Постанова № 34499565, 14.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 жовтня 2013 року 15 год. 51 хв. № 826/13132/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юна" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України)NT> у судовому засіданні 14 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 14 серпня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Юна" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 06 серпня 2013 року № 28426552208 та № 28526552208 (також далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем на підставі висновків, зроблених відповідачем за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 23 серпня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, які надійшли до суду 20 вересня 2013 року через канцелярію. Пояснила, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв’язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 15 по 19 липня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 24 липня 2013 року складено акт № 135/26-55-22-08/35480862 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Віндстейт" (також далі - ТОВ "Віндстейт") за період із 01 січня по 31 грудня 2012 року (також далі - акт перевірки), відповідно до

висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 211628,00 грн., у тому числі за: І квартал 2012 року - 1557,00 грн.; півріччя 2012 року - 27538,00 грн.; І-ІІІ квартали 2012 року - 211628,00 грн., чим порушено ст. 134, підпункт 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі - ПК України);

- завищено податковий кредит у загальному розмірі 201550,40 грн., у тому числі за: березень 2012 року - 1482,50 грн.; квітень 2012 року - 24743,47 грн.; травень 2012 року - 34282,46 грн.; червень 2012 року - 3001,00 грн.; липень 2012 року - 104041,00 грн.; серпень 2012 року - 34000,00 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки, 06 серпня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 28426552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 201550,00 грн. за основним платежем та у розмірі 50388,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 28526552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 211628,00 грн. за основним платежем та у розмірі 52907,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.11 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що перевірку відповідачем проведено на підставі наказу від 12 липня 2013 року № 460 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки", копію якого вручено особисто під розписку законному представнику позивача до початку проведення перевірки.

Вказаний наказ, у свою чергу, видано на підставі постанови слідчого слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 18 квітня 2013 року про призначення позапланової перевірки, зі змісту якої вбачається, що невстановлені особи, які діяли від імені ТОВ "Віндстейт", подали до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві заяву на видачу ліцензії на здійснення господарської діяльності, пов’язаної зі створенням об’єктів архітектури. При цьому, у додатку "відомості про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове, нормативно-технічне забезпечення, про наявну систему контролю якості виконаних робіт" зазначено завідомо недостовірні відомості.

Обмеженість людськими і матеріально-технічними ресурсами, невідповідність об’єкту податкових зобов’язань ТОВ "Віндстейт" виду діяльності постачальників унеможливлює виконання будівельних робіт як за власний рахунок, так і шляхом укладення субпідрядних угод.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи відповіді слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 02 жовтня 2013 року № 12/1-11901 на судовий запит від 23 вересня 2013 року, у провадженні слідчого відділу Печерського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві перебувало кримінальне провадження № 12012110000000565, розпочате 08 грудня 2012 року відділом розслідування господарських злочинів слідчого управління з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, згідно з даними Єдиного реєстру досудових розслідувань, 21 вересня 2013 року вказане кримінальне провадження закрито прокуратурою міста Києва на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, тобто у зв’язку із встановленням відсутності у діянні складу кримінального правопорушення.

У ході розгляду справи судом також з’ясовано, що висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та завищення податкового кредиту ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Віндстейт".

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що витрати та податковий кредит позивачем сформовано на підставі документів, складених між позивачем та ТОВ "Віндстейт".

Однак, як виявлено у ході здійснення заходів, направлених на проведення зустрічної звірки вказаного товариства, результати яких оформлені актом від 26 лютого 2013 року № 718/22-8/37884410 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Віндстейт" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період із 01 березня по 31 грудня 2012 року, відсутнє реальне здійснення вказаним товариством господарських операцій за березень-серпень 2012 року, а також виявлено відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів.

Викладені обставини стали підставою для висновку відповідача про здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Віндстейт" поза межами правового поля, без мети настання реальних економічних наслідків.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що між позивачем та ТОВ "Віндстейт" 05 березня 2012 року укладено договір поставки № 106, за умовами якого вказане товариство зобов’язалось передати позивачу товар (столярні вироби та фурнітуру), а позивач - прийняти та оплатити його.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору представниками позивача надано суду копії видаткових та податкових накладних (відповідно до ПК України, не підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних), а також платіжних доручень.

Будь-яких інших доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Віндстейт", представниками позивача суду не надано.

Зокрема, не надано банківських виписок з рахунку позивача, які б підтвердили рух коштів (зарахування, перерахування) на такому рахунку, а також товарно-транспортних накладних, які, згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

При цьому, представниками позивача надано суду копії документів, які, за їх переконанням, підтверджують факт подальшої реалізації товару, придбаного позивачем у ТОВ "Віндстейт".

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З викладених положень вбачається, що витрати та податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування повинні підтверджуватись належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи факт не надання представниками позивача суду доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Віндстейт", хоча про необхідність їх надання судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність складання відповідачем оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представник відповідача надала достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Юна" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юна".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 21 жовтня 2013 року