Постанова № 34499836, 30.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

"fs149">

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

T class="fs92">П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2013 року № 826/15804/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., суддів Амельохіна В.В., Федорчука А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Державної виконавчої служби України за участю третіх осіб Закритого акціонерного товариства «Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями «Укрелектроват», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-господарський центр «Піраміда» про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 19.09.2013 р. ЗВП № 36363275 про арешт коштів боржника.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення вимог діючого законодавства України, винесена протиправна постанова, якою накладено арешт на кошти позивача у розмірі, що перевищує його дійсну заборгованість, у тому числі накладено арешт на спеціальні рахунки, на які надходять кошти від Фонду соціального страхування з тимчасової витрати працездатності та кошти на виплату компенсацій і надання пільг громадянам, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача.

Відповідач проти позову заперечив, вважаючи оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, винесеною на підставі та на виконання норм Закону України «Про виконавче провадження», в межах наданих йому повноважень, просив суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

У судове засідання, представники третіх осіб не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов наступних висновків:

На виконанні у відділі примусового виконання рішень відповідача перебуває зведене виконавче провадження № 36363275, з примусового виконання:

наказу № 18/113-53/81 виданого 08.02.2012 р. Господарським судом міста Києва, про стягнення з позивача на користь ЗАТ «Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями «Укрелектроват» 2 562 101,36 грн. основного боргу, 1 207 585,52 грн. курсової різниці валютних курсів, 118 209 236,00 грн. компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором № 1331 від 24.11.1997 р. і додаткової угоди № 2 від 02.03.1998 р. та угоди № 1 від 19.05.1998 р., 1 283 659,85 грн. три проценти річних від простроченої суми, 4 020 411,84 грн. комісійної винагороди згідно з договором доручення № 1348А від 02.03.1998 р. і угодою № 1 від 19.05.1998 р., 25 500,00 грн., витрат по сплаті державного мита та 194,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

наказу господарського суду Львівської області № 5015/1645/12 від 25.07.2012 р., про стягнення з позивача на користь ТОВ «Виробничо-господарський центр «Піраміда» 42 874 212,01 грн. основного боргу та 62 772,50 грн. судового збору.

На виконання зазначених рішень судів та постанов державного виконавця про стягнення з боржника-позивача виконавчого збору, відповідачем винесена оскаржувана постанова від 19.09.2013 р. про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти позивача у межах суми 164 081 568,25 грн., що містяться на його рахунках.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч.1 ст.2 Закону).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (ч.1 ст.17 Закону).

Відповідно до Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази (п.1,2,3 ч.2 ст.17 Закону).

Згідно п.6 ч.3 ст.11 Закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.32 Закону, заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно ч.1,2,4 ст.52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Статтею 57 Закону визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч.3,4 ст.65 Закону державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов’язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника – юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником – юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Таким чином, відповідач наділений відповідними владними повноваженнями накладення арешту на кошти божника з метою забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 5 ст.65 Закону визначено, що не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом:

кошти, що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки»;

суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010), отримані від замовників морських, річкових суден, інших плавучих засвоїв та суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення або від замовників ремонту, модернізації морських, річкових суден, інших плавучих засобів та суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення, а також кошти у вигляді кредитів, які зазначені підприємства спрямовують на фінансування будівництва або ремонту морських, річкових суден, а також на виготовлення або ремонт суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення, що перебувають на окремих рахунках зазначених підприємств.

Таким чином, Закон не містить спеціальних обмежень щодо стягнень з рахунків на які надходять кошти від Фонду соціального страхування з тимчасової витрати працездатності та кошти на виплату компенсацій і надання пільг громадянам, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, отже, спростовує відповідні доводи позивача.

За результатом системного аналізу викладених законодавчих норм та обставин справи, судом не встановлено порушень, з боку відповідача, прав та охоронюваних законом інтересів позивача та вважає, що оскаржувана постанова узгоджуються з вимогами чинного законодавства і прийнята відповідно до обставин, що склалися, в межах наданих йому повноважень.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що зняття арешту з майна врегульовано ст.60 Закону, якою встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У даній справі позивач є боржником у виконавчому провадженні, тобто фактично не може бути суб’єктом звернення до суду з позовом про зняття арешту з його майна (коштів).

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийнятої ним оскаржуваної постанови з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов