Рішення № 34493045, 30.10.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 925/1557/13

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача - Стецун І.В. - представник за довіреністю,

від відповідача - Шляпін О.Ю., Паламарчук О.М. - представники за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача публічного акціонерного товариства по газопостачанню та

газифікації "Черкасигаз"

до

відповідача дочірнього підприємства "Теплокомуненерго" ПАТ

"Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора

машинобудівний завод"

про стягнення 712 293,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" звернулося до суду із позовом до дочірнього підприємства "Теплокомуненерго" ПАТ "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод", в якому просить суд стягнути з відповідача 712 293,79 грн., в тому числі: 648 396,90 грн. основного боргу з оплати за поставлений природний газ, 52 868,44 грн. пені, 11 028,45 грн. 3% річних та судовий збір в сумі 14 245,88 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №11/1945/БО-13 від 02.01.2013, позивач у січні - квітні 2013 року здійснив поставку відповідачу природного газу, який останній прийняв, однак його вартість повністю не сплатив, внаслідок чого утворився прострочений борг, на який нараховані договірна пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву просить суд відмовити позивачу у їх задоволенні з наступних підстав. Відповідач - комунальне підприємство, яке є єдиним виробником і постачальником теплової енергії в місті Монастирище і відключення його від газу паралізує місто, відповідач прострочив виконання зобов'язання лише в незначному розмірі не зі своєї вини, оскільки не було закладено в бюджетні кошториси витрат на фінансування збільшеної вартості теплопостачання, пов'язаної із різким зростанням ціни на природний газ. Крім того, причиною неналежного виконання зобов'язання є стрімке зростання заборгованості за теплопостачання по бюджетним організаціям, в тому числі і через різницю в тарифах.

Через канцелярію суду, відповідач 29.10.2013 подав клопотання №613 від 28.10.2013, в якому просить суд зменшити розмір пені на 50% до 22 970,19 грн., у зв'язку з наявністю обставин, які мають істотне значення, що підтверджують ненавмисних характер неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, наведені у відзиві на позовну заяву та даному клопотанні.

В цей же день відповідач подав до суду заяву про надання відстрочки виконання рішення по справі, в якому зазначено, що на даний час у підприємства відсутні кошти на погашення боргу та штрафних санкцій, примусове стягнення заборгованості призведе до накладення відділом ДВС арешту на рахунки підприємства, що паралізує його діяльність, крім того, борг відповідача збільшиться ще на 71 229,38 грн. за рахунок виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, тому відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у справі до 01.02.2014.

Представники відповідача у судовому засідання проти суми основного боргу не заперечили, проте просили відмовити у стягненні нарахованих позивачем сум пені з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву та клопотанні про зменшення пені.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

02.01.2013 між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (правонаступник - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз", постачальник - позивач у справі) та дочірнім підприємством "Теплокомуненерго" ПАТ "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" (споживач - відповідач у справі) було укладено договір на постачання природного газу за врегульованим тарифом №11/1945/БО-13 (далі - договір), за умовами якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб суб'єктів, що виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих будівлях (в обсягах природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії), яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. п. 2.6, 2.9 договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку №1 до договору; акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача із постачальником.

Згідно п. 4.2.2 договору, загальна вартість 1000 куб.м газу з врахуванням тарифів на його транспортування, розподілу та постачання, цільової надбавки (2%) до ціни газу становить 3 942,08 грн., крім того ПДВ 788,42 грн., разом 4 730,50 грн.

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го чиста місяця, наступного за місяцем поставки (п. 4.6 договору).

У додатку №1 до договору визначений перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання.

У додатку №2 до договору сторони визначили договірні обсяги постачання природного газу на 2013 рік, а саме: у січні - березні 2013 року - 957 тис. куб.м, у квітні 2013 року - 122 тис. куб.м, у жовтні - грудні 2013 року - 777 тис. куб.м.

У додатковій угоді №3 до договору сторони змінили порядок та умови приймання-передачі газу, порядок його обліку.

На виконання умов договору позивач здійснював поставку відповідачу природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 в кількості 238202 куб.м на суму 1 126814,54 грн., від 28.02.2013 - 177258 куб.м на суму 838 518,95 грн., від 31.03.2013 - 189934 куб.м на суму 898 482,78 грн., від 30.04.2013 - 48814 куб.м на суму 230 914,63 грн. Акти підписані представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств.

Відповідач за отриманий газ розрахувався не у повному обсязі та із порушенням договірних строків оплати. Згідно розрахунку позивача, станом на день подачі позову, залишок заборгованості становить 648 396,90 грн.

