Рішення № 34493095, 31.10.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 р. Справа № 923/1031/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Рубаник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м.Херсон

до: Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", м.Херсон

про стягнення 22 672 грн. 06 коп.

за зустрічним позовом: Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", м. Херсон

до: Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон

про розірвання договору

за участю представників сторін:

від позивача: Колганова Ю.М., юрисконсульт за довіреністю 01-4/33 від 29.07.2013 р.;

від відповідача: Семко С.О., представник за довіреністю № 3418-15 від 14.11.2012 р.

Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Херсонського міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 497 від 15.10.2010 р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 22 672 грн. 06 коп.

Відповідач за первісним позовом проти позовних вимог заперечує у повному обсязі. Правова позиція відповідача за первісним позовом викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 59-65).

До початку розгляду справи по суті, відповідачем 23.08.2013 р. подано зустрічну позовну заяву про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 497 від 15.10.2010 р.

Ухвалою суду від 28.08.2013 р. зустрічну позовну заяву прийнято до сумісного розгляду з первісним.

Відповідач за зустрічним позовом, вважає позовні вимоги необґрунтованими, такими, що суперечать вимогам чинного законодавства та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи було продовжено відповідно до ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

ПАТ "Херсонська ТЕЦ" створене Міністерством палива та енергетики України відповідно до Указу Президента від 15 червня 1993 року № 210 "Про корпоратизацію підприємств".

Метою діяльності Товариства є виробництво та постачання електричної та теплової енергії. Предметом діяльності Товариства є виробництво, передача та постачання електричної та теплової енергії. Відповідно до статуту позивача, останній надає фізичним та юридичним особам м. Херсона наступні послуги: постачання теплової енергії; підігрів води.

У відповідності до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пп. 2 п. "а" ст. 28, пп. 1 п. "а" ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до листа Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.05.2007 р. № 3450/23/17-07 "щодо тарифів на теплову енергію", тарифи на теплову енергію для споживачів, які складаються як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються органами місцевого самоврядування.

Як свідчать матеріали справи, 15 жовтня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (виконавець) та Херсонським міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" (споживач) укладено договір № 497 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - Договір).

ПАТ "Херсонська ТЕЦ" направляло відповідачу повідомлення щодо зміни тарифів (а.с.16-17).

За пунктом 1 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачеві з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до вказаного договору об'єктом надання послуг є приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Херсон, вул. Котовського, б.4.

Згідно з п. 8 Договору, оплата за спожиті послуги здійснюється в строк не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п. 15 Договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в строки встановлені Договором.

Виконання позивачем умов договору підтверджується довідками про наявність опалення у абонентів Херсонської ТЕЦ, в тому числі у приміщенні відповідача, за листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, березень, квітень 2013 р., розрахунком спожитої теплової енергії по вул. Котовського,4, відомостями-звітами про спожиту теплову енергію та параметри теплоносія за показаннями тепло-лічильника, актом перевірки технічного стану приладів обліку теплової енергії, що знаходяться у матеріалах справи (а.с. 19-24, 37-45).

Згідно з п. 8 договору відповідач зобов'язаний оплачувати послуги позивача не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим.

Позивач для оплати вартості спожитої теплової енергії виставляв відповідачу рахунки № № 0-225 за листопад 2012 р. на суму 1067 грн. 89 коп., за грудень 2012 р. на суму1403 грн. 86 коп., за січень 2013 р. на суму 1307 грн. 87 коп., за лютий 2013 р. на суму 1223 грн. 88 коп., за березень 2013 р. на суму 16090 грн. 39 коп., за квітень 2013 р. на суму 611 грн. 94 коп., які вручались уповноваженому представнику відповідача особисто під підпис, що підтверджується копіями цих рахунків, супровідними листами рахунків та поштовими повідомленнями про вручення рахунків (а.с. - 25-36).

Отже, в період з листопада 2012 року по квітень 2013 року позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату спожитої теплової енергії загальною вартістю 21 705 грн. 83 коп.

Позивачем направлялись відповідачу вимога про сплату заборгованості від 21.05.2013 р. № 06-1/1144 Крім того, направлено акт звірки взаєморозрахунків від 01.05.2013 р.. Відповіді на зазначені листи відповідачем на надано, другий примірник акту звірки розрахунків не повернуто.

Відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 21 705 грн. 83 коп.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 21 705 грн. 83 коп. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 21 705 грн. 83 коп. є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3-х % річних та пені, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов п. 12 договору за несвоєчасне внесення плати з споживача стягується пеня у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.96 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача три відсотки річних з простроченої суми.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3-х % річних у розмірі 182 грн. 39 коп. та пені у розмірі 783 грн. 84 коп., підлягають задоволенню, оскільки вони є обґрунтованими та доведеними.

Доказів сплати штрафних санкцій відповідачем суду не надано.

Під час розгляду зустрічного позову судом встановлено наступне.

15.10.2010 р. між сторонами укладено договір № 497 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Строк дії Договору визначено пунктом 30, згідно якого Договір укладений на строк до 15.04.2011 р. і вважається щороку продовженим, якщо за місяць до вставленого строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду Договору.

Вважаючи, що даний Договір повинен бути розірваний МКП "Херсонтеплоенерго" повідомило ПАТ "Херсонська ТЕЦ" листом № 1767-15 від 22.04.2013 р. про намір розірвати договір, але позитивної відповіді не отримало.

Так, пунктом 31 Договору встановлено, що договір може бути розірваний достроково у зв'язку зі зникненням потреби в отриманні послуг або відмови споживача від користування послугами виконавця.

МКП "Херсонтеплоенерго" не отримує послуги з теплопостачання, оскільки приміщення, що опалюється знаходиться у підвалі житлового будинку, через приміщення проходять транзитні ліжаки систем опалення будинку та стояки опалення квартир житлового будинку. В акті №1/2 від 25.09.2013 р. зазначено про повну ізоляцію внутрішньобудинкових мереж, які проходять через приміщення МКП "Херсонтеплоенерго".

31.10.2013 р. позивачем за зустрічним позовом подано клопотання про припинення провадження по справі за зустрічним позовом у зв'язку з укладенням додаткової угоди до договору № 497, за умовами якої договір №497 від 15.10.2010 р. вважається розірваним з 26.09.2013 р. .

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, яке було підставою звернення позивача до суду за захистом своїх майнових прав.

Враховуючи викладене, у зв'язку з укладення додаткової угоди від 31.10.2013 р., провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Понесені позивачем за первісним позовом витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп. відшкодовуються йому за рахунок відповідача за первісним позовом, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку. Щодо судового збору позивача за зустрічним позовом, суд зауважує наступне.

Відповідно до п.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначеної такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладених норм права та керуючись ст.ст.44, 49, п. 1-1 ст.80 82-85 ГПК України, господарський суд -

в и р і ш и в:

1.Первісний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (73019, м.Херсон, вул. Острівське шосе, 1, р/р 26009310040 в ХФ "Південний", МФО 352640, код ЄДРПОУ 31653320) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м.Херсон, вул. Бериславське шосе, 1, р/р № 26037300012029 в ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457) суму боргу у розмірі 21 705 грн. 83 коп.

3.Стягнути з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (73019, м.Херсон, вул. Острівське шосе, 1, р/р 26009310040 в ХФ "Південний", МФО 352640, код ЄДРПОУ 31653320) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м.Херсон, вул. Бериславське шосе, 1, р/р № 26003301012029 в ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457) суму 3% річних - 182 грн. 39 коп., пені - 783 грн. 84 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 720 грн. 50 коп.

4. Провадження по справі в частині зустрічного позову щодо розірвання договору № 497 від 15.10.2010 р. припинити.

5. Накази видати після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 04.11.2013 р.

Суддя В.В.Людоговська