Рішення № 34492652, 29.10.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2013 р.Справа № 921/973/13-г/9

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Лисенка, 20а, м.Тернопіль, 46000

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про cтягнення 4805 грн., з яких: 3000 грн. штрафу та 1805 грн. пені.

За участю представників сторін:

позивача: Чорномаз Надія Євгенівна, довіреність №543 від 07.02.2013р.

відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Суть справи: Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, вул. Лисенка, 20а, м.Тернопіль, звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, про cтягнення 3405 грн., з яких: 3000 грн. штрафу та 405 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 25.09.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 15.10.2013 р. о 16 год. 00 хв.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у зв'язку із нез'явленням представника відповідача в судове засідання та неподання ним витребуваних судом матеріалів, розгляд справи відкладався на 29.10.2013р. на 14 год. 00 хв.

В судовому засіданні 15.10.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Позивач подав суду заяву про збільшення позовних вимог №3332/10 від 23.10.2013р. (вх.№17594 від 25.10.2013р.) та просить суд стягнути з відповідача 3000 грн. штрафу та 1805 грн. пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Із змісту п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши заяву про збільшення позовних вимог, беручи до уваги, що заява завчасно направлена на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією, а саме 23.10.2013р., і у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з заявою та надання суду відповідних заперечень на неї, проте такі ним подано не було, суд приймає заяву про збільшення позовних вимог позивача як таку, що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України. Відповідно, предметом розгляду у справі є позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 4805 грн., з яких: 3000 грн. штрафу та 1805 грн. пені.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги з врахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог №3332/10 від 23.10.2013р. (вх. №17594 від 25.10.2013р.), підтримав повною мірою. Одночасно, підтвердив, що відповідачем на даний час жодних проплат не здійснено.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" № 2210-ІІІ від 11.01.01р., з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2210-ІІІ), зокрема п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6, яке виявилося у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, що стосуються спотворення результатів торгів, внаслідок чого 31.10.2012 року рішенням Адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №82 у справі №605-УД на нього, в порядку ст. 52 Закону №2210-ІІІ, накладено штраф в розмірі 3 000 грн. Зазначене рішення направлено на адресу відповідача, однак ним не отримане та повернуте поштовим відділенням із зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання". У зв'язку з чим рішення №82 від 31.10.2012р. у справі №605-УД, оприлюднене в газеті "Свобода" № 52 від 28.06.2013р.. Таким чином, у відповідності до ст. 56 "Про захист економічної конкуренції" рішення вважається таким що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому виданні.

При цьому представник позивача зазначив, що строк оплати штрафу в добровільному порядку закінчився 09.09.2012р., однак відповідач добровільно суму штрафних санкцій не оплатив, що послугувало підставою для нарахування у відповідності до ч. 5 ст. 56 Закону №2210-ІІІ пені в розмірі 1805 грн.

В підтвердження викладеного надано: рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №82 від 31.10.2012 р. по справі № 605-УД та докази його надіслання відповідачу, виписку з газети "Свобода" № 52 (2782) від 28.06.2013р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст. 64, 77 ГПК України.

Зокрема, ухвала про порушення справи та ухвали про відкладення розгляду справи судом надсилались відповідачу - Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, на адресу вказану позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, яка, також, підтверджується представленою позивачем копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зокрема, згідно проведеного запису зазначено, що відповідач - Фізична особа - підприємцець ОСОБА_1 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (Інф. листи ВГСУ від 02.06.2006 N 06-10/651 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 930/14197 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 10-07/8 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23)).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Згадані повідомлення разом з належним чином зареєстрованими у господарському суді примірниками процесуальних документів, що повернуті підприємствами зв'язку, приєднуються судом до матеріалів відповідної справи (п.19 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482).

Згідно п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції", законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Стаття 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про: стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Згідно з п. 16 ст. 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення має повноваження звертатися до суду із позовами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно пункту 3 статті 12 ГПК України справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, віднесеними законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами (п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

Як вбачається із матеріалів справи, 31 жовтня 2012 року адміністративною колегією Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 82 по справі № 605-УД "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", яким постановлено визнати дії фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та приватного підприємства "Укрмедіка" по узгодженні конкурентної поведінки під час участі у Торгах за процедурою запиту цінових пропозицій, по закупівлі за предметом "Препарати фармацевтичні різні" ДК-24.42.2, проведеним комунальним закладом Тернопільської районної ради "Тернопільське районне територіальне медичне об'єднання" у січні 2011 року, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.1 ст. 50 та п.4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, що стосуються спотворення результатів торгів.

Зокрема, з даного рішення вбачається, що у січні 2011 року комунальним закладом Тернопільської районної ради "Тернопільське районне територіальне медичне об'єднання" проведено торги за процедурою запиту цінових пропозицій, по закупівлі за предметом "Препарати фармацевтичні-різні" ДК/24.42.2.

Оголошення про запланований захід було розміщено у Віснику державних закупівель№53(441) 20.12.2010 за №53201. На Тендер було виставлено 3 лоти.

Участь у тендері - відкритих торгах по Лоту №1 (сироватки та вакцини) та Лоту №3 (матеріали перев'язувальні та кетгут) взяли три суб'єкта господарювання: ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_3 та ПП "Укрмедіка".

Під час розгляду справи №605-УД встановлено обставини, які свідчать про те, що учасники тендеру узгодили між собою умови участі у тендері, що підтверджується наступним:

Тендерна форма «Пропозиції» Замовника передбачає її надання Учасниками на фірмовому бланку. Проте Учасниками тендерні пропозиції по ЛОТ №1 та ЛОТ №3 надруковані не на бланках, а на аркушах А4. Тексти форм пропозиції Учасників мають однакове розміщення на сторінці, однаково структуровані і містять однаковий порядок слів у реченні та відрізняються лише ціною пропозиції.

У всіх Учасників у формах пропозиції в першому абзаці після слів «на закупівлю» внесені словосполучення «ЛОТ№1 «Сироватки та вакцини » та «ЛОТ№3 Препарати фармацевтичні» , тоді як у взірці Замовника - ДК-24.42.2 «Препарати фармацевтичні».

У табличці, яка міститься у пропозиціях Учасників назва графи «Найменування товару ЛОТ №1» та «Найменування товару ЛОТ №3», тоді як у формі пропозиції Замовника - «Найменування товару».

В табличках є однакові синтаксичні помилки, зокрема, перед словосполученнями «Імуноглоболін антирабічний» та «Бинти гіпсові 20x2,7 м » поставлено крапку.

Довідки про наявність банківського рахунку Львівською філією Тернопільського відділення №1 ПАТ «Брокбізнесбанк» видані ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_3, ПП«Укрмедіка» в один день 04.02.2011 та мають послідовні номери 4,5,6.

ФОП ОСОБА_1 та ПП«Укрмедіка» листами від 17.09.2012 без номерні повідомили, що ними не залучались сторонні особи для підготовки та збору документів на Торги.

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 18.05.2010 №567, виданої Тернопільською об'єднаною ДПІ директором «Укрмедіка» є ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Крім цього, встановлено, що місцезнаходження Учасників Торгів та їх адреси проживання збігаються, зокрема, ФОП ОСОБА_1 та директор ПП«Укрмедіка» проживають за адресою АДРЕСА_1.

Враховуючи наведене вище, Адміністративна колегія Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що вказані дії свідчать про погоджену конкурентну поведінку між ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_3 та ПП "Укрмедіка" по Тендеру ЛОТ №1 та ЛОТ №3 та є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів.

У зв'язку із встановленим правопорушенням, цим же рішенням на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладено штраф у розмірі 3000 грн. Штраф підлягав сплаті у двомісячний строк з дня отримання рішення (абз. 2 п.2 Рішення).

За приписами п. 1 ст. 50 Закону №2210-ІІІ порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, є антиконкурентні узгоджені дії.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №2210-ІІІ узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Згідно з частиною першою та пунктом 4 частини 2 ст. 6 Закону №2210-ІІІ антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Зокрема, антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону №2210-ІІІ, вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Згідно з частиною другою статті 52 Закону №2210-ІІІ за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Відповідно до ст.48 Закону №2210-ІІІ за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

П.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №15 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", з наступними змінами і доповненнями зазначено, що вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Окрім того, в силу ч. 1ст. 60 Закону № 2210-ІІІ, заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Згідно з ч.1, 2 ст.56 Закону № 2210-ІІІ, рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2012р. №82 відправлене відповідачу 02 листопада 2012р. з повідомленням про вручення, однак не вручене відповідачу, оскільки повернуте поштовим відділенням із зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання".

Проте, на думку суду, ухилення в даному випадку відповідача від одержання на підприємстві зв'язку листа, не дає підстав вважати, що позивач в даному випадку неналежним чином виконав свій обов'язок з надісланні рішення АМКУ на адресу відповідача, так як забезпечення отримання поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням є обов'язком саме суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1

Подібної правової позиції дотримується і ВГСУ у п. 3 Оглядового листа від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 та постанові ВГСУ від 04.07.2012 № 20/5007/121/11.

Крім того, слід зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 56 Закону № 2210-ІІІ, рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації), рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

З матеріалів справи вбачається, що рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 82 від 31.10.2012р. опубліковане в газеті "Свобода" №52 (2782) від 28.06.2013р. Таким чином строк оплати штрафу завершився 09.09.2013р.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, Відповідач своїм правом на оскарження рішення №82 від 31.10.2012 року та в порядку, передбаченому статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не скористався.

Враховуючи зазначене, рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.07.2012 р. №82 у справі №605-УД є чинним, як таке, яке не визнано судом недійсним.

Відповідно до вказаного рішення Адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" № 82 від 31.10.2012 р. у справі № 605-УД на відповідача накладено штраф у сумі 3000 грн.

Згідно із вимогами статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України обов'язкові для виконання.

Із змісту ч.ч. 3, 7, 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Однак відповідач, всупереч вимог діючого законодавства, ані в двомісячний строк, ані станом на день звернення позивача з даним позовом до суду, штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції не сплатив, чим порушив вимоги ч.2 ст.56 Закону №2210-ІІІ.

Статтею 4 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

В свою чергу, відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 3000 грн. штрафних санкцій є обґрунтованими, правомірно заявленими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо стягнення пені, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом:

справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу;

відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Оскільки відповідачем станом на день звернення позивача з даним позовом до суду штраф не було сплачено, позивачем нарахована пеня за період з 10.09.2013 року по 28.10.2013 року (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), розмір якої становить - 1805 грн.

Враховуючи зазначене, оцінивши подані докази та матеріали справи, суд вважає належним чином обрахованим та обґрунтованим позивачем заявлену до стягнення пеню у сумі 1805 грн.

Відповідно до пункту 12 статті 5 Закону України "Про судовий збір" територіальні відділення Антимонопольного комітету України звільнені від оплати судового збору у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно із статтею 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 1, 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1720,50 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат - 68820 грн. (станом на час подання позовної заяви 23.09.2013р.).

Враховуючи зазначене, беручи до уваги задоволення позову, судовий збір у розмірі 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп., згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача у справі та він підлягає стягненню у доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету на рахунок №31118106700002 в ГУДКСУ Тернопільської області, МФО 838012, одержувач УК у одержувач УК у м.Тернополі/м.Тернопіль/21081100, ідентифікаційний код одержувача 37977726, код класифікації доходів бюджету 21081100, символ звітності 106 "Адміністративні штрафи та інші санкції" - 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. штрафу, 1805 (оду тисячу вісімсот п'ять) грн. 00 коп. пені.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) - 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору у доход Державного бюджету України (одержувач УДКСУ м. Тернопіль 22030001, р/р 31217206783002 у ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ одержувача 37977726, код ЄДРПОУ суду 03500022, код класифікації доходу 22030001).

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 04.11.2013р.

Суддя В.Л. Гевко