За порушення виконання відповідачем грошових зобов'язань позивач, відповідно до договору та законодавства, нарахував відповідачу 52 868,44 грн. пені та 11 028,45 3% річних, які з основним боргом просить стягнути з відповідача.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача грошової суми основного боргу з оплати за поставлений по договору природний газ, договірної пені та трьох процентів річних, які нараховані у зв'язку із порушенням виконання грошових зобов'язань.

Договір, на підставі якого виникли господарські зобов'язання сторін та заявлені позовні вимоги, за правовою природою є господарським договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається із матеріалів справи позивач, свої зобов'язання за договором виконав та поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3 094 730,90 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за січень - квітень 2013 року. (а.с. 22-25).

Таким чином, з урахуванням п. 4.6. договору відповідач повинен був проводити остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Суд при визначенні розміру заборгованості відповідача встановив, що заборгованість споживача за переданий газ за період з січня по квітень 2013 року становить 648 396,90 грн., що не заперечується представниками відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи, вищенаведені докази у справі та наведені правові норми, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 648 396,90 грн. основного боргу з оплати за поставлений природний газ.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідальність за порушення строків оплати, передбачена п. 6.2.2 договору, згідно з яким, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі зазначених положень договору позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі 52 868,44 грн., розрахунок якої відповідає вимогам договору та ст.232 ГК України.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення суми пені до 50%, обґрунтовуючи своє клопотання відповідними доводами на підтвердження винятковості обставин, які виникли у нього у зв'язку із простроченням сплати вартості газу: відповідач є єдиним виробником і постачальником теплової енергії в місті Монастирище, значна частина заборгованості за спожитий газ виникла у зв'язку із заборгованістю установ, що фінансуються з державного та місцевого бюджету, та неможливістю припинення забезпечення вищевказаної категорії споживачів теплопостачанням. Крім того, у зв'язку із різким підвищенням цін на природний газ та відсутністю додаткового фінансування видатків бюджетних організацій на поточний бюджетний рік, виникла різниця у тарифах на теплову енергію для бюджетних установ, які підприємству не відшкодовані. Серед заходів, які підприємство вживало для зменшення заборгованості по сплаті отриманого природного газу його неодноразові звернення до Державної виконавчої служби Монастирищенського районного управління юстиції, так як на виконанні у даній службі знаходиться виконавчі документи на стягнення заборгованості перед відповідачем, звернення до державних органів влади з пропозицією про відшкодування різниці в тарифах для бюджетної сфери, оскільки, за 8 місяців 2013 року заборгованість через різницю в тарифах по групі «Бюджетні підприємства» склала 268,7 тис. грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, визначене також у ст.233 ГК України, згідно з якою якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором №11/1945/БО-13 щодо оплати позивачу вартості за поставлений природний газ, виникли не з вини відповідача, відомості, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву та клопотанні про зменшення розміру пені, підтверджують тяжкий фінансовий стан підприємства. При цьому суд приймає до уваги те, що ступінь виконання зобов'язання боржником становить майже 80% від загальної вартості поставленого газу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної з відповідача пені на 50% та задовольнити вимогу позивача про стягнення пені частково, у розмірі 26 434,22 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних положень закону позивач нарахував відповідачу 11 028,45 грн. 3% річних, дана сума при перерахунку судом визнана обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

З огляду на наведені норми законодавства та докази у справі, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 648 396,90 грн. основного боргу з оплати за поставлений природний газ, 26 434,22 грн. пені та 11 028,45 грн. 3 % річних, в задоволенні решти вимог про стягнення 26 434,22 грн. пені - відмовити.

Щодо заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення по справі, то суд вважає, що зазначені відповідачем у заяві докази не є підставою для відстрочення виконання рішення суду у даному випадку. Крім того, відповідач не довів та необґрунтував підстави відстрочення рішення саме до 01.02.2014 та наявності можливостей розрахуватися після цієї дати.

Відповідно до положень ст. 121 ГПК України, господарський суд, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підстави застосування ст. 121 ГПК України, зокрема, відстрочки виконання рішення суду зазначені також у постанові пленуму ВГСУ від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відповідно до якої, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Таким чином, заява відповідача про надання відстрочки виконання рішення із наведених у ній підстав, до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача, підлягає 13 717,20 грн. витрат на сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст.82-85 ГПК Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Теплокомуненерго" ПАТ "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" (19100, Черкаська область, Монастирищенський район, м. Монастирище, вул. Леніна, буд. 122, код 25584373 ) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (18000, м. Черкаси, вул. Громова, буд. 142, код 03361402) - 648 396,90 грн. основного боргу з оплати за поставлений природний газ, 26 434,22 грн. пені, 11 028,45 грн. 3% річних та 13 717,20 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 04.11.2013

Суддя О.І. Кучеренко