Рішення № 34499708, 08.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14118/13 08.10.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»До Аграрного фондуПростягнення 16 844,16 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Половінкін О.В. - по дов.

Від відповідача Деруга Н.О. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Аграрного фонду 16844,16 грн. заборгованості за договором складського зберігання зерна № 352/11 від 03.11.2011р.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 07.10.2013р., крім того, відповідач заявив клопотання про зміну первісного відповідача - Аграрний фонд на належного відповідача - ТОВ «Хліб Інвестбуд», оскільки акт передавання - приймання до біржового контракту Аграрної біржі від 31.12.2011 № 561АБ є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію, зокрема про купівлю Аграрним фондом у ТОВ «Хліб Інвестбуд» пшениці 3 класу урожаю 2011 року та підтверджує факт того, що власником даного зерна Аграрний фонд став лише 31.12.2011р.

Розглянувши вказане клопотання, суд не знаходить правових підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зміни первісного відповідача.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2011 між Державним підприємством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії «Харківський комбінат хлібопродуктів № 2» та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 352/11.

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, кукурудзи, ячменю, гречки (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ, за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку відповідача і засвідчується відповідними складськими документами, а позивач зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його відповідачу або особі, зазначеній ним як одержувач у стані, передбаченому цим договором та законодавством України.

Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. договору зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

Відповідно до п. 3.1.5. договору, зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання.

Згідно з п. 3.3.2. договору, поклажодавець зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку, визначеному підпунктом 3.1.4. цього договору.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що розмір відшкодування витрат за зберігання за тонну за 30 календарних днів становить 17,50 грн.

У п. 4.4. договору зазначено, що поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.

Ціна договору становить 1000,00 грн. (п. 4.7. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору, сторони несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 7.1. договору, строк зберігання зерна -до пред'явлення вимоги поклажодавцем.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2011 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна пшениці, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 16844,16 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. договору зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

Відповідно до складської квитанції на зерно № 615 від 19.12.2011 серія АФ № 184355 на 1 997,188 тонн пшениці 3 кл., відповідно до складської квитанції на зерно серії АФ № 184358 за номером 618 від 28.12.2011на 968,699 тонн пшениці 3 кл. Зерновий склад (позивач) прийняв на зберігання від Аграрного фонду (відповідача) на підставі договору складського зберігання № 352/11 від 03.11.2011 зерно пшениці 3 класу, яке переоформлено з ТОВ "Хліб Інвестбуд" у власність Аграрного фонду.

Доказом того, що Аграрний фонд отримав складські документи та те, що зазначене зерно було переоформлено у власність Аграрного фонду згідно даних складських квитанцій є дозвіл Аграрного фонду на відвантаження зерна №41-09/164 від 19.12.2012р., відповідно до якого Аграрний фонд надав дозвіл на відвантаження зерна згідно складської квитанції серії АФ №184355 від 19.12.2011р.та дозвіл Аграрного фонду на переміщення зерна №41-09/200 від28.01.2013р., відповідно до якого Аграрний фонд надав дозвіл на переміщення зерна згідно складської квитанції серії АФ №184358 від 28.12.2011р.

Згідно п. 24 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" складські документи на зерно це - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Таким чином, момент видачі складських квитанцій Аграрному фонду (19.12.2011р. та 28.12.2011р.) є моментом переходу зерна у власність Аграрного фонду, тому обов'язок щодо оплати послуг із зберігання зерна виникає у Аграрного фонду саме з дати видачі складських квитанцій.

Згідно п. 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.2003, підставою для видачі складських документів на зерно є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 затверджено Положення про обіг складських документів на зерно.

Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є: складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Відповідно до п.п. 1.19., 1.20. Положення після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі. Поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом.

Згідно п.п. 2.1. п. 2 розділу V Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" листом № 19/12-2 від 19.12.2011 та № 28/12-1 від 28.12.2011 звернулося до філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Харківський комбінат хлібопродуктів № 2" з проханням переоформити зерно у власність Аграрного фонду.

При цьому, TOB "Хліб Інвестбуд" було видано довіреність № 19/12-2 від 19.12.2011 на переоформлення пшениці 3 кл. вагою 1997,188 т. та довіреність № 28/12-1 від 28.12.2011р. на переоформлення пшениці 3 кл. вагою 968,699 т.

Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до п. 8.1. договору сторонами строк дії договору встановлено до 31.12.2011.

Згідно п. 3.3.2. договору відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному підпунктом 3.1.4. цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки відшкодування витрат по зберіганню проводяться поклажодавцем в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.

Пунктом 4.3. договору визначено розмір відшкодування витрат за зберігання за 1 (одну) тонну за 30 календарних днів в сумі 17,50 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.4. договору поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.

В матеріалах справи містяться акт наданих послуг та розрахунок розміру витрат на зберігання пшениці 3 класу у кількості 1997,188 тонн та 968,699 тонн у період з 19.12.2011 по 31.12.2011р. в сумі 16 844,16 грн.

Суду доведено, що ПАТ «ДПЗКУ» в особі філії ПАТ «ДПЗКУ»Харківський комбінат хлібопродуктів №2 неодноразово наручно надавали акти виконаних робіт та розрахунок за період з 19.12.2011р. по 31.12.2011р. до Аграрного фонду, поштою повторно направлено зазначені документи 10.05.2012р. та 17.06.2013р., що підтверджується належними доказами.

Жодною із сторін не заперечується той факт, що передане відповідачем зерно у зазначений період зберігалось позивачем.

Враховуючи вищезазначене та відповідно до розрахунку обсягів коштів за зберігання об'єктів державного цінового регулювання, Аграрний фонд повинен здійснити відшкодування витрат за зберігання об'єктів державного цінового регулювання перед ПАТ «ДПЗКУ» згідно Договору складського зберігання зерна №352/11 від 03.11.2011р. за період з 19.12.2011р. по 31.12.2011р у розмірі 16 844,16грн.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського,1, код ЄДРПОУ 37243279) 16 844,16 (шістнадцять тисяч вісімсот сороко чотири) грн. 16 коп. заборгованості, 1 7209 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 25.10.2013р.