Рішення № 34492612, 29.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14196/13 29.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд»

про стягнення 498 502, 06 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Гнатюк К.В. за довіреністю № 1 від 01.08.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромбуд» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд» (далі - відповідач) про стягнення 498 502, 06 грн., в тому числі 394 900, 00 грн. основного боргу, 85 676, 88 грн. пені, 17 135, 38 грн. 3 % річних та 789, 80 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/14196/13, розгляд справи призначено на 13.08.2013 р. При цьому, зобов'язано позивача, надати суду, зокрема, докази надіслання на адресу відповідача та (або) отримання ним претензії № 15 від 21.06.2012 р.; пояснення щодо характеру правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, договірні/недоговірні, з наданням доказів на підтвердження виконання зобов'язань саме на виконання Договору купівлі-продажу № 1006-01 від 10.06.2011 р. або пояснення щодо відсутності посилань на нього в видаткових накладних; довідку за підписом директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбуд» про стан розрахунків за Договором купівлі-продажу № 1006-01 від 10.06.2011 р. із зазначенням розміру заборгованості.

09.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі, а також письмові пояснення по суті спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2013 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, відкладено на 10.09.2013 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 10.09.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків справу № 910/14196/13 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2013 р. суддею Любченко М.О. прийнято справу № 910/14196/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 29.10.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. справу № 910/14196/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/14196/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 29.10.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання 29.10.2013 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2011 р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу № 1006-01, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним Договором, передати (поставити, а покупець прийняти і оплатити стабілізатор асфальтобетонної суміші Viatop (Віатоп).

Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару визначається сторонами в Специфікаціях, які є додатками до Договору та складає його невід'ємну частину.

Відповідно до п. 2.5. Договору загальна вартість Договору визначається шляхом сумування вартості кожної партії товару по всім специфікаціям до даного Договору.

Пунктом 3.1. Договору сторони визначили, що розрахунки за кожну узгоджену заявку на партію товару здійснюються шляхом 100 % передоплати вартості товару або з відстрочкою оплати за поставлену партію товару за домовленістю сторін. Умови оплати кожної партії товару узгоджуються та фіксуються у відповідній Специфікації (Додатку) до даного Договору, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 10.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками сторін та діє до 31.12.2011 р. або до іншого повного виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до умов даного Договору.

Сторони підписали до Договору Специфікацію № 5 від 01.12.2011 р., визначивши предметом поставки стабілізатор асфальтобетонної суміші «Viatop-66» (Віатоп-66) в кількості 24 т вартістю 442 500, 00 грн. з умовою оплати - розстрочка платежу в 20 календарних днів з моменту отримання товару покупцем, а також Специфікацію № 6 від 15.12.2011 р., визначивши предметом поставки стабілізатор асфальтобетонної суміші «Viatop-66» (Віатоп-66) в кількості 12 т вартістю 212 400, 00 грн. з умовою оплати - розстрочка платежу в 20 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар - стабілізатор асфальтобетонної суміші «Viatop-66» (Віатоп-66) в кількості 24 т на суму 442 500, 00 грн. відповідно до Накладної № 0112-01 від 01.12.2011 р., а також в кількості 12 т на суму 212 400, 00 грн. відповідно до Накладної № 1512-02 від 16.12.2011 р.

У свою чергу, за отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу 100 000, 00 грн. 01.12.2011 р., 60 000, 00 грн. 06.12.2011 р., 100 000, 00 грн. 28.12.2011 р.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини взаємовідносин між сторонами, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 394 900, 00 грн.

Як стверджує позивач, листом від 21.06.2012 р. за № 15 він звертався до відповідача з претензією щодо погашення вказаного боргу, однак оскільки такі вимоги так і не були задоволені, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

В той же час, при укладенні спірного Договору поставки його сторони визначили, що умови оплати кожної партії товару узгоджуються та фіксуються у відповідній Специфікації (Додатку) до даного Договору, які є невід'ємними частинами цього Договору.

У свою чергу, за змістом Специфікацій відносно товару за спірними поставками, він мав бути оплачений відповідачем протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 85 676, 88 грн. пені, 17 135, 38 грн. 3 % річних та 789, 80 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Пунктом 6.2. Договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати товару у відповідності з положеннями розділу 3 Договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від вартості партії товару.

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові № 910/2224/13 від 02.10.2013 р., положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

В даному випадку укладеним між сторонами Договором не передбачено можливості нараховувати штрафні санкції на строк, більший від шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, позивачем без достатніх на те правових підстав нараховано пеню за період в 536 днів щодо прострочених зобов'язань по Специфікації № 5 та в 521 день по Специфікації № 6.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Так, відносно Накладної № 0112-01 від 01.12.2011 р. відповідачем було прострочено оплату з 22.12.2011 р. на суму 282 500, 00 грн. строком в 6 днів, з 28.12.2011 р. на суму 182 500, 00 грн. (у зв'язку з проведеним платежем в сумі 100 000, 00 грн.).

Отже пеня за вказаною накладною, нарахована протягом шестимісячного строку, має складати: (282 500, 00 грн. * 15 % / 365 дні * 6 дні) + (182 500, 00 грн. * 15 % / 365 дні * 4 дні) + (182 500, 00 грн. * 15 % / 366 дні * 174) = 696, 57 + 300 + 13 014, 34 = 14 010, 91 грн.

Відносно Накладної № 1512-02 від 16.12.2011 р. відповідачем було прострочено оплату з 06.01.2012 р. на суму 212 400, 00 грн.

Отже пеня за вказаною накладною, нарахована протягом шестимісячного строку, має складати: 212 400, 00 грн. * 15 % / 366 дні * 182 дні = 15 842, 95 грн.

Всього пеня за вказаними накладними має складати 29 853, 86 грн.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивачем нараховано відповідачу 17 135, 38 грн. 3 % річних та 789, 80 грн. інфляційних втрат, розмір яких визначений невірно в силу допущених методологічних та арифметичних помилок.

Так, відносно Накладної № 0112-01 від 01.12.2011 р. за період з 22.12.2011 р. по 10.06.2013 р. 3 % річних має складати: (282 500, 00 грн. * 3 % / 365 дні * 6 дні) + (182 500, 00 грн. * 3 % / 365 дні * 4 дні) + (182 500, 00 грн. * 3 % / 366 дні * 366 днів) + (182 500, 00 грн. * 3 % / 365 дні * 161 днів) = 139, 31 + 60 + 5 475, 00 + 2 415= 8 089, 31 грн.

Відносно Накладної № 1512-02 від 16.12.2011 р. за період з 06.01.2012 р. по 10.06.2013 р. 3 % річних має складати: (212 400, 00 грн. * 3 % / 366 дні * 366 дні) + (212 400, 00 грн. * 3 % / 365 дні * 161 дні) = 6 372, 00 + 2 810, 66 = 9 182, 66 грн.

Всього 3 % річних за вказаними накладними має складати 17 271, 97 грн.

Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума 3 % річних є меншою від тієї, що розрахована судом, зважаючи на відсутність клопотання про вихід за межі позовних вимог, задоволенню в цій частині позов підлягає саме в розмірі, визначеному позивачем.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» № 62-97р від 03.04.1997 р.).

Згідно з розрахунком інфляційних втрат на суму 394 900, 00 грн. протягом періоду з січня 2012 року по червень 2013 року включно сукупний індекс за такий період складає 0, 999, у зв'язку з чим інфляційні втрати складають від'ємне значення, а отже вони не підлягають стягненню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд» (01010, місто Київ, Печерський район, вулиця Івана Мазепи, будинок 3, літ. Б, офіс 197; код ЄДРПОУ 34575984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбуд» (03680, місто Київ, вулиця Ракетна, будинок 26, офіс 214; код ЄДРПОУ 24373361) 394 900 (триста дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 29 853 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 86 коп. пені, 17 135 (сімнадцять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 38 коп. 3 % річних та 8 837 (вісім тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2013 р.

Суддя В.С. Ломака