Постанова № 34498870, 25.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2013 року 2а-6369/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергетик" до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Променергетик" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2006 №0000852300/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач правомірно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за результатами виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Кон-Паст-Сервіс", на підставі наявної первинної бухгалтерської документації, оскільки вказаний договір був реальним та укладений з метою подальшого використання придбаного товару в господарській діяльності позивача. У зв'язку з цим, позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення просить скасувати.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Кон-Паст-Сервіс", оскільки рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10.03.2006 скасовано статут, установчий договір та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" з моменту їх реєстрації.

Представник позивача 17.10.2013 до початку розгляду справи по суті подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Променергетик" є юридичною особою, що зареєстрована 26.06.1997 Бородянською районною державною адміністрацією Київської області.

Як платник податків позивач станом на момент проведення перевірки перебував на обліку в ДПІ в Бородянському районі Київської області з 08.07.1997 за №277, крім того, позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 11.07.1997 за №13591341.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД на момент перевірки є: монтажні роботи; загально будівельні організації; оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; посередницькі послуги при купівлі-продажу товарів народного споживання.

Судом встановлено, що в період з червня по грудень 2004 року та з січня по квітень 2005 року позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" щодо купівлі товарно-матеріальних цінностей.

На виконання умов договору ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" поставило ТОВ "Променергетик" товарно-матеріальні цінності у визначені договором строки. В рахунок оплати за товар позивачем перераховано грошові кошти ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" в сумі 329642 грн.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, ТОВ "Променергетик" включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару за податковими накладними, отриманими від ТОВ "Кон-Паст-Сервіс".

Так, в червні 2006 року посадовою особою ДПІ у Бородянському районі Київської області проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "Променергетик" з питань правових відносин з ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" за період з 01.06.2004 по 30.04.2005, за результатами якої складено Акт від 19.06.2006 №236/23-19416051.

У ході перевірки податковим органом встановлено, що суми податку на додану вартість за податковими накладними, що отримані від контрагента ТОВ "Кон-Паст-Сервіс", позивачем включено до складу податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях за період з червня по грудень 2004 року та з січня по квітень 2005 року.

Так, перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено безпідставне включення до складу кредиту ПДВ в сумі 57456 грн., протягом 2004 року в сумі 45411 грн., протягом 2005 року в сумі 9576 грн.

В той же час, при проведенні перевірки було встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10.03.2006 №2-1768/10 статут та установчий договір ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" визнано недійсним з моменту реєстрації підприємства з 26.04.2004, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" за №370834008 також визнано недійсним з моменту його реєстрації у зв'язку з тим, що ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" з моменту реєстрації не подає податкову звітність до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, працівниками відділу податкової міліції ДПІ здійснено заходи по встановленню фактичного місцезнаходження підприємства та його посадових осіб, внаслідок чого встановлено, що ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" за вказаною у договорі адресою та його посадові особи ніколи не перебували. Особа, вказана як засновник підприємства, не має відношення до підприємницької діяльності ТОВ "Кон-Паст-Сервіс", у зв'язку з чим вказані обставини свідчать про те, що засновник при створенні товариства не мав наміру створювати підприємство та займатися підприємницькою діяльністю, а розраховував на отримання винагороди.

Тобто, податковим органом було встановлено, що суми податку на додану вартість у розмірі 54987 грн., включені позивачем до складу податкового кредиту на підставі виданих контрагентом податкових накладних, не підтверджені податковими зобов'язаннями ТОВ "Кон-Паст-Сервіс".

Таким чином, за результатами перевірки позивача податковим органом виявлено порушення позивачем приписів п.п.7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за 2004 рік на суму 45411 грн. та за 2005 рік на суму 9576 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.2006 № 0000852300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82480,50 грн., з них: 54987 грн. - за основним платежем та 27493,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга статті 203 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною четвертою статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною шостою статті 203 Цивільного кодексу України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Приписами частини першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Суб'єкт господарювання, як передбачено у статті 56 Господарського кодексу України може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства. Відповідно до статті 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Згідно зі статтею 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Визначена особа наділена виключним правом на складання та підписання документів від імені юридичної особи, тоді як ОСОБА_1 документи не підписувала та нікого правом на складання та підписання документів від імені ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" не наділяла та не уповноважувала це робити.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Таким чином, неправомірними вважаються правочини, які за своїм змістом, формою та іншими елементами в імперативній формі визначаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини).

Спеціальні вимоги встановлені статтею 207 Цивільного кодексу України для письмових правочинів юридичних осіб. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплені печаткою.

Визначена особа наділена виключним правом на складання та підписання документів від імені юридичної особи.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені пунктами 7.4, 7.5, 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Згідно з підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України від 28.12.2000 №2151-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата та закінчуючи податковим періодом на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 28.12.2000 №2151-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 17.1.6. пункту 17.1. статті 17 Закону України від 28.12.2000 №2151-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (пункт 6.2 Порядку).

Згідно з пунктом 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Пунктом 2 Порядку визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 18 Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження реальності укладених договорів.

Крім того, як було зазначено судом вище, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10.03.2006 №2-1768/10 статут та установчий договір ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" визнано недійсним з моменту реєстрації підприємства з 26.04.2004, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" за №370834008 також визнано недійсним з моменту його реєстрації у зв'язку з тим, що ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" з моменту реєстрації не подає податкову звітність до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, працівниками відділу податкової міліції ДПІ здійснено заходи по встановленню фактичного місцезнаходження підприємства та його посадових осіб, внаслідок чого встановлено, що ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" за вказаною у договорі адресою та його посадові особи ніколи не перебували. Особа, вказана як засновник підприємства, не має відношення до підприємницької діяльності ТОВ "Кон-Паст-Сервіс", у зв'язку з чим вказані обставини свідчать про те, що засновник при створенні товариства не мав наміру створювати підприємство та займатися підприємницькою діяльністю, а розраховував на отримання винагороди.

Це означає, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" був укладені без волевиявлення уповноважених осіб ТОВ "Кон-Паст-Сервіс", а тому враховуючи приписи статті 203 Цивільного кодексу України даний правочин укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Тобто, даний договір був укладений невідомими особами, оскільки згідно з рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10.03.2006 №2-1768/10 ОСОБА_1 від імені ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" договори не укладала та документів не підписувала.

Таким чином, у позивача відсутні будь-які підстави для включення до валових витрат видатків сум сплачених на придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагента ТОВ "Кон-Паст-Сервіс".

Враховуючи вищевикладене, зазначений договір між позивачем та ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" є нікчемним та укладеним з метою отримання податкової вигоди, а тому право у позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, складених на виконання таких угод не виникає.

Отже, встановлені за результатами проведеної перевірки податковим органом порушення вимог п.п.7.2.4 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" призвело до завищення ТОВ "Променергетик" сум податкового кредиту з податку на додану вартість на суми податку, що були сплачені постачальнику товару без документального їх підтвердження фактичного надання та зв'язку з господарською діяльністю, внаслідок чого позивачем занижено та не сплачено до бюджету податок на додану вартість та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

З огляду на викладене, донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку ТОВ "Променергетик" відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, враховуючи, що посадові особи контрагента позивача - ТОВ "Кон-Паст-Сервіс" не приймали участі в укладенні та виконанні договірних відносин в період з червня по грудень 2004 року та з січня по квітень 2005 року, суд дійшов висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту на підставі вказаних правових відносинах з ТОВ "Кон-Паст-Сервіс", тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 69-72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.