуються 3% річних та інфляційні витрати від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України(п.11.3 договору в редакції Додаткової угоди №6);

- даний договір заключний на період а) для опалення з 01.05.2006 р. по 31.12.2011 р.; б) для гарячого водопостачання з 01.05.2006 р. по 31.12.2011 р.; в) в частині розрахунків до їх повного завершення і вважається продовженим щорічно, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд ( п. 17 Договору).

20.10.2011р. між сторонами було укладено додаткову угоду №6 до даного договору, якою договір доповнено розділом щодо обліку теплової енергії, відповідно до якого обсяг теплової енергії, який поставляється споживачу у розрахунковому періоді, визначається теплопостачальною організацією розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження об'єктів з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та наведений у п.3 додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", який є невід'ємною частиною договору. Дії, спрямовані на розірвання договору чи припинення його дії, сторонами не вчинялися.

Позивачем надані акти прийняття-передачі теплової енергії за лютий - квітень 2013 року, оформлені в порядку п. 11.2. Договору в редакції додаткової угоди № 6, та рахунки на оплату, які свідчать про відпуск теплової енергії споживачу та її вартість, а також реєстри, що підтверджують факт вручення відповідачу актів та рахунків згідно вимог.

Як свідчить розрахунок позивача, договірні зобов'язання в частині оплати отриманої теплової енергії відповідачем належним чином не виконувались внаслідок чого утворилась заборгованість. Так, за період з 01.02.2013 року по 30.04.2013 року за послуги теплопостачання відповідачем заборговано 3579,00 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Таким чином, доказів оплати відповідачем заборгованості, у тому числі у встановлені договором строки, суду не надано. Відповідач письмового відзиву та свого конттрозрахунку суми позову не надав, тверджень позивача не спростував. За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на суму 3579,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Позивач на підставі п. 11.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 6 нарахував відповідачу пеню за період з 16.03.2013 року по 29.07.2013 року в розмірі 3579,00 грн.

Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення пені суд приймає до уваги наступне.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Разом з тим, пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено судом, відповідач порушив строки розрахунків за Договором, проте, в даному випадку сума неустойки в розмірі 3579,00 грн. за 136 дні прострочення платежу при сумі боргу 3579,00 грн., яку позивач прохає стягнути з відповідача, є, на думку суду, завищеною, тому на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України суд зменшує розмір пені на 50%. Таким чином, до стягнення підлягає 1789,50 грн. пені.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника сплатити грошову суму на вимогу кредитора, а також 3 % річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення 33,74 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 16.03.2013 року по 29.07.2013 року.

При перевірці наданого позивачем розрахунку судом виявлено, що період та розмір нарахування 3% річних є обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства України, тому, приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення 3 % відсотків річних задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки. Таким чином, судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44-49 (ч.2), 82, 83 (п.3 ч. 1), 84-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2-а, м. Полтава, 36008, р/р 260007148 в АК "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030 - 3579 грн. 00 коп. - заборгованості; 1789 грн. 50 коп. - пені; 33 грн. 74 коп. - три проценти річних; 1720 грн. 50 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 1789,50 грн. пені у позові відмовити.

4. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя Пушко І.І.