Рішення № 34497100, 22.10.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14252/13-ц

Провадження № 2/161/4155/13

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Пахолюка А.М.,

при секретарі Шандерик В.В.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1,

відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.02.2013 року відповідач ОСОБА_2 керуючи належним відповідачу ОСОБА_3 автомобілем «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Городецькій в м.Луцьку здійснив наїзд на нього, як на пішохода, в результаті чого позивачу були заподіяні легкі тілесні ушкодження. У зв?язку із отриманими травмами він перебував на стаціонарному лікуванні та витратив на лікування кошти на загальну суму 5000 грн.

Вина ОСОБА_2 у скоєнні зазначеної ДТП встановлена постановою Луцького міськрайонного суду від 12.04.2013 року.

Крім того, вказує, що неправомірними діями відповідача, йому було завдано моральну шкоду, яку оцінює у 50 000 грн., оскільки, 01.04.2013 року він був повторно госпіталізований з діагнозом інфаркт міокарда та не зміг отримати дієві ліки, так як, цьому перешкоджала наявність синців та травм, отриманих внаслідок ДТП. Після лікування йому встановлена друга група інвалідності.

Просить суд, солідарно стягнути в його користь з відповідачів суму в розмірі 5000 грн. за завдану матеріальну шкоду, суму в розмірі 50000 грн. за завдану моральну шкоду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав із зазначених у заяві підстав. Просив суд позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 та представник останнього ОСОБА_4, кожен зокрема, в судовому засіданні позов визнали частково, суду пояснили, що не заперечують проти стягнення на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 1494 грн. та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог просили суд відмовити в позові. Крім того, представник відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_4 суд пояснила, що в даному випадку відсутній причинно-наслідковий звязок між отриманими під час ДТП позивачем травмами та повторною госпіталізацією ОСОБА_5 01.04.2013 року та отримання ним другої групи інвалідності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення частково.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що 28.02.2013 року відповідач ОСОБА_2 керуючи належним відповідачу ОСОБА_3 автомобілем «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Городецькій в м.Луцьку скоїв дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), наїхавши на пішохода позивача ОСОБА_5, внаслідок чого останній отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров?я (а.с.12-15).

Вина ОСОБА_2 у скоєнні зазначеної ДТП встановлена постановою Луцького міськрайонного суду від 12.04.2013 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а.с. 4).

Зазначена обставина, згідно вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України, доказуваню не підлягає.

Із пояснень сторін в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3, як власник транспортного засобу, надав право на керування автомобілем ОСОБА_2 шляхом передачі останньому свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключів від автомобіля.

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.6 своєї постанови №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Таким чином, ОСОБА_2, як винна особа, яка на відповідній правовій підставі використовувала транспортний засіб, несе обовязок по відшкодуванню шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач внаслідок отриманих травм поніс витрати на своє лікування на загальну суму 1494 грн., що підтверджується відповідними квитанціями про купівлю ліків (а.с.19-21). Вартість ліків не оспорювалася відповідачами та представником відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні.

Інших доказів, що підтверджують завдання внаслідок ДТП позивачу матеріальної шкоди в розмірі 5000 грн. позивачем та його представником в порушення вимог ст..60 ЦПК України не надано, а тому, на думку суду, розмір завданої позивачу матеріальної шкоди в даному випадку становить 1494 грн.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 згідно вимог ст.ст.1166, 1187 ЦК України, зобовязаний відшкодувати позивачу, як потерпілому, завдану матеріальну шкоду в розмірі 1494 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Із змісту ст. 23 ЦК України вбачається, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка в тому числі полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Із роз'яснень, даних в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова ПВСУ №4), вбачається, що розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Як пояснив суду представник позивача в судовому засіданні, внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 йому було завдано тілесні ушкодження, що призвели до його фізичних та моральних страждань.

Судом встановлено, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 28.02.2013 року по 05.03.2013 року (а.с. 11).

Враховуючи ту обставину, що з вини відповідача ОСОБА_2 завдано шкоду здоров?ю позивача, суд приходить до висновку, що в даному випадку розмір відшкодування за завдану позивачу моральну шкоду становить 3000 грн.

Визначаючи саме такий розмір моральної шкоди, суд, у відповідності до ст. 23 ЦК України, враховує, нервовий стрес, глибину душевних та фізичних страждань, які було завдано позивачу внаслідок злочину, тяжкість ушкодження здоров?я, зокрема те, що завдані ушкодження спричинили короткочасний розлад здоров?я, тривалість лікування, факт порушення нормальних життєвих звязків позивача внаслідок неправомірних дій, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, ступінь вини відповідача.

Доводи представника позивача про те, що позивачу була завдана значно більша моральна шкода в розмірі 50 000 грн. суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині представник позивача в судовому засіданні вказували на те, що після отриманих травм стан здоров?я ОСОБА_5 значно погіршився, так як він 01.04.2013 року був госпіталізований з діагнозом гострий повторний інфаркт міокарду і не зміг отримати належні ліки, а саме препарат тромболіз для розрідження крові, так як мали місце синці та забої, отримані внаслідок ДТП. Після повторної госпіталізації, ОСОБА_5 встановлено другу групу інвалідності.

Згідно розяснень, що містяться у п.5 Постанови ПВСУ №4, суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Із матеріалів справи вбачається, що група інвалідності встановлена позивачу повторно (а.с. 9), тобто позивачу було встановлено групу інвалідності до настання ДТП, і цю обставину підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

Крім того, під час повторної госпіталізації з 1 по 17 квітня 2013 року ОСОБА_5 не призначався та не рекомендувався для лікування медичний препарат тромболіз, що підтверджується відповідною випискою з медичної карти (а.с. 10). Суд також враховує ту обставину, що позивач до настання ДТП переніс неодноразові інфаркти міокарда протягом 2010-2012 років, що відображено у виписці з медичної карти №3951 (а.с. 11).

Враховуючи наведені обставини, суд не вбачає наявності причинно-наслідкового зв?язку між травмами, отриманими позивачем внаслідок ДТП, та його повторною госпіталізацією 01.04.2013 року з повторним інфарктом міокарду, а тому немає підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до частково задоволення, а тому слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача суму в розмірі 1494 грн. завданої матеріальної шкоди та 3000 грн. за завдану моральну шкоду.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України в дохід держави з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави слід стягнути 344,1 грн. судового збору (229,4 +-114,7).

Крім того, в позові до відповідача ОСОБА_3 слід відмовити, оскільки, сам факт часткового визнання ним позовних вимог в сумі 1494 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди не може бути підставою для задоволення позову, оскільки, на думку суду, таке визнання позову суперечить вимогам закону, так як в даному випадку обов?зок по відшкодуванню шкоди несе відповідач ОСОБА_2, а тому таке визнання позову не може бути прийняте судом у відповідності до вимог ч.4 ст.174 ЦПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187 Цивільного кодексу України, с у д, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 суму в розмірі 1494 (одна тисяча чотириста дев?яносто чотири) грн. 00 коп. завданої матеріальної шкоди, 3000 (три тисячі) грн. за завдану моральну шкоду, а всього на загальну суму 4494 (чотири тисячі чотириста дев?яносто чотири) грн. 00 коп.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави суму в розмірі 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк