Рішення № 34499837, 29.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3284/13 29.10.13

За позовом Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»

до Дочірнього підприємства «Край Проперті»

про стягнення заборгованості 36 000, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Якимець О.О.

від відповідача: Паславська У.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Край Проперті» про стягнення заборгованості 36000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 року порушено провадження у справі № 910/3284/13, розгляд справи призначено на 20.03.2013 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 р. у справі № 910/3284/13 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства "Край Проперті" на користь Об'єднання підприємств "Українська Ліга музичних прав" 21309, 21 грн. (двадцять одну тисячу триста дев'ять грн. 21 коп.) боргу та 1 018 (одну тисячу вісімнадцять) грн. 40 коп. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 р. рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2013 р. рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

05.09.2013 р. матеріали справи № 5011-58/18249-2012 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу за № 910/3284/13 передані на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2013 р. суддя Бондарчук В.В. матеріали справи №910/3284/13 прийняла до свого провадження та призначила до розгляду на 24.09.2013 р.

24.09.2013 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що позивач зобов'язаний, виходячи з умов договору № Київ/04/07/09 від 01.07.2009 р., надавати послуги з розподілу роялті між виробником фонограм та відеограм, однак у зв'язку з анулюванням свідоцтва у позивача відсутнє право здійснювати таку діяльність, що дало підставу відповідачеві припинити оплату послуг, які фактично не надавалися.

У судовому засіданні 24.09.2013 р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача 14 690,79 грн., у зв'язку з тим, що відповідачем будо добровільно сплачено на користь позивача 21 309,21 грн. заборгованості за період з 01.07.2011 р. по 14.05.2012 р. та 1018,40 грн. судових витрат.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

У судовому засіданні 24.09.2013р. оголошувалась перерва до 29.10.2013р. на підставі ст.77 ГПК України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2009 р. між сторонами по справі було укладено договір № Київ/04/07/09 про сплату винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм (далі договір).

Відповідно до п.1.1 договору, предметом Договору є умови використання Компанією способом публічного виконання (публічної демонстрації) у частині приміщень Торгівельно-розважального комплексу «Магелан», що належить Компанії, опублікованих з комерційною метою фонограм відеограм), їх примірників та зафіксованих у них виконань музичних творів (далі разом - фонограми) та сплати Лізі, як уповноваженій організації колективного управління, винагороди (роялті) за таке використання фонограм. Компанія зобов'язується сплачувати Лізі узгоджену в Додатках до цього Договору винагороду за публічне виконання Фонограм.

Згідно з п. 2.2.1 договору відповідач зобов'язується не пізніше п'яти днів після закінчення звітного місяця виплачувати позивачеві винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідач перераховує винагороду на розрахунковий рахунок позивача, який зазначено в договорі.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що він є укладеним на строк з моменту його підписання Сторонами і до 31.12.2009р., при цьому п. 2.2.1 договору залишаються в силі до повного виконання компанією своїх зобов'язань, що виникли під час дії цього Договору. У випадку, якщо жодна з Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної вище дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу.

Згідно п.п.1.1, 1.2 Додатку № 2 до договору, загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договору становить 2000,00 грн. (Дві тисячі грн. 00 коп.). Зазначена сума щомісячно перераховується Компанією на розрахунковий рахунок Ліги відповідно до умов Договору. Сторонами погоджено, що виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року, і т.д.).

Рішенням Державної служби інтелектуальної власності України від 14.05.2012 р. № 3-7/3450 анульовано свідоцтво України від 02.04.2009 № 5/УО про визнання ОП "Українська ліга музичних прав" уповноваженою організацією колективного управління зі збору і розподілу винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та зафіксованих у них виконань шляхом публічного виконання фонограм та публічної демонстрації відеограм, опублікованих з комерційною метою.

Вказаним вище рішенням, зобов'язано ОП "Українська ліга музичних прав", протягом тридцяти днів повідомити осіб, з якими було укладено договори про виплату винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, про розірвання цих договорів.

На виконання зазначеної вимоги ОП "Українська ліга музичних прав" розмістило відповідні оголошення в газеті "Голос України" від 20.06.2012 р. та газеті "Урядовий кур'єр" від 19.06.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, відповідачем направлено лист №560 від 04.12.2012 р. позивачеві, яким повідомлено останнього про припинення дії договору № Київ/04/07/09 про сплату винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм 01.07.2009 р. саме з 31.12.2012 року.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач за період дії договору з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р. повинен сплатити роялті на загальну суму 36 000,00 грн.

