Ухвала суду № 34498561, 05.11.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/522/13 Головуючий 1 у інстанції Митрохін А.А. Категорія ст. 186 ч.2 КК України Доповідач Капелюха В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року жовтня 24 дня Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Капелюхи В.М.

суддів Стуковенкової Т.Г., Васецької В.В.,

за участю секретаря Філіній Я.Г.

прокурора Кальника О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 30 липня 2013 року, яким засуджено:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 21.12.2009 року по ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,

- за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі;

- за ст. 185 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі;

- за ст. 164 ч. 1 КК України до 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю вчинених злочинів призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України остаточне покарання визначене за сукупністю вироків, частково приєднано до призначеного покарання не відбуте покарання за вироком суду від 21 грудня 2009 року, та остаточно до відбування призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ДП «Придніпровська залізниця» у відшкодування спричинених матеріальних збитків 3 249 (три тисячі двісті сорок дев'ять) гривень 19 коп.

Цим же вироком суду визнані винними та засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, за ст..296 ч.2 КК України, вирок відносно яких не оскаржується та на нього не подані апеляційні скарги прокурора.

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за скоєння наступних злочинів.

ОСОБА_2 14 грудня 2010 року, близько 22.45, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, навпроти будинку АДРЕСА_2, маючи намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, з метою придушення волі ОСОБА_6 до опору, наніс останньому удар рукою в область голови, від чого ОСОБА_6 впав на землю, а також завдав не менш ніж чотири удари руками і ногами в різні частини його тіла, спричинивши ОСОБА_7 фізичний біль.

Придушивши таким чином волю потерпілого до опору, він, діючи із корисливих спонукань, відкрито викрав майно, належне ОСОБА_6, - мобільний телефон «Сіменс А 56» вартістю 300 грн., в якому знаходилась карта оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 25 грн. з грошовими коштами на рахунку в сумі 4 грн., а всього на загальну суму 329 грн., після чого з викраденим з місця злочину зник.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 14 грудня 2010 року, близько 22.45, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння навпроти будинку АДРЕСА_2, маючи намір, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи елементарні правила поведінки, існуючі в суспільстві, перебуваючи в громадському місті, діючи групою осіб, з особливою зухвалістю, використовуючи малозначний привід, нанесли не менш ніж десять ударів руками і ногами в різні частини тіла та голови потерпілого ОСОБА_6.

В ході вчинення хуліганських дій вказані особи помітили, що до місця події наближається невідомий автомобіль та з метою не бути поміченими відбігли на незначну відстань від потерпілого, після чого, переконавшись, що автомобіль проїхав мимо, продовжуючи грубо порушувати громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи групою осіб, з особливою зухвалістю, продовжили наносити удари потерпілому ОСОБА_6, завдавши по черзі численну кількість ударів руками і ногами в різні частини тіла та голови.

Хуліганські дії ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були помічені та згодом припинені зауваженнями ОСОБА_8, яка мешкає в будинку АДРЕСА_2, після чого ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з місця злочину зникли.

В результаті хуліганських дій ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді чотирьох ран в області лоба праворуч, в області правої щоки та в області підборіддя всередині, шести синців на спинці носа, у внутрішніх кутів обох очей з переходом на повіки, в областях обох щік та в області лоба праворуч, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

03 січня 2013 року, близько 21.00, ОСОБА_2, маючи намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, прибув до сигнальної точки № 3, розташованої на 175 км. перегону станцій «Діївка-Сухачівка» Придніпровської залізниці; реалізуючи свій злочинний умисел, використовуючи завчасно заготовлений металевий лом, відбивши замок на дверях релейної шафи, діючи, із корисливих спонукань, таємно викрав із вказаної шафи два трансформатори ПОБС-2 АУЗ вартістю по 942, 59 грн. та реактор РОБС-3А вартістю 406, 94 грн., а всього на загальну суму 2292, 12 грн., після чого з викраденим з місця злочину зник, завдавши ДП «Придніпровська залізниця» в особі Відокремленого структурного підрозділу «Дніпропетровська шоста дистанція сигналізації та зв'язку» матеріальний збиток на вказану суму.

26 лютого 2013 року, близько 06.30, він же, знаходячись на дільниці ЧЗП станції «Дніпропетровськ Вантажний» ДП «Придніпровська залізниця», маючи намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, наблизився до металевої трансформаторної коробки; за допомогою каміння відбив замок з кришки трансформаторної коробки, та таємно викрав трансформатор ПОБС-2А вартістю 957, 07 грн., після чого з викраденим з місця злочину зник, спричинивши ДП «Придніпровська залізниця» в особі Відокремленого структурного підрозділу «Дніпропетровська шоста дистанція сигналізації та зв'язку» матеріальний збиток на вказану суму.

На підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2006 року ОСОБА_2 зобов'язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 22 березня 2006 року, на користь матері дитини - ОСОБА_11

Будучи обізнаним про рішення суду, ОСОБА_2 злісно ухилявся від сплати аліментів, починаючи з 02 лютого 2007 року виплат аліментів не здійснював, тривалий час ніде не працював і заходів до працевлаштування не приймав, на попередження державного виконавця не реагував, іншої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, внаслідок чого у нього станом на 05 квітня 2013 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 40 608, 14 грн.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок районного суду та застосувати більш м'яке покарання ніж передбачене законом, вважає, що винесений вирок є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом була допущена односторонність та неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав вимоги своєї скарги та просив задовольнити її в повному обсязі; думку прокурора, який просив залишити апеляційну скаргу засудженого без задоволення, а вирок суду без змін, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які кожен окремо просили вирок залишити без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції та висловлені у судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушень відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Викладене підтверджено показами потерпілого ОСОБА_6, який пояснив, що 14 грудня 2010 року, близько 22.45 годин, йому назустріч йшли раніше не знайомі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, і ОСОБА_2, схопивши його за руку відібрав мобільний телефон, завдавши йому удар кулаком в область обличчя, а також декілька ударів руками і ногами в різні частини тіла; від ударів він впав на землю, після цього інші із вказаних осіб почали завдати йому удари руками і ногами, а потім відійшли від нього в різні сторони у зв'язку проїздом на зазначеній місцевості автомобілю.

Також вина його підтверджується: протоколом огляду місця події від 15 грудня 2010 року(Т.1, а.с. 10-12); відтворенням обстановки та обставин подій від 16 березня 2011 року підчас яких засуджений вказав як саме потерпілому було завдано удару, та яким чином у нього було відібрано мобільний телефон (Т.1, а.с. 162-166); висновка судово-медичної експертизи № 274-е від 01 лютого 2011 року із якого вбачається, що ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді чотирьох ран в області лоба праворуч, в області правої щоки та в області підборіддя всередині, шести синців на спинці носа, у внутрішніх кутів обох очей з переходом на повіки, в областях обох щік та в області лоба праворуч, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки (Т.1, а.с. 40-41); актом про відсутність двох трансформаторів ПОБС-2 АУЗ із трансформаторної шафи розташованої на 175 км. перегону станції «Діївка-Сухачівка» Придніпровської залізниці (Т.3, а.с. 32), протоколом огляду від 12 червня 2013 року та вилучення викраденого майна, а саме двох трансформаторів ПОБС-2 АУЗ (Т.3, а.с. 86-92); протоколом проведення слідчого експерименту від 12 червня 2013 року під час якого ОСОБА_2 вказав де саме та яким чином ним була вчинена крадіжка металевих трансформаторів, з фото таблицею до нього (Т.3, а.с. 159-168); та іншими матеріалами справи.

Дії засудженого правильно кваліфіковані судом за ст. 186 ч. 2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчиненого повторно; за ст.185 ч. 2 КК України, як таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно; за ст. 164 ч. 1 КК України, у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей.

Що стосується покарання, призначеного засудженому ОСОБА_2, то воно обрано судом з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставин, які пом'якшують покарання, а також обтяжуючих покарання обставин.

Також суд прийняв до уваги дані про особу засудженого.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 раніше судимий за корисливі злочини, і злочин, за який засуджується даним вироком, вчинив в період непогашеної і не

знятої судимості, вчинив тяжкий злочин, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання; разом з тим, суд правильно врахував його каяття та сприйняття розкриттю злочину в якості пом'якшуючої покарання обставини.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обрання ОСОБА_2 міри покарання, пов'язаної з позбавленням волі. Саме такий вид покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. Підстав для звільнення засудженого ОСОБА_2 від покарання на підставі ст.69 КК України, про що ставиться питання в його апеляції, колегія суддів не вбачає.

Порушень в ході досудового слідства або в судовому засіданні вимог кримінального-процесуального законодавства, які б були підставою для зміни або скасування вироку, перевіркою матеріалів справи, колегією суддів не виявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України (2012 року) колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_2,- залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 30 липня 2013 року відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено і на неї може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: