Рішення № 34499810, 17.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11680/13 17.10.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»До Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»Простягнення 95 980,45 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Просалова О.Є. - по дов.

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» 64 201,11 грн. основного боргу, 1 445,78 грн. неустойки за прострочення сплати лізингових платежів, 30 000,00 грн. штрафу, 290,57 грн. 3% річних, 43,00 грн. інфляційних витрат, а всього 95 980,46 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 717-LD від 21.07.2008р.

20.09.2013 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Позивача надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якого Позивач просить стягнути з Відповідача 79 792,28 грн. основного боргу, 3 859,64 грн. неустойки за прострочення сплати лізингових платежів, 55 000,00 грн. штрафу, 821,51 грн. 3% річних, 43,00 грн. інфляційних витрат, а всього 139 516, 43 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач збільшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 139 516,43 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник Відповідача заявлявся у судові засідання 01.10.2013р., однак вимог ухвали суду у справі не виконав, письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надав. Заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання про відкладення розгляду справи судом задоволено, розгляд справи відкладено на 17.10.2013р..

У судове засідання 17.10.2013 р. з'явився представник Позивача, підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали у справі не виконав, про поважні причини неявки у судове засідання не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» укладено Договір фінансового лізингу № 717-LD від 21.07.2008 р.

Відповідно до умов розділу «Визначення» Договору складається із Договору фінансового лізингу № 717/1 від 21.07.2008р., а також Додатку № 1 (Специфікація Предмету Лізингу) та Додатку № 2/1 (Графік лізингових платежів) до Договору лізингу № 717- LD, Додатку № 2/2 (Графік лізингових платежів) до Договору лізингу № 717- LD

30.09.2008р. між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору фінансового лізингу № 717- LD, відповідно до якої сторони змінили п. 1.1 Договору фінансового лізингу та визначили ціну частини предмета лізингу (напівпричепів моделі СЗАП-93271), що становить 96 161,37 доларів та еквівалентно 467 035,08 грн. та ціну частини предмета лізингу (автомобілів КАМАЗ моделі 5460-046-22) що становить 222 061,86 доларів та еквівалентно 1 074 779,40 грн.

У зв'язку зі зміною вартості предмета лізингу (напівпричепів моделі СЗАП-93271) сторони погодили змінити графік платежів Додаток №2/2 до Договору фінансового лізингу та виклали в редакції визначеній у Додатку №1 до Додаткової угоди №1.

На виконання умов Договору фінансового лізингу 30.09.2008 р. згідно акту приймання-передачі Лізингодавець придбав у обраного Лізингоодержувачем Продавця та передав в користування Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач прийняв обраний ним предмет лізингу, а саме: напівпричіп бортовий СЗАП-93271, номер шасі Х1W93271080003138; напівпричіп бортовий СЗАП-93271, номер шасі X1W93271080003122; напівпричіп бортовий СЗАП-93271, номер шасі Х1W93271080003158.

У зв'язку зі зміною вартості предмета лізингу (автомобілів КАМАЗ моделі 5460-046-22) сторонами 06.10.2008 р. укладено Додаткову угоду №2 до Договору фінансового лізингу та змінено графік платежів Додаток №2/1.

Згідно акту приймання-передачі від 06.10.2008р. Лізингодавець придбав у обраного Лізингоодержувачем Продавця та передав в користування Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач прийняв обраний ним предмет лізингу, а саме: вантажний автомобіль КАМАЗ-5460, номер шасі XTC54600Y81162899; вантажний автомобіль КАМАЗ-5460, номер шасі XTC54600Y81162889; вантажний автомобіль КАМАЗ-5460, номер шасі XTC54600Y81162832.

28.11.2008 р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору фінансового лізингу та змінено п. 7.2.3 «а» Договору періодичні лізингові платежі є гривневим еквівалентом суми, визначеної в Графіку (Додаток 2 (1)), помноженої на курс, що дорівнює 4,861 грн. за 1 долар США, суми визначеної в Графіку (Додаток 2 (2)), помноженої на курс, що дорівнює 4,861 грн. за 1 долар США.

20.09.2012 р. між сторонами укладено Додаткову угоду №4 до Договору фінансового лізингу відповідно до якої Лізингоодержувач визнав наявність заборгованості перед Лізингодавцем, сторонами визначено нові Графіки лізингових платежів та встановлено штрафні санкції за невиконання умов Договору фінансового лізингу.

Викладене є доказом належного виконання Лізингодавцем взятих на себе зобов'язань.

У свою чергу, Лізингоодержувач зобов'язаний був сплачувати за користування предметом лізингу лізингові платежі згідно Графіку лізингових платежів (Додаток № 2/1 та Додаток № 2/2 договору фінансового лізингу).

Відповідно до п. 7.1 Договору фінансового лізингу № 717-LD складові Лізингових Платежів, їх суми та Дати Платежів визначені в Графіку лізингових платежів у Додатку № 2 до цього Договору,який є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 7.6 Договору фінансового лізингу № 717-LD від 21.07.2008 р. лізингодавець письмово повідомлятиме Лізингоодержувача про суму Лізингового Платежу, що належить до сплати, згідно з Договором Лізингу, за 3 (три) Робочих Дні до кожної чергової Дати Платежу. Сума Лізингового Платежу, що зазначається в повідомленні про Лізинговий Платіж, визначається по офіційному курсу обміну гривні до долару США, Національного банку України на Дату Повідомлення. У разі, якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на Дату Повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку України на Дату Платежу, Лізингодавець самостійно здійснює перерахунок Лізингового Платежу і враховує таку різницю при здійсненні оплати. Якщо Лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення, Лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати Лізингових Платежів відповідно до Графіку Лізингових Платежів.

Відповідно до п. 7.7 Договору Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані у Додатку №2 до цього Договору на рахунок, значений в розділі 16 цього Договору, в сумі, яка визначна в повідомленні про лізинговий платіж.

Згідно п. 8.2 Договору фінансового лізингу у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення. Лізингодавець зазначає суми нарахованої неустойки в повідомленні про лізинговий платіж. Сплата неустойки не звільняє Лізингоодержувача від виконання зобов'язань Лізингоодержувача відповідно до умов цього Договору.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» укладено Договір фінансового лізингу № 717-LD від 21.07.2008р., відповідно до умов якого, ТОВ «УніКредит Лізинг» (Лізингодавець) бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно Договору, за користування Предметом Лізингу Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові Платежі у гривнях на Дати Платежів, вказані в Договорі.

Однак, матеріали справи свідчать, що Лізингоодержувач (Відповідач) не своєчасно сплачував Лізингові Платежі, що відповідно є порушенням умов Договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт наявності боргу у Відповідача за договором фінансового лізингу № 717-LD від 21.07.2008р. у сумі 79 792,28 грн. з а період з 30.09.2012р. по 15.09.2013р. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 8.2 Договору фінансового лізингу у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за прострочений платіж, передбачений п. 8.2 Договору фінансового лізингу № 717-LD, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 3 859,64 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності

За таких обставин позивач правомірно вимагає стягнути з відповідача штраф у сумі 55 000,00 грн. Перевіривши розрахунок позивача суд вважає його арифметично вірним.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 43,00 грн. індекс інфляції та 821,51 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» (035150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, код ЄДРПОУ 13669489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 79 792 (сімдесят дев'ять тисяч сімсот дев'яності дві) грн. 28 коп. основного боргу, 3 859 (три тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 64 коп. пені, 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) грн. штрафу, 821 (вісімсот двадцять одна) грн. 51 коп. 3% річних, 43 (сорок три) грн. індексу інфляції, 2 790 (дві тисячі сімсот дев'яносто) грн. 33 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 31.10.2013р.