Рішення № 34493014, 29.10.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2013 р. Справа № 918/1304/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.

при секретарі судових засідань Шарапі О.В.

розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР"

до Служби автомобільних доріг у Рівненській області

про стягнення заборгованості в сумі 98 656,00 грн.

Сторони не забезпечили явки у судове засідання своїх повноважних представників.

Обставини справи: В серпні 2013 року державне підприємство - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР" (далі ДП "УКРДІПРОДОР") звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Служби автомобільних доріг у Рівненській області про стягнення заборгованості в сумі 98 656,00 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору на виконання робіт №619 від 05.07.2011 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21 серпня 2013 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 13 вересня 2013 року.

В судовому засіданні 04 жовтня 2013 року оголошувалась перерва до 29 жовтня 2013 року, про що присутні у судовому засіданні представники позивача та відповідача повідомлялись під розписку в протоколі судового засідання.

04 жовтня 2013 року позивачем через відділ канцелярії суду подані письмові пояснення.

В судовому засіданні 04 жовтня 2013 року представник позивача підтримав позов в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві та письмових поясненнях, та наполягав на його задоволенні. Представник відповідача відзив на позов не подав, проте просив у задоволенні позову відмовити, оскільки у ДП "УКРДІПРОДОР" відсутні кошти на погашення суми боргу.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 04.10.2013 року в порядку ч.3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, за заявою сторін, продовжено на 15 днів.

Сторони у судове засідання 29 жовтня 2013 року не з'явились. Суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, за наявними в ній матеріалами, оскільки чергове відкладення розгляду справи призведе до виходу за межі граничного строку розгляду спору передбаченого ст. 69 ГПК України.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2011 року між Службою автомобільних доріг у Рівненській області (замовник) та ДП "УКДІПРОДОР" (виконавець) було укладено договір № 619 (далі Договір), за умовами якого виконавець взяв на себе обов'язок за рахунок коштів державного бюджету розробити проект організації дорожнього руху на автомобільній дорозі (М-07) Київ - Ковель - Ягодин на ділянці км 302+970... км 354+020, а відповідач, у свою чергу, - прийняти і оплатити вартість даних робіт (а.с.7).

У відповідності до пунктів 1.2-1.3 цього договору наукові, технічні, економічні та інші вимоги до проектної документації, що є предметом договору, обумовлені в затвердженому завданні на проектування. Термін здавання документації - серпень 2011 року.

Вартість робіт відповідно до пункту 2.1 Договору згідно з кошторисом (додаток до договору, а.с. 8) становить 82 214 грн., ПДВ 20% - 16 443 грн, разом: 98 656 грн.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що завершена проектна продукція за кожний етап передається Замовнику по акту здавання-приймання, який Замовник зобов'язується оформити в 15-денний термін від дня відправки (передачі) йому проектної продукції.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.12.2011 року, але в будь-якому випадку до виконання сторонами передбачених ним зобов'язань (п. 1.5 Договору).

Пунктом 2.3. Договору сторони обумовили, що розрахунки за виконані роботи Замовник здійснює шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі актів здачі прийняття проектних робіт. При здаванні проектних робіт поетапно, Замовник розраховується з Виконавцем за кожний етап.

Договір та додаток до нього (кошторис на складання проектно-кошторисної документації) підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток цих суб'єктів господарювання.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач у повному обсязі виконав обумовлені в даному договорі проект організації дорожнього руху на автомобільній дорозі (М-07) Київ - Ковель - Ягодин на ділянці км 302+970... км 354+020, що підтверджується наданим позивачем актом здавання-прийняття проектно-вишукувальної продукції №49 від 12.08.2011 року на загальну суму 98 656 грн., що також був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток цих юридичних осіб (а.с.9).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №619 від 05.07.2011 року також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даної угоди.

Зважаючи на пункт 2.3. Договору позивач вважає, що відповідач зобов'язаний був оплатити виконані по Договору роботи після прийняття виконаних робіт згідно акту здавання-прийняття проектно-вишукувальної продукції №49 від 12.08.2011 р.

Проте, в порушення умов Договору, станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач не оплатив виконані позивачем роботи на загальну суму 98 656 грн.

Відповідно до пункту 2.5 Договору бюджетні зобов'язання за даним договором виникають у разі наявності відповідних бюджетних асигнувань та в межах їх фактичних надходжень.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що у разі затримки бюджетного фінансування не з вини замовника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом п'яти банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок.

Водночас положення вказаних пунктів договору не беруться судом до уваги з огляду на те, що фактично у цих пунктах строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт ставиться в залежність від дій особи, яка не є стороною договору.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Статтею 511 ЦК України передбачено, що зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Зі змісту частини 2 статті 528 ЦК України вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Крім того, за частиною 2 статті 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Зважаючи на вищенаведені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що пункти 2.5-2.6 договору суперечать приписам статті 617 ЦК України, відповідно до якої випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Вищого господарського суду України від 3 грудня 2012 року у справі № 5011-16/4107-2012, від 27 березня 2013 року у справі № 8/348 та від 12 червня 2013 року у справі № 5011-53/9454-2012, де суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що наявність такої відкладальної обставини, як дії третьої особи, яка не є стороною договору, не є підставою для звільнення боржника від оплати виконаних підрядних робіт. Також, аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 року у справі № 11/446.

Водночас пунктом 2.3 договору сторони погодили, що розрахунок за виконані роботи замовник проводить з виконавцем на підставі актів здачі прийняття проектних робіт. При здаванні проектних робіт поетапно, Замовник розраховується з Виконавцем за кожний етап.

Однак, всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості вказаних робіт не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 98 656 грн.

У той же час, як було зазначено вище, у матеріалах даної справи відсутні докази направлення відповідачем будь-яких претензій чи повідомлень про порушення позивачем умов вищезазначеного договору. Відтак, проведені за спірним договором роботи були прийняті замовником без будь-яких зауважень та у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

09 липня 2013 року ДП "УКРДІПРОДОР" направило на адресу відповідача вимогу від 8 липня 2013 року № 39 про оплату робіт, проведених на виконання Договору (а.с. 10, докази направлення та отримання на а.с. 38).

Проте вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, заборгованість не сплачена, будь-яких пояснень причин несплати чи мотивованої відмови від прийняття виконаних за спірним договором робіт не надано.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором від 05 липня 2011 року № 619 в сумі 98 656 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ДП "УКРДІПРОДОР" до Служби автомобільних доріг у Рівненській області про стягнення вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 1973,12 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути зі Служби автомобільних доріг у Рівненській області (33000, місто Рівне, вулиця Пушкіна, будинок 19, код ЄДРПОУ 25894919) на користь Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР" в особі рівненського відділу комплексного проектування ДП "УКРДІПРОДОР" (33013, місто Рівне, вулиця Міцкевича, 9а, код ЄДРПОУ 26452432) 98 656 (дев'яносто вісім тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. заборгованості.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "01" листопада 2013 року.

Суддя Пашкевич І.О.