Однак відповідач вказану винагороду оплатив лише частково в сумі 21 309,21 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень (наявні в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати винагороди за договором № Київ/04/07/09 про сплату винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм 01.07.2009 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14 690,79 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України про визнання організації колективного управління уповноваженою організацією №5/УО від 02.04.2009р., Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" є єдиною організацією, яка уповноважена здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та зафіксованих у них виконань, шляхом їх: - публічного виконання фонограм, опублікованих з комерційною метою; - публічної демонстрації відеограм, опублікованих з комерційною метою, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003р. №71 «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати», та контроль за правомірним використанням таких фонограм, відеограм і зафіксованих у них виконань.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права» допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків.

Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

Особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх примірники, повинні надавати організаціям, зазначеним у частині другій цієї статті, точні відомості щодо їх використання, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ Додатку про порядок та умови виплати винагороди (роялті) Постанови КМУ №71 від 18.01.2003р. «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати», суб'єкти комерційного використання зобов'язані до початку здійснення комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань укласти з уповноваженою організацією колективного управління, що визначена в установленому порядку МОН, договір про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань (далі - договір про виплату винагороди (роялті), у якому сторонами згідно із законодавством визначаються:

- спосіб комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань;

- розмір винагороди (роялті) та строк її виплати;

- відповідальність суб'єктів за:

а) прострочення строку виплати винагороди (роялті);

б) несвоєчасне подання або подання недостовірних відомостей, необхідних для збирання і розподілу винагороди (роялті), зокрема щодо правильності зазначення найменування використаних фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, виконавців, виробників фонограм чи відеограм, тривалості кожного використання зазначених об'єктів суміжних прав, розміру доходів, одержаних у результаті провадження діяльності, пов'язаної з їх використанням, або розміру витрат на використання таких об'єктів;

в) неправильне нарахування належної до виплати суми винагороди (роялті);

- строк дії договору;

- інші умови договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як встановлено судом вище, відповідачем направлено лист №560 від 04.12.2012 р. позивачеві, яким повідомлено останнього про припинення дії договору № Київ/04/07/09 про сплату винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм 01.07.2009 р., яким реалізоване право припинити зобов'язання, встановлене укладеним договором, зокрема щодо сплати роялті - саме з 31.12.2012 року.

Вищезазначеним спростовується твердження відповідача, що обов'язок його відносно сплати роялті у нього відпав саме з 14.05.2012 р., тобто з дня анулювання свідоцтва від 02.04.2009 № 5/УО про визнання ОП "Українська ліга музичних прав" уповноваженою організацією колективного управління зі збору і розподілу винагороди (роялті), оскільки договір, яким сторони визначили для себе взаємні зобов'язання припинив свою дії лише з 01.01.2013 р., та враховуючи, що рішенням Державної служби інтелектуальної власності України від 14.05.2012 р. № 3-7/3450 зобов'язано позивача розподілити та перерахувати зібрану винагороду (роялті) організаціям колективного управління або безпосередньо відповідним особам, зазначеним у статті 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

При цьому, Рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 14.05.2012 № 3-7/3450 не може безпосередньо припинити зобов'язання за договором № Київ/04/07/09 про сплату винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм від 01.07.2009 р.

Такої позиції притримується і Вищий господарський суд України у постанові від 25.12.2012 р. по справі № 5011-20/4961-2012 та постанові від 03.09.2013 р., якою дану справу направлено на новий розгляд.

Станом на час вирішення спору відповідач визначеної договором винагороди (роялті) у розмірі 36 000,00 грн., яка нарахована позивачем за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р. оплатив лише частково у розмірі 21 309,21 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 14 690,79 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № Київ/04/07/09 про сплату винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм від 01.07.2009 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 14 690,79 грн.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл понесених судових витрат, суд відзначає наступне.

Згідно п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, Об'єднанням підприємств «Українська ліга музичних прав» було сплачено 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що підтверджується платіжним дорученням №998 від 20.05.2013 р. та 860,25 грн. судового збору за подання касаційної скарги, що підтверджується платіжним дорученням №1035 від 31.07.2013 р.

Отже, враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав» задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Край Проперті» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10, ідентифікаційний код - 24365189) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав» (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 5/13, кв. 38, ідентифікаційний код - 32309633) 14 690 (чотирнадцять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 79 коп. - боргу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 60 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 01.11.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.