Постанова № 34499002, 24.10.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 р. Справа № 805/14657/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабаш Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції про визнання бездіяльності та зобов,язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції про визнання бездіяльності та зобов,язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у провадженні відповідача знаходяться на примусовому виконанні вимога про сплату недоїмки від 17.05.2013 року №Ф-506у на загальну суму 1194,03 грн. та вимога від 09.08.2013 року №Ф-646у на загальну суму 3557,46 грн. про стягнення боргу в примусовому порядку з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь управління ПФУ в м. Димитрові.

При ознайомленні зі станом реалізації виконавчого провадження 19.09.2013 року були виявлені порушення, а саме: державним виконавцем у порушення п.18 ч. 3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» не використано право державного виконавця на звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України при ухиленні боржника від виконання зобов,язань; у порушення п.11 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» не винесено постанову про привід боржника через органи внутрішніх справ, в разі неявок боржника без поважних причин на виклик державного виконавця; відсутній вихід держвиконавцем за місцем проживання боржника, здійснення підприємницької діяльності з метою вилучення майна на яке необхідно звернути стягнення; держвиконавцем не в повній мірі з,ясований майновий стан боржника.

Державним виконавцем не витребувано від боржника інформацію про його доходи та майно.

Таким чином, державним виконавцем у порушення ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» не приймаються заходи з примусового виконання вищевказаної вимоги про сплату недоїмки, не вчиняються у повному обсязі виконавчі дії.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідачем поданні заперечення, в яких він просить відмовити в задоволенні позову. Крім того, відповідач просив справу розглядати за відсутністю його представника.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України. Органом державної виконавчої служби, зокрема, є районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

З матеріалів справи вбачається, що 11.07.2013 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 38823867 про примусове виконання вимоги № Ф 506у, виданої 17.05.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь управління ПФУ в м. Димитрові боргу в розмірі 1194,03 грн.

16.09.2013 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 39813417 про примусове виконання вимоги № Ф 646у, виданої 09.08.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь управління ПФУ в м. Димитрові боргу в розмірі 2363,43 грн.

22.07.2013 року державним виконавцем надсилався запит до Державної податкової служби щодо відкритих розрахункових рахунків, за результатами якого була встановлена відсутність таких рахунків.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2013 року державним виконавцем здійснений вихід за місцем мешкання боржника, за результатами яких встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 двері державному службовцю не відчинили, про що посадовою особою складений відповідний акт.

16.09.2013 року та 03.10.2013 року державним виконавцем зроблені запити до начальника Відділу держземагенства у м. Димитров Донецької області та начальника ВРЕВ м. Красноармійська про наявність рухомого майна/земельних ділянок належних на праві власності ОСОБА_1

04.10.2013 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції була винесена постанова про привід гр. ОСОБА_1 до відділу в строк до 31.10.2013 року.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо зареєстрованих речових прав, їх обтяжень на об,єкт нерухомого майна відсутні.

Постановами старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції від 24.09.2013 року ВП № 38823867 та ВП № 39813417 були приєднані до зведеного виконавчого провадження № 40387772.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.1 ст.11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 32 Закону № 606 заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

У відповідності до статті 52 Закону № 606, якою визначений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, містить, в тому числі, наступні приписи: звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації; стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів; готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються; на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту; у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Аналізуючи вищезазначену норму, та враховуючи те, що на момент вчинення дій покладених на погашення боргу на користь УПФУ в м. Димитрові Донецької області з ОСОБА_1 коштів на рахунках та якого-небудь майна за боржником не значиться, у зв'язку з чим, державним виконавцем не було накладено арешт.

Крім того, під бездіяльністю слід розуміти пасивну поведінку суб,єкта владних повноважень, коли законодавством на нього покладений обов,язок до вчинення за певних обставин визначених дій. При цьому такі обставини настали, а суб,єкт не вживає заходів до виконання покладених на нього функцій.

З огляду на досліджені у судовому засіданні матеріали виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем здійснений ряд заходів по виконавчому провадженню. Проте, невиконання виконавчого документу на користь позивача пов'язано не з будь-якими протиправними діями чи бездіяльністю відповідача, а з недостатністю грошових коштів та майна в боржника.

Таким чином, з урахуванням викладеного, враховуючи те, що державним виконавцем вживались необхідні заходи з виконання виконавчого документу, позовні вимоги про визнання бездіяльності державного виконавця відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції є безпідставними.

Також, є необґрунтованими позовні вимоги Управління в частині зобов'язання державного виконавця в повному обсязі вчинити виконавчі дії направлені на стягнення з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 11 Закону № 606 визначені права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження. Отже, реалізацію таких прав державний виконавець здійснює за власним розсудом відповідно до вимог закону та згідно змісту виконавчого документу.

За таких умов судовий захист прав стягувача у виконавчому провадженні не може полягати у визначенні судом та зобов'язанні судовим рішенням державного виконавця здійснювати певні виконавчі дії, які він повинен здійснювати відповідно до вимог закону.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції про визнання бездіяльності та зобов,язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції про визнання бездіяльності та зобов,язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Бабаш Г.П.